Поняття довіреності. Форма і строк дії.

Відповідно до ст. 244 ЦК України на підставі договору або акта органу юридичної особи видається довіреність, тобто здійснюється представництво за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на:1) договорі;2) акті органу юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Правова природа довіреності:

1) довіреність є одностороннім право чином, тобто юридичним фактом (Бабаскін А.Ю., Притика Ю.Д. та ін.);

2) довіреність не є правочином, а документом, який підтверджує (легалізує) повноваження представника перед третіми особами, є доказом існування відносин з особою, яку він представляє; правочином, тобто юридичним фактом є не сама довіреність, а її видача (А.А. Пушкін, З.В. Ромовська).

Форма довіреності

Відповідно до ч.1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За співвідношенням із нотаріальним посвідченням письмові довіреності поділяються на такі види:

1) які не вимагають обов’язкового нотаріального посвідчення;

Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

2) такі, що повинні бути бути нотаріально посвідчені;

Довіреності на вчинення право чинів, що вимагають нотаріального посвідчення (ч.1 ст. 245 ЦК).

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених для довіреностей які не вимагають нотаріального посвідчення.

Ст. 58 Закону України „Про нотаріат” від 3.09.1993 р. передбачає вчинення такої нотаріальної дії як нотаріальне посвідчення „доручень” а не „довіреностей”. Її необхідно привести у відповідність із Цивільним кодексом, який передбачає нотаріальне посвідчення „довіреностей”, оскільки „доручення”- це назва договору, а не письмовий документ, який посвідчує повноваження представника довіреність).

3) такі, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем.

Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу.

Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізоляторі), може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі.

Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Строк довіреності (ст. 247 ЦК)

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.