58. Поняття та види цивільних правовідносин

Цивільно-правові відносини — це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті. Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин (у цілому), і галузевих цивільно-правових (зокрема).

Галузеві особливості обумовлені особливостями предмету та методу правового регулювання.

Галузеві ознаки: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, урегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки учасників цивільно-правих відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Отже, цивільно-правові відносини — це майнові та особисті немайнові відносини (урегульовані нормами сучасного цивільного право) між майнова відокремленими, юридична рівними учасниками, що є носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.

Елементи цивільно-правових відносин: суб'єкти, об'єкти, суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний обов'язок.

Суб’єкт. Стаття 2 ЦКУ 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Кожен суб’єкт цивільних відносин наділяється правосуб’єктністю – правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.

Об’єкт. Об'єктами цивільно-правових відносин є: а) речі; б) дії, в тому числі послуги; в) результати духовної та інтелектуальної творчості, осо6исті немайнові блага.

Зміст. Зміст цивільного правовідношення — це права і обов'язки його суб'єктів (учасників). Оскільки ці права і обов'язки належать суб'єктам конкретних цивільних правовідносин, то нерідко їх називають суб'єктивними цивільними правами і обов'язками.

Суб'єктивне цивільне право - це міра можливої поведінки уповноваженої особи, якій відповідає міра належної поведінки зобов'язаної особи. Розкривається через тріаду 1) можливість поводитися певним чином;2) можливість вимагати певної поведінки від інших суб'єктів цивільного права;3) можливість звернутися у необхідному випадку до суду та інших органів, що мають юрисдикцію у цивільних справах, за захистом порушеного права.

Цивільний обов'язок — це міра належної поведінки зобов'язаної особи. 2 типи активний (вимога здійснити дії) та пасивний (утриматися від дій).

Види цв. Регулятивні і охоронні відносини.

Регулятивні відносини — це правовідносини, через які здійснюється регулювання нормальних економічних відносин (власності, товарно-грошових) і особистих немайнових відносин.

Охороні відносини є цивільно-правовою формою усунення наслідків правопорушень, поновлення нормального правового економічного або особистого становища.