4.4 Методи впливу в психологічній війні

Базовими методами впливу, що застосовуються фахівцями пси­хологічної війни є переконування та навіювання.

4.4.1 Переконуючий психологічний вплив

Визначення та характеристика переконуючого психологічного

впливу

Переконування — це метод впливу на свідомість людей, спря­мований до їхнього власного критичного сприйняття.

Переконування орієнтується на інтелектуально-пізнавальну сфе­ру психіки людини. При використанні методу переконування споча­тку домагаються від людини внутрішньої злагоди з певними умови­водами, а потім на цій основі формують і закріплюють нові установ­ки (або трансформують старі), що відповідають поставленій меті.

Переконування здійснюють за певними правилами:

• логіка переконування повинна бути доступною інтелекту об'єкта впливу;

• переконувати треба доказово, спираючись на факти, що відомі об'єкту;

• крім конкретних фактів і прикладів (без них не можна перекона­ти тих, кому бракує широти кругозору, розвиненого абстрактного мислення), інформація повинна містити й узагальнені положення (ідеї, принципи);

• переконуюча інформація повинна виглядати максимально прав­доподібною;

• факти, що повідомляються, і загальні положення повинні бути такими, щоб вони викликали емоційну реакцію об'єкта впливу.

Критерієм результативності переконуючого впливу є перекона­ність.

Переконаність [conviction, persuasion] — це глибока упевненість в істинності засвоєних ідей, уявлень, понять, образів. Вона дозволяє приймати однозначні рішення і здійснювати їх без вагань, займати тверду позицію в оцінках цих чи інших фактів і явищ. На основі упевненості формуються установки людей, які визначають їхню по­ведінку в конкретних ситуаціях.

143

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Важлива характеристика переконаності — її глибина. Вона зв'я­зана з попереднім вихованням людей, їхньою інформованістю, жит­тєвим досвідом, здатністю аналізувати явища навколишнього світу. Глибока упевненість характеризується великою стійкістю, щоб її по­хитнути недостатньо тільки логічних висновків.

Переконуючий вплив доцільно застосовувати в наступних випад­ках:

• тоді, коли об'єкт впливу в стані сприйняти одержану інформацію;

• якщо об'єкт психологічно здатний погодитися з думкою, що йому нав'язується;

• якщо об'єкт здатний зіставляти різні точки зору, аналізувати си­стему аргументації;

• якщо логіка мислення суб'єкта впливу, та аргументація, яка ним використовується, є близькими до особливостей мислення об'є­кта;

• якщо є час переконувати. Переконуючий вплив звичайно включає:

• вплив джерела інформації;

• вплив змісту інформації;

• вплив ситуації інформування.

Вплив джерела інформації

Ефективність впливу насамперед залежить від того, як люди, що його сприймають, відносяться до джерела інформації. В ході психо­логічної війни джерелами інформації можуть бути:

• уряд і керівництво збройних сил своєї країни;

• особи, авторитетні для об'єкта переконуючого впливу;

• органи психологічної війни.

Власний уряд і воєнне керівництво використовуються як дже­рела інформації тоді, коли треба повідомити населенню й військам противника урядові заяви, ультиматуми або іншу важливу офіційну інформацію.

Вплив таких джерел ефективний у випадку, коли інформаційно-пропагандистські матеріали доставляються вчасно. Крім того, заяви й заклики офіційних джерел найбільш дійові тоді, коли загальна по­літична ситуація заплутана, або противник не впевнений у сприя­тливому для нього закінчення війни.

Авторитетними джерелами інформації можуть найрізнома­нітніші люди, наприклад, церковні діячі, популярні журналісти, вій-

144

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

ськовополонені і т.ін.

Представники органів психологічної війни як джерела інформа­ції використовуються доволі рідко, за виключенням випадків, коли психологічний вплив здійснюється на населення союзних країн або в ході миротворчих операцій.

Вплив змісту інформації

Ефективність впливу, у першу чергу, залежить від таких хара­ктеристик змісту інформації як доказовість та переконливість.

Доказовість засновується на логічності, правдоподібності та не-суперечності викладеного матеріалу. Власне кажучи, важливо не тільки те, що повідомляється, але й те, яким чином це робиться. Тобто складовою частиною доказовості є переконливість.

Переконливість [convincingness, persuasiveness] залежить у зна­чній мірі від урахування притаманних об'єкту впливу установок, переконань, інтересів, потреб, його напряму думок, національно-психологічних особливостей і своєрідності мови.

Переконливість не входить до доказовості автоматично. її може забезпечити тільки правильна пропорція між логічною й емоційною компонентами інформаційного повідомлення.

При розробці впливу змістом інформації виходять із того, що:

• зміст інформаційно-пропагандистських матеріалів повинен бути добре обдуманим і відповідати законам формальної логіки;

• конкретне у змісті інформаційного повідомлення є переконливі­шим за абстрактне;

• чим більш динамічніший текст, тим яскравіші й різноманітніші в ньому факти, тим більше він привертає увагу;

• краще сприймається те, що є ближчим до інтересів і потреб об'­єкта впливу;

• краще осмислюється те, що подається невеликими смисловими частинами (блоками);

• краще засвоюється те, що викликає відгук в об'єкта впливу;

• краще сприймається, осмислюється й засвоюється матеріал (ін­формація), який подається у відповідності до національних тра­дицій сприйняття об'єкта.

По-друге, ефективність переконуючого впливу також залежить від того, як підібрана, побудована та подана його аргументація

Аргументація [argumentation] (лат. argumentatio) — це наведе­ння аргументів або сукупності аргументів на користь чого-небудь.

145

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

Підбір, побудова й подання аргументації є однією з важливих хара­ктеристик змісту інформації.

Аргумент [argument](лат. argumentum, від arguo — показую, ви­являю) — підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, під­твердження чого-небудь. При використанні впливу змісту інформації застосовують три основні категорії аргументів для переконування:

• правдиві факти;

• аргументи, що дають "психологічне задоволення", оскільки вони апелюють до позитивного очікування;

• аргументи, що апелюють до негативних очікувань.

За способом подання аргументів розрізняють так звані односто­ронні повідомлення та двосторонні повідомлення.

Одностороннє повідомлення містить аргументи тільки дже­рела інформації. Такі повідомлення більш ефективні тоді, коли об'­єкт психологічного впливу не відчуває ворожих почуттів по відно­шенню до джерела інформації і, до того ж, має низький рівень осві­ти. Об'єкт у цьому випадку здатний відносно легко прийняти точку зору джерела інформації. Одностороннє повідомлення можна також використовувати для переконуючого впливу на людей, що мають рі­зний освітній рівень.

Двостороннє повідомлення містить як аргументи джерела ін­формації, так і контраргументи противника, які доведеться викри­вати. Така побудова повідомлення служить спонукальним мотивом до активної розумової діяльності об'єкта, в результаті того здійсню­ється перегляд суджень, що складалися у нього раніше.

Двостороннє повідомлення спрямовується переважно на людей з високим рівнем освіти, що відчувають потребу в зіставленні різних поглядів, точок зору, думок, оцінок. В цей же час двостороннє по­відомлення як би випереджає аргументацію противника і створює передумови для утворення певного імунітету проти його офіційної пропаганди.

Порядок розташування аргументів також має велике значення. Зокрема, доцільно розташовувати інформацію, що безпосередньо орієнтовані на зміну установки ("сильні аргументи"), перед будь-якою іншою, яка не пов'язана з вирішенням цього завдання. У біль­шості випадків найбільш дійовими вважають розташування "силь­них аргументів" у середині тексту повідомлення (так звана "пірамі­дальна модель" впливу).

Ефективність же текстів із "сильними аргументами", розташова­ної на початку і в кінці повідомлення, залежить від установок об'єкта

146

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

психологічного впливу. Якщо він проявляє значний інтерес до теми повідомлення (тобто у нього з цього питання наявні позитивні уста­новки), то більш ефективним є текст, в якому "сильні аргументи" містяться в кінці повідомлення (так звана "кульмінаційна модель" впливу). Якщо ж об'єкт відноситься до теми повідомлення байдуже, то краще розташувати "сильні аргументи" на початку тексту ("анти-кульмінаційна модель"), щоб відразу привернути необхідну увагу.

По-третє, вплив переконуючого повідомлення на противника та­кож залежить від того, які заклики (лозунги) у ньому підібрані і як вони подаються.

Заклик — це відозва, гасло; звертання до певної групи людей, в якому у стислій формі висловлена провідна ідея, вимога, завдання.

У практиці психологічної війни використовуються наступні види закликів:

• прямі заклики;

• непрямі заклики;

• заклики на основі конкретних прикладів;

• невиразні заклики;

• заклики до цивільного населення противника;

• заклики до військовослужбовців противника.

Прямі заклики припускають переконування, засноване на по­данні сильних прямих аргументів.

Об'єктові впливу в цьому випадку у відкритій формі пропонують те, що йому слід зробити: "Припиніть опір!", "Здавайтеся в полон!", "Використовуйте перепустку!", "Переходьте на нашу сторону!" і т.ін.

Прямий заклик може стосуватися ухилення від бойових дій. У цьому випадку військовослужбовців противника закликають "не вда­вати з себе героїв", не висовуватися з окопів і пересидіти бій в укрит­ті, симулювати хворобу, виводити з ладу бойову техніку, вимагати від командування надання медичної допомоги і т.ін.

Вимоги, що містяться в прямому заклику, висловлюються ясно, недвозначно, гостро й тому зрозумілі абсолютно усім. Разом із тим прямі заклики дають позитивні результати лише тоді, коли військо­вослужбовці противника за свої морально-психологічним станом уже дозріли для виконання вимог, що в них містяться.

Непрямі заклики призначені для переконування шляхом на­тяків і обіцянок. В умовах війни непрямий заклик — це повідомле­ння противникові можливостей збереження життя, в якому, проте відсутня пряма порада негайно приступити до їхньої реалізації. На­приклад, якщо листівка переконливо доводить, що полон забезпечує

147

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

більшу безпеку, ніж продовження битви (бою), то від прямого за­клику "Здавайтеся в полон!" відмовляються, так як він і так витікає зі змісту листівки.

Непрямі заклики найбільш ефективні при використанні їх у зама­скованих матеріалах. Наприклад, вдале подання фальшивого пові­домлення "військової поліції противника" про проблеми її діяльності у зв'язку з різким збільшенням кількості дезертирів і труднощами затримання їх у великих містах може більше сприяти самовільно­му залишенню частин військовослужбовцями, ніж прямий заклик до подібних дій.

Заклики на основі конкретних прикладів призначені для популяризації (пропаганди) конкретних дій військовослужбовців противника, які уже реалізували вимоги закликів. У цьому випад­ку сам заклик є прихованим показом переваг, які одержали особи, що здійснили ті чи інші дії. Особливо сильний вплив на військово­службовців противника здійснює звернення через звукомовні станції колишніх товаришів по службі, їхні розповіді про здавання в полон. Причому сама розповідь не обов'язково повинна супроводжуватися закликом до наслідування прикладу особи, яка здалась у полон. Рі­зновидом такого заклику є зворотне відпускання військовополонених — найкращий спосіб агітації на користь полону.

Невиразні заклики спонукають об'єкт самостійно прийти до висновків, які логічно витікають із пред'явленої йому аргументації, хоча в тексті повідомлення відсутні конкретні пропозиції.

Якщо, наприклад, морально-психологічний стан військовослу­жбовців противника достатньо стійкий, а бойовий дух високий, то будь-який заклик до них тільки підірве їхню довіру до пропаганди противника. Замість цього необхідно запропонувати їм задуматися про смисл того, що відбувається, про свою роль у поточних подіях. Важливо, щоб у результаті такого психологічного впливу в них вини­кло бажання обміркувати обстановку, що склалася, з товаришами, з'явилося прагнення не жертвувати собою даремне, знайти спосіб залишитись живим.

Заклики до цивільного населення противника можуть за­кликати до масових активних виступів (демонстрацій, страйків, пі­кетів і т.ін.) з вимогами припинення війни, до відмови працювати на війну; до ухилення від мобілізації до армії; до організації руху опору; до лояльної поведінки по відношенню до збройних сил противника і т.ін.

Заклики до військовослужбовців противника вказують, як

148

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

правило, шляхи виходу з війни, серед яких головними є:

• ухилення від виконання наказів;

• виведення з ладу бойової техніки;

• самовільне залишення поля бою, дезертирство;

• усунення командирів;

• здавання в полон.

По-четверте, ефективність переконуючого впливу залежить від правильного вибору його форми. Цей вибір обумовлюється цілями та завданнями психологічних операцій, конкретними умовами обста­новки та деякими іншими факторами.

Так, радіомовлення гарантує високу оперативність, легкість сприйняття інформації, проте можливості для її сприйняття існу­ють не завжди. Друковану продукцію можна зберігати тривалий час, неодноразово вивчати (що сприяє кращому запам'ятовуванню), передавати з рук у руки. Проте вона значно поступається в опера­тивності, а зберігання її у військовий час переслідується каральними органами.

Вплив ситуації інформування

Здійснення переконуючого впливу в певній мірі залежить від си­туації інформування.

Ситуація інформування представляється як сукупність умов, в яких здійснюється інформування, а також характер реакції об'єкта на зміст повідомлення. Ситуацію інформування з метою переконую­чого впливу поділяють на індивідуальну ситуацію і масову ситуацію.

Індивідуальна ситуація інформування складається тоді, ко­ли переконуючий вплив удається здійснити на будь-яку конкретну аудиторію, з урахуванням її психологічних характеристик. Це мо­же бути й усне мовлення на один із підрозділів військ противника, який знаходиться на передньому краю його оборони, і програма ра­діомовлення, призначена для певної соціально-психологічної групи населення.

В індивідуальній ситуації простіше визначити прийнятний стиль надання інформації, простіше підібрати необхідну лексику і т. ін. То­му ефективність впливу на війська й населення противника у цьому випадку значно вища, ніж у масовій ситуації.

Масова ситуація інформування складається тоді, коли ін­формування з метою переконування здійснюється одночасно на чи­сленну різноманітну аудиторію. В цьому випадку важко забезпечити

149

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

належну адресність впливу і необхідно виходити із загальних психо­логічних закономірностей сприйняття:

• переконуючий вплив, що містить сильні аргументи проти будь-якої думки, якої притримується адресат, більш ефективний тоді, коли увага об'єкта будь-чим відвертається (ілюстраціями в ли­стівці, музичним супроводом і різноманітними шумами в програ­мі радіомовлення, відеорядом у телевізійній програмі);

• ефект "контрастної оцінки віддалених позицій", суть якого в тому, коли зміст переконуючого впливу здається значно відмінним від позицій його об'єкта, то він оцінюється як неприпустимий;

• ефект "асимілятивної оцінки віддалених поглядів", в силу якого якщо зміст переконуючого впливу здається таким, що майже не відрізняється від поглядів адресата, то останній часто ототожнює власні погляди із змістом переконуючого впливу.

Основні принципи здійснення переконуючого впливу

Здійснення переконуючого впливу. Для одержання макси­мального ефекту переконуючий вплив повинен відповідати насту­пним вимогам:

• бути правильно орієнтованим та плановим. Переконуючий вплив необхідно проводити відповідно до цілей конкретних психологі­чних операцій на основі старанно продуманих планів;

• бути спрямованим на конкретний об'єкт. Переконуючий вплив повинен готуватися та здійснюватися на певні групи населення та військовослужбовців противника, з урахуванням їхніх найва­жливішим індивідуальних, соціальних, релігійних, національних та культурних характеристик;

• бути орієнтованим переважно на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки об'єкта. Переконуючий вплив повинен будуватися шляхом логічного викладення матеріалу, переконливої аргумен­тації, із опорою на достовірні факти;

• бути спрямованим на ініціювання певної поведінки. Кінцевою ме­тою переконуючого впливу є провокування такої поведінки (ді­яльності або бездіяльності) об'єкта, яка відповідає цілям психо­логічної операції.

Вважається, що відповідно до досвіду психологічної війни основ­ними принципами здійснення переконуючого впливу повинні бути:

• принцип повторювання;

150

Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека

• принцип досягнення первинності впливу;

• принцип забезпечення довіри до джерела інформації;

• принцип активізації психічних процесів сприйняття об'єктом змі­сту інформації.

Багаторазове повторювання повідомлення дає такий ефект, який неможливо одержати при одноразовому впливі. Завдяки повто­рюванню повідомлення вдається збільшити кількість людей, що сприйняли та засвоїли інформацію, що міститься в повідомлення. Проте повідомлення не повинне бути стереотипним, пропагандист­ський тезис необхідно підкріплювати різноманітними аргументами. Проте повторювання не дає ефекту при відсутності достатнього ін­тересу адресата повідомлення до інформації, що міститься в ньому. Воно також може бути безрезультатним, якщо ідеї, що повідомляю­ться, викликають протест із-за неспівпадання з установками населе­ння та військ противника.

Якщо об'єкт одержав будь-яке важливе повідомлення, то в його свідомості виникає готовність до сприйняття наступної, більш де­тальної інформації, яка підтверджує перше враження. Той, хто пер­шим передав важливе повідомлення, одержує психологічну перевагу, так як його повідомлення доходить адресата раніше ніж повідомле­ння засобів інформації противника з цього ж питання.

Теоретиками психологічної війни розроблені для застосування на практиці правила ведення пропаганди щодо завоювання довіри до аудиторії. Вони зводяться до чотирьох положень:

• якщо нема серйозних причин приховувати факти або подавати їх тільки під певним кутом зору, то їх слід адекватно повідомляти аудиторії;

• серйозними причинами приховування або спотворення фактів мо­же бути лише думка про те, що аудиторія їм не повірить;

• кожний раз, коли аудиторія розуміє, що пропагандист бреше, опу­скає важливі деталі або додає їх довільно, здійснюється серйозне послаблення впливу пропаганди на читачів (слухачів);

• з цієї ж причини пропаганда ніколи не повинна оперувати свідомо фальсифікованими даними, які можуть бути викриті аудиторією. До числа прийомів досягнення довіри до джерела інформації,

крім того, відносять:

• створення іміджу "особливої поінформованості" про ті події, які в силу будь-яких причин замовчуються офіційними джерелами противника (це досягається передаванням фактів, достовірність яких відома або може бути легко перевіреною);

151

Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави

•створення іміджу "об'єктивності, незалежності та альтернатив­ності", що досягається цитуванням документів, оцінок експертів, суджень очевидців подій і т.ін.

сприйняття об'єктом змісту інформації У бойових умовах вій­ськовослужбовці противника сприймають інформацію, що поступає з протилежної сторони як "пропагандистські виверти противника". Вони налаштовані вельми скептично по відношенню до неї. Тому спе­ціалісти психологічної війни повинні цілеспрямовано застосовувати спеціальні прийоми та способи доказовості та переконливості, удо­сконалення навичок їх використання. Зокрема, необхідно заздале­гідь скласти перспективну модель майбутньої ситуації інформування з метою переконування, в яку обов'язково треба закласти можливі варіанти його сприйняття військами та населенням противника.

Інформування з метою переконування передбачає окрім іншого, "підштовхування" противника до більш "широкого" погляду на йо­го найближчі та подальші перспективи. Потрібно, щоб він вибрав такий шлях, який був би вигідний особисто йому і в цей же час від­повідав би цілям здійснюваної психологічної операції. Інформація, що повідомляється противникові, у цьому випадку, із однієї сторо­ни, показує йому альтернативні дії, а з іншої — аз іншої орієнтує його на ті з них, які є найбільш кращими для обох сторін.