§ 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
Поняття і види адміністративно- процесуального статусу
Адміністративно-процесуальний статус громадянина слід розглядати в широкому й вузькому значеннях, які співвідносяться між собою як ціле й частина.
У вузькому значенні це сукупність юридичних якостей, якими громадянина наділяє держава. Насамперед це права й обов'язки. Ставлення держави до громадян у сфері адміністративного права і процесу виражається також через інші юридичні категорії, наприклад правових гарантій прав, свобод і обов'язків громадян. Інакше кажучи, все, що законодавчо оформляє становище громадянина в суспільстві, опосередковує види зв'язків і відносин між державою і громадянином, слід розуміти як правовий статус громадянина у широкому значенні.
Отже, у вузькому значенні адміністративно-процесуальний статус громадянина — це сукупність врегульованих адміністративно-процесуальними нормами правових можливостей громадян як носіїв суб'єктивних прав і обов'язків щодо участі в адміністративно-процесуальній діяльності.
У широкому значенні адміністративно-процесуальний статус громадянина — це сукупність усіх закріплених в адміністративно-процесуальних нормах правових засобів, з допомогою яких визначається становище громадянина в адміністративному процесі. Доцільно виділити наступні види адміністративно-процесуального статусу громадянина:
0 загальний адміністративно-процесуальний статус громадянина, характерний для всіх видів проваджень;
0 особливий (спеціальний) статус, характерний для конкретних проваджень;
0 одиничний адміністративно-процесуальний статус для конкретного учасника процесу за конкретних обставин.
Реалізація одиничного статусу громадянина пов'язана зі стадіями, етапами проваджень та окремими процесуальними діями. Ілюструючи це положення, відзначимо, наприклад, що абсолютно для всіх громадян, котрі беруть участь у процесі, законом передбачено право на одержання інформації, на конституційному рівні закріплено право на оскарження в суді дій посадових осіб. Зазначені права характерні для всього адміністративного процесу, а отже, вони можуть бути віднесені до загального адміністративно-процесуального статусу громадянина, аналізуючи який, ми натрапляємо на особливий процесуальний статус. Так, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення спостерігаємо сукупність процесуальних прав і обов'язків, характерних для цього провадження і закріплених законодавцем у самостійному розділі КлАП.
Зміст адміністративно- процесуального статусу
Зміст адміністративно-процесуального статусу громадянина складається з кількох елементів, які органічно взаємодіють. Слід виділити наступні елементи.
1. Адміністративно-процесуальні права належать до виду суб'єктивних прав громадян. Через механізм суб'єктивних прав реалізується ширша за змістом категорія «права людини і громадянина».
Адміністративно-процесуальні права громадян можуть бути поділені на групи (види). Залежно від стадії адміністративного процесу це:
0 права, пов'язані з можливістю порушення адміністративного процесу з ініціативи громадянина (зокрема, право на одержання конкретної інформації в компетентних органах, право на подання заяви тощо);
0 права, пов'язані з поінформованістю громадянина про причини та цілі залучення його до адміністративного процесу, порушеного з ініціативи інших суб'єктів. Зокрема, це права на ознайомлення з матеріалами справи, на отримання роз'яснення підстав застосування до нього примусових чи адміністративно-попереджувальних заходів;
0 права, які дають можливість громадянину впливати на хід і результати адміністративного процесу. Як найчисленніша група, адміністративно-процесуальні права найбільш повно закріплені законодавцем, хоча більшою мірою це стосується юрисдикційних проваджень. Наприклад, права давати пояснення, представляти докази, заявляти клопотання тощо;
0 права, пов'язані з можливістю оскарження громадянином дій і рішень компетентних органів та посадових осіб.
Залежно від можливості особистого здійснення громадянином адміністративно-процесуальних прав можна виділити:
0 права, які громадянин реалізує самостійно; 0 права, реалізацію яких згідно із законом громадянин делегує іншим особам (законним представникам). Нарешті, за способом дії слід виділити:
0 адміністративно-процесуальні права, для реалізації яких громадянину треба зробити певні дії, наприклад заявити клопотання про надання йому перекладача;
<> адміністративно-процесуальні права, для реалізації яких громадянину немає необхідності реально діяти (наприклад, право на розгляд заяви в установлений законом конкретний термін). Адміністративно-процесуальні права другого виду, як правило, не закріплені в нормативно-правових актах. У більшості випадків вони випливають із процесуальних обов'язків інших суб'єктів адміністративного процесу. Очевидно, що співвідношення адміністративно-процесуальних прав громадян і відповідних їм обов'язків компетентних органів та посадових осіб є найважливішим фактором реальності й дієвості арсеналу процесуальних прав особистості.
2. Адміністративно-процесуальні обов'язки громадян є найважливішою складовою їхнього правового статусу. Вони тісно пов'язані із суб'єктивними правами громадян, проте є самостійною правовою категорією. Адміністративно-процесуальні обов'язки можуть встановлюватися не тільки державою, її органами, а й іншими уповноваженими суб'єктами.
На відміну від адміністративно-процесуальних прав обов'язки менш детально регламентовані чинним законодавством. Перелік адміністративно-процесуальних обов'язків громадян досить короткий, конкретні вказівки на них містяться переважно в нормах, які регламентують порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ці обов'язки стосуються громадян, котрі беруть участь у провадженні як особи, притягувані до відповідальності, чи як такі, що сприяють здійсненню провадження (свідок, експерт, перекладач). Спільним для всіх цих осіб обов'язком є явка на виклик органу, який здійснює провадження справи. Інші процесуальні обов'язки передбачені для свідка, експерта, перекладача й зумовлені їх роллю в процесі. До таких обов'язків законодавець відносить обов'язок свідка дати правдиві й повні свідчення та відповісти на поставлені запитання (ст. 272 КпАП); обов'язок експерта дати об'єктивний висновок щодо поставлених перед ним питань (ст. 273 КпАП); обов'язок перекладача зробити повний і точний переклад (ст. 274 КпАП).
Деякі адміністративно-процесуальні обов'язки формулюються законодавцем у вигляді різних умов. Зокрема, для провадження у справах про адміністративні правопорушення обов'язок адвоката підтвердити свої процесуальні повноваження сформульовано так: «Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає юридична консультація» (ст. 271 КпАП).
На обсяг адміністративно-процесуальних обов'язків громадян впливає низка факторів, через які вони стають учасниками проваджень і носіями специфічних адміністративно-процесуальних обов'язків. До таких факторів, наприклад, належать:
0 наявність підопічних. Виступаючи як опікуни або піклувальники, громадяни набувають адміністративно-процесуальні обов'язки, пов'язані з виконанням специфічних функцій у цій ролі; 0 володіння або користування в установленому законом порядку об'єктами власності (житловим будинком, автомобілем, катером тощо). Так, власник автомобіля або особа, котра користується автомобілем за дорученням, повинні виконувати конкретні адміністративно-процесуальні обов'язки при реєстрації автомобіля в ДАІ, проходженні технічного огляду тощо; 0 проведення певного роду діяльності. Так, громадяни, котрі виступають як приватні підприємці, несуть адміністративно-процесуальні обов'язки у сфері одержання ліцензій на проведення підприємницької діяльності, у сфері стосунків із податковими органами тощо.
3. Адміністративно-процесуальні законні інтереси громадянина виникають у зв'язку з адміністративно-процесуальною діяльністю. Вони посідають окреме місце у складі адміністративно-процесуального статусу громадянина, безпосередньо стосуються адміністративно-процесуальних суб'єктивних прав і обов'язків, але не збігаються з ними.
Громадяни як суб'єкти адміністративного процесу мають досить широкий діапазон інтересів, проте не всі з цих інтересів можуть бути законними. Так, навряд чи можна визнати законним інтерес громадянина, пов'язаний із приховуванням окремих фактів, які можуть, на його думку, негативно вплинути на бажане для нього рішення у конкретній справі. Тому тут треба чітко визначити, що законними слід визнавати ті процесуальні інтереси громадянина, які, хоч і пов'язані з його суб'єктивними процесуальними правами й обов'язками, але дозволяються державою і не обмежують при цьому інтересів інших суб'єктів процесу.
Існують різні рівні законних інтересів громадян. Так, можна говорити про загальні законні інтереси громадян — учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, ухвалення законного й обґрунтованого рішення в справі) і окремі, або персоніфіковані (інтерес громадянина у встановленні конкретних фактів, які доводять його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію в зв'язку із зверненням до компетентного державного органу).
Іноді законні інтереси пов'язані не тільки із суб'єктивними адміністративно-процесуальними правами й обов'язками громадян, а й з конкретними процесуальними обов'язками відповідних органів та посадових осіб, з положеннями, які регламентують порядок певних дій. Наприклад, можна говорити про наявність законних адміністративно-процесуальних інтересів громадянина у зв'язку з обов'язком відповідальних посадових осіб здійснювати особистий прийом громадян. Реальна в цьому випадку й наявність законних інтересів у зв'язку з положеннями, що регламентують порядок проведення особистого прийому.
Незважаючи на активне використання, категорія законних інтересів дотепер не одержала законодавчого визначення. Чітке тлумачення законодавцем поняття законних інтересів у сфері адміністративного процесу сприяло б повнішій реалізації громадянами свого адміністративно-процесуального статусу, а також вдосконаленню правозасто-совчої діяльності відповідних державних органів.
- Адміністративне право україни Академічний курс. Том 1
- Розділ і. Історія розвитку адміністративного права
- Глава 1. Основні етапи історичного розвитку адміністративного права
- § 1. Виникнення засад адміністративного права: від поліцейського до адміністративного права
- § 2. Формування науки адміністративного права в європейських краянах
- § 3. Ознаки рецепції римського публічного права у становленні сучасного адміністративного права
- Глава 2.Становлення і розвиток українського адміністративного права
- § 1. Правове регулювання управління на теренах України в період середньовіччя і Нового часу
- § 2. Зародження і становлення наукових засад поліцейського та адміністративного права
- § 3. Українська адміністративно-правова наука і практика на початку XX cm.
- § 4. Українська наука адміністративного права радянського періоду
- § 5. Формування адміністративно-правової науки у незалежній Україні
- Розділ іі. Виконавча влада, державне управління та адміністративне право
- Глава 3. Виконавча влада і державне управління
- § 1. Виконавча влада як гілка державної влади та її управлінська спрямованість
- §2. Управління: загальне поняття і соціальна природа
- § 3. Поняття державного управління у широкому і вузькому розумінні
- § 4. Співвідношення державного управління і виконавчої влади
- II. Сфера виконавчої влади визначається тим, що:
- § 5. Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять
- Глава 4. Предмет, метод і принципи адміністративного права
- § 1. Необхідність уточнення традиційного погляду на предмет адміністративного права
- § 2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення
- § 3. Метод адміністративного права
- § 4. Сучасна трансформація методу адміністративного права
- § 5. Принципи адміністративного права
- Глава 5. Адміністративно-правова наука і науки про управління
- § 1. Українська наука адміністративного права на сучасному етапі
- § 2. Науки про управління та організаційна наука
- § 3. Порівняльно-правовий метод у науці адміністративного права
- § 4. Навчальний курс адміністративного права
- Розділ III. Норми, система і джерела адміністративного права
- Глава 6. Норми адміністративного права
- § 1. Поняття і структура норм адміністративного права
- § 2. Зростання ролі адміністративно-правових норм у регулюванні управлінських відносин
- § 3. Дія адміністративно-правових норм
- § 4. Види адміністративно-правових норм
- Глава 7. Система адміністративного права та його місце в українській правовій системі
- § 1. Система адміністративного права: поняття і зміст
- § 2. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права
- § 3. Адміністративне право — галузь публічного права
- § 4. Зв'язки адміністративного права з іншими галузями українського права
- Глава 8. Джерела адміністративного права та адміністративне законодавство
- § 1. Поняття джерел адміністративного права
- § 2. Види джерел адміністративного права
- § 3. Адміністративне законодавство і форми його систематизації
- § 4. Кодифікація як провідна форма систематизації адміністративного законодавства
- § 5. Адміністративний кодекс урср 1927р.: з досвіду створення і реалізації
- Розділiv. Реалізація норм адміністративною права та адміністративно-правові відносини
- Глава 9 Реалізація адміністративно-правових норм
- § 1. Поняття і форми реалізації адміністративно-правових норм
- § 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
- § 3. Основні риси правозастосовчоїдіяльності
- Глава 10. Адміністративно-правові відносини
- § 1. Категорія «адміністративно-правові відносини» у науці адміністративного права
- § 2. Поняття і зміст адміністративно-правових відносин
- § 3. Адміністративно-правові відносини і юридичні факти
- § 4. Види адміністративно-правових відносин
- § 5. Державно-управлінські відносини у складі адміністративних правовідносин
- Глава 11. Загальна характеристика суб'єктів адміністративного права
- § 1. Поняття і види суб'єктів адміністративного права
- § 2. Поняття адміністративної правосуб'єктності та адміністративно-правового статусу
- Глава 12. Фізичні особи: адміністративно-правовий статус
- § 1. Фізична особа як суб'єкт адміністративного права: співвідношення дефініцій
- § 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- § 3. Врахування вимог Європейської конвенції з прав людини
- Глава 13. Органи виконавчої влади: поняття, система, адміністр-ативн-правовий статус
- § 1. Поняття і види органів виконавчої влади
- § 2. Система органів виконавчої влади та основні засади її структурної побудови
- § 3. Президент України і система органів виконавчої влади
- § 4. Кабінет Міністрів України
- § 5. Центральні органи виконавчої влади
- § 6. Місцеві органи виконавчої влади
- § 7. Органи виконавчої влади у світлі адміністративної реформи в Україні
- Глава 14. Адміністративно-правовий статус інших державних органів, органів місцевого самоврядуваня, організацій та підприємств
- § 1. Адміністративно-правовий статус інших (крім органів виконавчої влади) державних органів
- § 2. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування
- § 3. Адміністративно-правовий статус службовців державних органів і органів місцевого самоврядування
- § 4. Об'єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус
- §5. Основні риси адміністративно-правового статусу підприємств, установ, організацій
- Розділ VI. Адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади
- Глава 15. Функції, компетенція і режим діяльності органів виконавчої влади
- § 1. Діяльність органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту і форм
- § 2. Функції і компетенція органів виконавчої влади
- § 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- § 4. Адміністративно-правові режими
- Глава16. Форми державного управління
- § 1. Поняття і види форм державного управління
- § 2. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них
- § 3. Порядок прийняття та чинність правових актів управління
- § 4. Адміністративні договори
- Глава 17. Методи державного управління
- § 1. Поняття методів державного управління
- § 2. Види методів державного управління
- § 3. Правова форма методів державного управління
- Розділ VII. Державна служба та її адміністра-тивно-правове регулювання
- Глава 18. Організаційно-правові засади державної служби
- § 1. Служба у суспільстві та державна служба
- § 2. Поняття посади і посадової особи, класифікація посад
- § 3. Управління державною службою
- § 4. Служба в органах місцевого самоврядування: загальна характеристика
- Глава 19. Складові елементи інституту державної служби
- § 1. Проходження державної служби: загальне поняття
- §2. Стадії проходження державної служби
- § 3. Соціальне забезпечення державних службовців
- § 4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців
- § 5. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів державних службовців
- Розділ VIII. Забезпечення законності у державному управлінні
- Глава 20. Контроль у системі засобів забезпечення законності у державному управлінні
- § 1. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні
- § 2. Державний контроль: поняття і роль у державному управлінні
- § 3. Класифікація видів державного контролю
- § 4. Контроль з боку органів місцевого самоврядування
- § 5. Контроль з боку громадських організацій
- Глава 21. Види державного контролю
- § 1. Внутрішній адміністративний контроль
- § 2. Контроль з боку Президента України
- § 3. Парламентський контроль
- § 4. Здійснення парламентського контролю через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Рахункову палату
- § 5. Судовий контроль
- § 6. Прокурорський нагляд
- Глава 22. Засоби захисту прав громадян у державному управлінні
- § 1. Право громадян на звернення
- § 2. Оскарження в адміністративному порядку та його особливості в окремих сферах державного управління
- § 3. Порядок судового захисту прав громадян у державному управлінні
- Глава 23. Адміністративна юстиція — провідний засіб судового захисту прав громадян у державному управлінні
- § 1. Створення системи адміністративних судів в Україні
- § 2. Забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві
- § 3. Принципи адміністративного судочинства
- § 4. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах
- Розділ IX. Адміністративний примус і адміністративна відповідальність
- Глава 24. Адміністративний примус
- § 1. Поняття адміністративного примусу
- § 2. Класифікація заходів адміністративного примусу
- 1) Адміністративно-запобіжні заходи;
- 2) Заходи адміністративного припинення;
- 3) Заходи адміністративної відповідальності.
- § 3. Адміністративно-запобіжні заходи
- § 4. Заходи адміністративного припинення
- Глава 24. Адміністративний примус
- Глава 25. Загальні засади адміністративної відповідальності
- § 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
- § 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
- § 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
- § 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
- § 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом
- Глава 26 Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
- § 1. Адміністративна відповідальність юридичних осіб за українським законодавством
- § 2. Поняття вини юридичної особи
- § 3. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб
- Розділ X. Адміністративний процес і адміністративні провадження
- Глава 27. Адміністративний процес
- § 1. Поняття адміністративного процесу
- § 2. Принципи адміністративного процесу
- § 3. Правові презумпції адміністративного процесу
- Глава 28 Адміністративні провадження та адміністративно-процесуальний статус громадянина
- § 1. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
- § 2. Неюрисдикційні адміністративні провадження
- § 3. Юрисдикційні адміністративні провадження
- § 4. Адміністративно-процесуальний статус громадянина
- Глава 29. Окремі види неюрисдищійних проваджень
- § 1. Реєстраційні провадження
- § 2. Дозвільні провадження
- § 3. Контрольні провадження
- Глава 30. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
- § 1. Суб'єкти, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- § 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- Глава 31.Адміністративне право окремих західноєвропейських країн
- § 1. Адміністративне право Франції
- § 2. Адміністративне право Німеччини
- § 3. Адміністративне право Великої Британії
- Рекомендована література