§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом

Складовою предмета адміністративного права, з-поміж інших, є відносини, що виникають в процесі внутрішньоорганізаційної діяльності різних органів державної влади, причому не тільки виконавчої. Належна внутрішня організація роботи державних органів є запорукою сумлінного виконання такими органами своїх головних (профільних) завдань, функцій та повноважень.

У внутрішньоорганізаційних відносинах важливе місце належить таким видам юридичної відповідальності, що реалізуються в самих органах держави та їх апараті, як дисциплінарна / матеріальна відповідальність.

Найчастіше дисциплінарна і матеріальна відповідальність розглядаються в межах предмета трудового права, норми якого регулюють внутрішньоорганізаційні відносини всередині підприємства, установ та організацій, що виникають на підставі трудових правовідносин.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про наявність також адміністративно-правового регулювання подібних видів юридичної відповідальності щодо осіб, що проходять службу в державних органах (та їх апараті).

Дисциплінарна відповідальність в адміністративному

Як вже було відзначено, дисциплінарну відповідальність прийнято визначати як застосування уповноваженим органом або посадовою особою до осіб, що знаходяться в їх безпосередньому організаційному підпорядкуванні та вчинили передбачені законом проступки, певних стягнень особистого або організаційного характеру — дисциплінарних стягнень.

Для встановлення галузевої належності правових норм, що регулюють відносини дисциплінарної відповідальності в державних органах, треба врахувати, що всі особи, які працюють в державних органах (та їх апараті), за характером правового становища поділяються на три категорії:

1) особи, що перебувають на державній службі й мають статус, врегульований Законом України «Про державну службу»;

2) особи, що перебувають на державній службі, але їх статус регламентується спеціальними законами. Особи цих двох категорій вважаються державними службовцями, хоча і мають відмінності в правовому статусі;

3)  особи, що працюють в апараті державних органів (а не на державній службі) і не мають статусу державних службовців.

Нормами адміністративного права регламентуються відносини дисциплінарної відповідальності тільки щодо перших двох категорій осіб. В тому числі ці норми містяться в законах України «Про статус суддів», «Про прокуратуру» тощо.

Натомість особи, що працюють в апараті державних органів / не є державними службовцями, підлягають дисциплінарній відповідальності, що регулюється виключно законодавством України про працю.

Відповідно до зазначених вище категорій можна виділити різновиди дисциплінарної відповідальності, які регулюються адміністративним правом.

1. Щодо осіб, які проходять службу в державних органах (та їх апараті) і статус яких врегульовано Законом України «Про державну службу», дисциплінарна відповідальність регламентується цим Законом та низкою підзаконних нормативно-правових актів. Даний різновид дисциплінарної відповідальності був розглянутий окремо в главі 19 (§ 4). Тут додамо лише, що у випадках, коли окремими нормативно-правовими актами не врегульовано порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців зазначеної категорії, використовуються норми законодавства України про працю.

2. Щодо осіб, які проходять службу в державних органах, насамперед органах виконавчої влади (та їх апараті), але статус яких регламентується спеціальними окремими законами, засади та умови їх дисциплінарної відповідальності можуть встановлюватись або цими законами, або особливими нормативно-правовими актами — дисциплінарними статутами (та положеннями про дисципліну).

Так, згідно із Законом України «Про дипломатичну службу» працівники дипломатичної служби несуть дисциплінарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення службових повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з перебуванням на дипломатичній службі, а також за вчинки, що їх ганьблять та дискредитують орган, в якому вони працюють. Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до працівників дипломатичної служби можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як затримка до одного року присвоєння чергового дипломатичного рангу, рангу державного службовця або у призначенні на вищу посаду та попередження про неповну службову відповідність.

Деякі інші приклади особливостей дисциплінарної відповідальності щодо державних службовців розглядуваної категорії наведені у главі 19 (§ 5).

На відміну від дисциплінарної відповідальності менш поширеною у сфері державного управління є так звана матеріальна відповідальність в адміністративному праві.

Матеріальна відповідальність в адміністративному праві

У трудовому праві матеріальна відповідальність розглядається як покладення на працівника обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну ним роботодавцю. Враховуючи компенсаційний характер матеріальної відповідальності, норми, що регулюють аналогічні за змістом відносини, можна виявити і в адміністративному праві. При цьому матеріальна відповідальність залежно від суб'єкта, на якого покладається обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, поділяється на два різновиди.

Перший різновид матеріальної відповідальності за адміністративним правом передбачено ст. 40 КпАП. Згідно з цією статтею, якщо в результаті адміністративного правопорушення завдано шкоди громадянину, підприємству, установі чи організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного (міського) суду — незалежно від розміру шкоди.

Винятком з цього правила є випадки, коли шкода заподіяна неповнолітнім, що досяг 16 років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. В такому випадку суддя має право покласти на неповнолітнього обов'язок щодо відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її.

Другим різновидом матеріальної відповідальності в адміністративному праві є випадки, коли особи, що проходять службу в державних органах, відшкодовують матеріальну шкоду, завдану ними цьому органу або в цілому державі.

Прикладом такого нормативно-правового акту, який регламентує порядок і правила притягнення зазначених осіб до матеріальної відповідальності, є Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі (затверджене Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 p.). Воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів, для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між: протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує або недбало виконує свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності. Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпеки дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані притягуються до обмеженої, повної або підвищеної матеріальної відповідальності.

Притягнення військовослужбовців до обмеженої матеріальної відповідальності здійснюється у випадках заподіяння ними шкоди внаслідок недбалого виконання ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, інструкціями та іншими нормативними актами. Матеріальна відповідальність в такому випадку полягає у відшкодуванні винною особою в розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Крім того, в передбачених зазначеним Положенням випадках військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Притягнення до повної матеріальної відповідальності здійснюється у разі:

—  умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

— приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, фальсифікації звітних даних і обману держави в інших формах;

— заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

— дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

—  недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

У зазначених випадках військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі.

Військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть підвищену матеріальну відповідальність у 2—10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, недостача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Командири (начальники) військових частин, винні в незаконному звільненні чи переведенні робітника або службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують матеріальну шкоду, заподіяну у зв'язку з оплатою за період вимушеного прогулу чи за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи. Таку відповідальність зазначені особи несуть також у разі затримання ними виконання ухвали суду або наказу вищого за підлеглістю командира (начальника) про поновлення робітника або службовця на роботі. 462

Втім далеко не для всіх осіб, що проходять службу в державних органах, відносини матеріальної відповідальності регламентуються настільки ретельно. В окремих випадках регламентація таких відносин полягає тільки у встановленні кола осіб, які будуть притягуватися до матеріальної відповідальності за умов завдання відповідної шкоди. Так, згідно з Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.1996 р. № 1284, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1956) обов'язки з продажу марок акцизного збору покладаються на державного податкового інспектора наказом голови державної податкової адміністрації. Після видання наказу голова державної податкової адміністрації (або за його дорученням інша посадова особа) зобов'язаний ознайомити інспектора (під розписку) з порядком продажу та ведення обліку марок акцизного збору, після чого ці марки передаються інспектору під звіт. При цьому державний податковий інспектор несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за забезпечення схоронності прийнятих марок і за будь-яку заподіяну їм шкоду як внаслідок умисних дій, так і внаслідок недбалого або несумлінного ставлення до своїх обов'язків.

Що стосується порядку і правил притягнення державних службовців до матеріальної відповідальності, то, якщо вони не врегульовані спеціальними нормативно-правовими актами, використовуються норми законодавства України про працю.