4.4 Методи впливу в психологічній війні
Базовими методами впливу, що застосовуються фахівцями психологічної війни є переконування та навіювання.
4.4.1 Переконуючий психологічний вплив
Визначення та характеристика переконуючого психологічного
впливу
Переконування — це метод впливу на свідомість людей, спрямований до їхнього власного критичного сприйняття.
Переконування орієнтується на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки людини. При використанні методу переконування спочатку домагаються від людини внутрішньої злагоди з певними умовиводами, а потім на цій основі формують і закріплюють нові установки (або трансформують старі), що відповідають поставленій меті.
Переконування здійснюють за певними правилами:
логіка переконування повинна бути доступною інтелекту об'єкта впливу;
переконувати треба доказово, спираючись на факти, що відомі об'єкту;
крім конкретних фактів і прикладів (без них не можна переконати тих, кому бракує широти кругозору, розвиненого абстрактного мислення), інформація повинна містити й узагальнені положення (ідеї, принципи);
переконуюча інформація повинна виглядати максимально правдоподібною;
• факти, що повідомляються, і загальні положення повинні бути такими, щоб вони викликали емоційну реакцію об'єкта впливу.
Критерієм результативності переконуючого впливу є переконаність.
Переконаність [conviction, persuasion] — це глибока упевненість в істинності засвоєних ідей, уявлень, понять, образів. Вона дозволяє приймати однозначні рішення і здійснювати їх без вагань, займати тверду позицію в оцінках цих чи інших фактів і явищ. На основі упевненості формуються установки людей, які визначають їхню поведінку в конкретних ситуаціях.
143
Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави
Важлива характеристика переконаності — її глибина. Вона зв'язана з попереднім вихованням людей, їхньою інформованістю, життєвим досвідом, здатністю аналізувати явища навколишнього світу. Глибока упевненість характеризується великою стійкістю, щоб її похитнути недостатньо тільки логічних висновків.
Переконуючий вплив доцільно застосовувати в наступних випадках:
тоді, коли об'єкт впливу в стані сприйняти одержану інформацію;
якщо об'єкт психологічно здатний погодитися з думкою, що йому нав'язується;
якщо об'єкт здатний зіставляти різні точки зору, аналізувати систему аргументації;
якщо логіка мислення суб'єкта впливу, та аргументація, яка ним використовується, є близькими до особливостей мислення об'єкта;
якщо є час переконувати. Переконуючий вплив звичайно включає:
вплив джерела інформації;
вплив змісту інформації;
вплив ситуації інформування.
Вплив джерела інформації
Ефективність впливу насамперед залежить від того, як люди, що його сприймають, відносяться до джерела інформації. В ході психологічної війни джерелами інформації можуть бути:
уряд і керівництво збройних сил своєї країни;
особи, авторитетні для об'єкта переконуючого впливу;
органи психологічної війни.
Власний уряд і воєнне керівництво використовуються як джерела інформації тоді, коли треба повідомити населенню й військам противника урядові заяви, ультиматуми або іншу важливу офіційну інформацію.
Вплив таких джерел ефективний у випадку, коли інформаційно-пропагандистські матеріали доставляються вчасно. Крім того, заяви й заклики офіційних джерел найбільш дійові тоді, коли загальна політична ситуація заплутана, або противник не впевнений у сприятливому для нього закінчення війни.
Авторитетними джерелами інформації можуть найрізноманітніші люди, наприклад, церковні діячі, популярні журналісти, вій-
144
Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека
ськовополонені і т.ін.
Представники органів психологічної війни як джерела інформації використовуються доволі рідко, за виключенням випадків, коли психологічний вплив здійснюється на населення союзних країн або в ході миротворчих операцій.
Вплив змісту інформації
Ефективність впливу, у першу чергу, залежить від таких характеристик змісту інформації як доказовість та переконливість.
Доказовість засновується на логічності, правдоподібності та не-суперечності викладеного матеріалу. Власне кажучи, важливо не тільки те, що повідомляється, але й те, яким чином це робиться. Тобто складовою частиною доказовості є переконливість.
Переконливість [convincingness, persuasiveness] залежить у значній мірі від урахування притаманних об'єкту впливу установок, переконань, інтересів, потреб, його напряму думок, національно-психологічних особливостей і своєрідності мови.
Переконливість не входить до доказовості автоматично. її може забезпечити тільки правильна пропорція між логічною й емоційною компонентами інформаційного повідомлення.
При розробці впливу змістом інформації виходять із того, що:
зміст інформаційно-пропагандистських матеріалів повинен бути добре обдуманим і відповідати законам формальної логіки;
конкретне у змісті інформаційного повідомлення є переконливішим за абстрактне;
чим більш динамічніший текст, тим яскравіші й різноманітніші в ньому факти, тим більше він привертає увагу;
краще сприймається те, що є ближчим до інтересів і потреб об'єкта впливу;
краще осмислюється те, що подається невеликими смисловими частинами (блоками);
краще засвоюється те, що викликає відгук в об'єкта впливу;
краще сприймається, осмислюється й засвоюється матеріал (інформація), який подається у відповідності до національних традицій сприйняття об'єкта.
По-друге, ефективність переконуючого впливу також залежить від того, як підібрана, побудована та подана його аргументація
Аргументація [argumentation] (лат. argumentatio) — це наведення аргументів або сукупності аргументів на користь чого-небудь.
145
Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави
Підбір, побудова й подання аргументації є однією з важливих характеристик змісту інформації.
Аргумент [argument](лат. argumentum, від arguo — показую, виявляю) — підстава, доказ, які наводяться для обґрунтування, підтвердження чого-небудь. При використанні впливу змісту інформації застосовують три основні категорії аргументів для переконування:
правдиві факти;
аргументи, що дають "психологічне задоволення", оскільки вони апелюють до позитивного очікування;
аргументи, що апелюють до негативних очікувань.
За способом подання аргументів розрізняють так звані односторонні повідомлення та двосторонні повідомлення.
Одностороннє повідомлення містить аргументи тільки джерела інформації. Такі повідомлення більш ефективні тоді, коли об'єкт психологічного впливу не відчуває ворожих почуттів по відношенню до джерела інформації і, до того ж, має низький рівень освіти. Об'єкт у цьому випадку здатний відносно легко прийняти точку зору джерела інформації. Одностороннє повідомлення можна також використовувати для переконуючого впливу на людей, що мають різний освітній рівень.
Двостороннє повідомлення містить як аргументи джерела інформації, так і контраргументи противника, які доведеться викривати. Така побудова повідомлення служить спонукальним мотивом до активної розумової діяльності об'єкта, в результаті того здійснюється перегляд суджень, що складалися у нього раніше.
Двостороннє повідомлення спрямовується переважно на людей з високим рівнем освіти, що відчувають потребу в зіставленні різних поглядів, точок зору, думок, оцінок. В цей же час двостороннє повідомлення як би випереджає аргументацію противника і створює передумови для утворення певного імунітету проти його офіційної пропаганди.
Порядок розташування аргументів також має велике значення. Зокрема, доцільно розташовувати інформацію, що безпосередньо орієнтовані на зміну установки ("сильні аргументи"), перед будь-якою іншою, яка не пов'язана з вирішенням цього завдання. У більшості випадків найбільш дійовими вважають розташування "сильних аргументів" у середині тексту повідомлення (так звана "пірамідальна модель" впливу).
Ефективність же текстів із "сильними аргументами", розташованої на початку і в кінці повідомлення, залежить від установок об'єкта
146
Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека
психологічного впливу. Якщо він проявляє значний інтерес до теми повідомлення (тобто у нього з цього питання наявні позитивні установки), то більш ефективним є текст, в якому "сильні аргументи" містяться в кінці повідомлення (так звана "кульмінаційна модель" впливу). Якщо ж об'єкт відноситься до теми повідомлення байдуже, то краще розташувати "сильні аргументи" на початку тексту ("анти-кульмінаційна модель"), щоб відразу привернути необхідну увагу.
По-третє, вплив переконуючого повідомлення на противника також залежить від того, які заклики (лозунги) у ньому підібрані і як вони подаються.
Заклик — це відозва, гасло; звертання до певної групи людей, в якому у стислій формі висловлена провідна ідея, вимога, завдання.
У практиці психологічної війни використовуються наступні види закликів:
прямі заклики;
непрямі заклики;
заклики на основі конкретних прикладів;
невиразні заклики;
заклики до цивільного населення противника;
заклики до військовослужбовців противника.
Прямі заклики припускають переконування, засноване на поданні сильних прямих аргументів.
Об'єктові впливу в цьому випадку у відкритій формі пропонують те, що йому слід зробити: "Припиніть опір!", "Здавайтеся в полон!", "Використовуйте перепустку!", "Переходьте на нашу сторону!" і т.ін.
Прямий заклик може стосуватися ухилення від бойових дій. У цьому випадку військовослужбовців противника закликають "не вдавати з себе героїв", не висовуватися з окопів і пересидіти бій в укритті, симулювати хворобу, виводити з ладу бойову техніку, вимагати від командування надання медичної допомоги і т.ін.
Вимоги, що містяться в прямому заклику, висловлюються ясно, недвозначно, гостро й тому зрозумілі абсолютно усім. Разом із тим прямі заклики дають позитивні результати лише тоді, коли військовослужбовці противника за свої морально-психологічним станом уже дозріли для виконання вимог, що в них містяться.
Непрямі заклики призначені для переконування шляхом натяків і обіцянок. В умовах війни непрямий заклик — це повідомлення противникові можливостей збереження життя, в якому, проте відсутня пряма порада негайно приступити до їхньої реалізації. Наприклад, якщо листівка переконливо доводить, що полон забезпечує
147
Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави
більшу безпеку, ніж продовження битви (бою), то від прямого заклику "Здавайтеся в полон!" відмовляються, так як він і так витікає зі змісту листівки.
Непрямі заклики найбільш ефективні при використанні їх у замаскованих матеріалах. Наприклад, вдале подання фальшивого повідомлення "військової поліції противника" про проблеми її діяльності у зв'язку з різким збільшенням кількості дезертирів і труднощами затримання їх у великих містах може більше сприяти самовільному залишенню частин військовослужбовцями, ніж прямий заклик до подібних дій.
Заклики на основі конкретних прикладів призначені для популяризації (пропаганди) конкретних дій військовослужбовців противника, які уже реалізували вимоги закликів. У цьому випадку сам заклик є прихованим показом переваг, які одержали особи, що здійснили ті чи інші дії. Особливо сильний вплив на військовослужбовців противника здійснює звернення через звукомовні станції колишніх товаришів по службі, їхні розповіді про здавання в полон. Причому сама розповідь не обов'язково повинна супроводжуватися закликом до наслідування прикладу особи, яка здалась у полон. Різновидом такого заклику є зворотне відпускання військовополонених — найкращий спосіб агітації на користь полону.
Невиразні заклики спонукають об'єкт самостійно прийти до висновків, які логічно витікають із пред'явленої йому аргументації, хоча в тексті повідомлення відсутні конкретні пропозиції.
Якщо, наприклад, морально-психологічний стан військовослужбовців противника достатньо стійкий, а бойовий дух високий, то будь-який заклик до них тільки підірве їхню довіру до пропаганди противника. Замість цього необхідно запропонувати їм задуматися про смисл того, що відбувається, про свою роль у поточних подіях. Важливо, щоб у результаті такого психологічного впливу в них виникло бажання обміркувати обстановку, що склалася, з товаришами, з'явилося прагнення не жертвувати собою даремне, знайти спосіб залишитись живим.
Заклики до цивільного населення противника можуть закликати до масових активних виступів (демонстрацій, страйків, пікетів і т.ін.) з вимогами припинення війни, до відмови працювати на війну; до ухилення від мобілізації до армії; до організації руху опору; до лояльної поведінки по відношенню до збройних сил противника і т.ін.
Заклики до військовослужбовців противника вказують, як
148
Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека
правило, шляхи виходу з війни, серед яких головними є:
ухилення від виконання наказів;
виведення з ладу бойової техніки;
самовільне залишення поля бою, дезертирство;
усунення командирів;
здавання в полон.
По-четверте, ефективність переконуючого впливу залежить від правильного вибору його форми. Цей вибір обумовлюється цілями та завданнями психологічних операцій, конкретними умовами обстановки та деякими іншими факторами.
Так, радіомовлення гарантує високу оперативність, легкість сприйняття інформації, проте можливості для її сприйняття існують не завжди. Друковану продукцію можна зберігати тривалий час, неодноразово вивчати (що сприяє кращому запам'ятовуванню), передавати з рук у руки. Проте вона значно поступається в оперативності, а зберігання її у військовий час переслідується каральними органами.
Вплив ситуації інформування
Здійснення переконуючого впливу в певній мірі залежить від ситуації інформування.
Ситуація інформування представляється як сукупність умов, в яких здійснюється інформування, а також характер реакції об'єкта на зміст повідомлення. Ситуацію інформування з метою переконуючого впливу поділяють на індивідуальну ситуацію і масову ситуацію.
Індивідуальна ситуація інформування складається тоді, коли переконуючий вплив удається здійснити на будь-яку конкретну аудиторію, з урахуванням її психологічних характеристик. Це може бути й усне мовлення на один із підрозділів військ противника, який знаходиться на передньому краю його оборони, і програма радіомовлення, призначена для певної соціально-психологічної групи населення.
В індивідуальній ситуації простіше визначити прийнятний стиль надання інформації, простіше підібрати необхідну лексику і т. ін. Тому ефективність впливу на війська й населення противника у цьому випадку значно вища, ніж у масовій ситуації.
Масова ситуація інформування складається тоді, коли інформування з метою переконування здійснюється одночасно на численну різноманітну аудиторію. В цьому випадку важко забезпечити
149
Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави
належну адресність впливу і необхідно виходити із загальних психологічних закономірностей сприйняття:
переконуючий вплив, що містить сильні аргументи проти будь-якої думки, якої притримується адресат, більш ефективний тоді, коли увага об'єкта будь-чим відвертається (ілюстраціями в листівці, музичним супроводом і різноманітними шумами в програмі радіомовлення, відеорядом у телевізійній програмі);
ефект "контрастної оцінки віддалених позицій", суть якого в тому, коли зміст переконуючого впливу здається значно відмінним від позицій його об'єкта, то він оцінюється як неприпустимий;
ефект "асимілятивної оцінки віддалених поглядів", в силу якого якщо зміст переконуючого впливу здається таким, що майже не відрізняється від поглядів адресата, то останній часто ототожнює власні погляди із змістом переконуючого впливу.
Основні принципи здійснення переконуючого впливу
Здійснення переконуючого впливу. Для одержання максимального ефекту переконуючий вплив повинен відповідати наступним вимогам:
бути правильно орієнтованим та плановим. Переконуючий вплив необхідно проводити відповідно до цілей конкретних психологічних операцій на основі старанно продуманих планів;
бути спрямованим на конкретний об'єкт. Переконуючий вплив повинен готуватися та здійснюватися на певні групи населення та військовослужбовців противника, з урахуванням їхніх найважливішим індивідуальних, соціальних, релігійних, національних та культурних характеристик;
бути орієнтованим переважно на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки об'єкта. Переконуючий вплив повинен будуватися шляхом логічного викладення матеріалу, переконливої аргументації, із опорою на достовірні факти;
бути спрямованим на ініціювання певної поведінки. Кінцевою метою переконуючого впливу є провокування такої поведінки (діяльності або бездіяльності) об'єкта, яка відповідає цілям психологічної операції.
Вважається, що відповідно до досвіду психологічної війни основними принципами здійснення переконуючого впливу повинні бути:
• принцип повторювання;
150
Розділ 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека
принцип досягнення первинності впливу;
принцип забезпечення довіри до джерела інформації;
принцип активізації психічних процесів сприйняття об'єктом змісту інформації.
Багаторазове повторювання повідомлення дає такий ефект, який неможливо одержати при одноразовому впливі. Завдяки повторюванню повідомлення вдається збільшити кількість людей, що сприйняли та засвоїли інформацію, що міститься в повідомлення. Проте повідомлення не повинне бути стереотипним, пропагандистський тезис необхідно підкріплювати різноманітними аргументами. Проте повторювання не дає ефекту при відсутності достатнього інтересу адресата повідомлення до інформації, що міститься в ньому. Воно також може бути безрезультатним, якщо ідеї, що повідомляються, викликають протест із-за неспівпадання з установками населення та військ противника.
Якщо об'єкт одержав будь-яке важливе повідомлення, то в його свідомості виникає готовність до сприйняття наступної, більш детальної інформації, яка підтверджує перше враження. Той, хто першим передав важливе повідомлення, одержує психологічну перевагу, так як його повідомлення доходить адресата раніше ніж повідомлення засобів інформації противника з цього ж питання.
Теоретиками психологічної війни розроблені для застосування на практиці правила ведення пропаганди щодо завоювання довіри до аудиторії. Вони зводяться до чотирьох положень:
якщо нема серйозних причин приховувати факти або подавати їх тільки під певним кутом зору, то їх слід адекватно повідомляти аудиторії;
серйозними причинами приховування або спотворення фактів може бути лише думка про те, що аудиторія їм не повірить;
кожний раз, коли аудиторія розуміє, що пропагандист бреше, опускає важливі деталі або додає їх довільно, здійснюється серйозне послаблення впливу пропаганди на читачів (слухачів);
з цієї ж причини пропаганда ніколи не повинна оперувати свідомо фальсифікованими даними, які можуть бути викриті аудиторією. До числа прийомів досягнення довіри до джерела інформації,
крім того, відносять:
• створення іміджу "особливої поінформованості" про ті події, які в силу будь-яких причин замовчуються офіційними джерелами противника (це досягається передаванням фактів, достовірність яких відома або може бути легко перевіреною);
151
Частина І Сучасні основи інформаційної безпеки держави
•створення іміджу "об'єктивності, незалежності та альтернативності", що досягається цитуванням документів, оцінок експертів, суджень очевидців подій і т.ін.
сприйняття об'єктом змісту інформації У бойових умовах військовослужбовці противника сприймають інформацію, що поступає з протилежної сторони як "пропагандистські виверти противника". Вони налаштовані вельми скептично по відношенню до неї. Тому спеціалісти психологічної війни повинні цілеспрямовано застосовувати спеціальні прийоми та способи доказовості та переконливості, удосконалення навичок їх використання. Зокрема, необхідно заздалегідь скласти перспективну модель майбутньої ситуації інформування з метою переконування, в яку обов'язково треба закласти можливі варіанти його сприйняття військами та населенням противника.
Інформування з метою переконування передбачає окрім іншого, "підштовхування" противника до більш "широкого" погляду на його найближчі та подальші перспективи. Потрібно, щоб він вибрав такий шлях, який був би вигідний особисто йому і в цей же час відповідав би цілям здійснюваної психологічної операції. Інформація, що повідомляється противникові, у цьому випадку, із однієї сторони, показує йому альтернативні дії, а з іншої — аз іншої орієнтує його на ті з них, які є найбільш кращими для обох сторін.
- О.К.Юдін, в.М.Богуш
- Частина і
- 1.1.2 Основні категорії теорії національної безпеки
- 1.1.3 Фактори та засоби забезпечення національної безпеки
- 1.2 Характеристика основних видів національної безпеки
- 1.2.1 Рівні та види національної безпеки
- 1.2.2 Політична безпека
- 1.2.3 Економічна безпека
- 1.2.4 Соціальна безпека
- 1.2.5 Воєнна безпека
- 1.2.6 Екологічна безпека
- 1.2.7 Науково-технологічна безпека
- 1.2.8 Забезпечення безпеки в інформаційній сфері
- 1.3 Система забезпечення національної безпеки вУкраїні
- 1.3.1 Визначення системи забезпечення національної безпеки
- 1.3.2 Функції системи забезпечення національної безпеки
- 1.3.3 Повноваження суб'єктів забезпечення національної безпеки
- 2.1 Поняття інформаційної безпеки
- 2.1.1 Визначення інформаційної безпеки
- 2.1.2 Життєво важливі інтереси особистості, суспільства та держави в інформаційній сфері
- 2.1.3 Об'єкти та суб'єкти інформаційної безпеки
- 2.1.4 Види інформаційної безпеки
- 2.1.5 Концепція інформаційної безпеки держави
- 2.2 Загрози інформаційній безпеці
- 2.2.2 Класифікація загроз інформаційній безпеці
- 2.2.3 Джерела загроз інформаційній безпеці
- 2.3 Методи і засоби забезпечення інформаційноїбезпеки
- 2.3.1 Основні принципи забезпечення інформаційної безпеки
- 2.3.2 Система забезпечення інформаційної безпеки держави
- 2.3.3 Основні форми і способи забезпечення інформаційної безпеки держави
- 3.1 Основні поняття інформаційного протиборства
- 3.1.1 Визначення поняття інформаційне протиборство
- 3.1.2 Інформаційна війна
- 3.1.3 Інформаційний тероризм
- 3.1.4 Інформаційна злочинність
- 3.1.5 Інформаційне протиборство як форма забезпечення інформаційної безпеки
- 3.2 Основні поняття інформаційної війни 3.2.1 Визначення інформаційної війни
- 3.2.2 Концепція інформаційної війни
- 3.2.3 Органи інформаційної війни
- 3.3 Основні форми інформаційної війни
- 3.3.1 Визначення форм інформаційної війни
- 3.3.2 Основні форми інформаційної війни на державному рівні
- 3.3.3 Основні форми інформаційної війни на воєнномурівні
- 3.3.4 Необхідні умови для досягнення інформаційної переваги
- 3.4 Інформаційна зброя в інформаційній війні
- 3.4.1 Визначення, особливості та сфера застосування інформаційної зброї
- 3.4.2 Інформаційна зброя воєнного застосування
- 3.4.3 Інформаційна зброя воєнного та невоєнного застосування
- 3.4.4 Особливості, що характеризують основні риси застосування інформаційної зброї
- 3.5 Основи теорії інформаційної боротьби
- 3.5.1 Зміст теорії інформаційної боротьби
- 3.5.2 Заходи інформаційної боротьби
- 3.5.3 Способи інформаційної боротьби
- 3.5.4 Форми ведення інформаційної боротьби
- 3.5.5 Методологія оцінки ефективності інформаційноїборотьби
- 4.1 Основні поняття психологічної війни
- 4.1.1 Поняття психологічної війни
- 4.1.2 Цілі та завдання психологічної війни
- 4.1.3 Види та закономірності психологічних впливів
- 4.2 Основи психологічних операцій
- 4.2.1 Зміст психологічних операцій
- 4.2.2 Ефективність психологічного впливу в психологічній операції
- 4.2.3 Органи та засоби проведення психологічних операцій
- 4.3 Технології психологічної війни
- 4.3.1 Основні характеристики об'єктів психологічної війни
- 4.3.2 Методика вивчення об'єктів психологічної війни
- 4.3.3 Форми психологічної війни
- 4.4 Методи впливу в психологічній війні
- 4.4.2 Навіюючий психологічний вплив
- 4.5 Особливі способи та прийоми психологічної війни
- 4.5.2 Маніпулювання свідомістю
- 4.5.3 Розповсюдження чуток та міфів
- 4.6 Основи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки держави
- 4.6.1 Основні положення
- 4.6.2 Основи інформаційно-психологічної безпеки держави
- 4.6.3 Основні напрями діяльності державної системи забезпечення інформаційно-психологічної безпеки
- 5.1 Основні положення державної інформаційної політики
- 5.1.1 Визначення державної інформаційної політики
- 5.1.2 Поняття про програму входження держави в інформаційне суспільство
- 5.2 Основні напрями національної інформаційної політики
- 5.2.1 Основні напрями національної інформаційної політики у сфері суспільних відносин
- 5.2.2 Основні напрями національної інформаційної політики в економічній сфері
- 5.2.3 Основні напрями національної інформаційної політики в організаційній сфері
- 5.3 Державна політика забезпечення інформаційної безпеки
- 5.3.1 Основні поняття політики забезпечення інформаційної безпеки держави
- 5.3.2 Основні загрози інформаційній безпеці держави
- 5.3.3 Організаційний напрям протидії загрозам усфері інформаційної безпеки
- 5.3.5Розвиток матеріально-технічної бази системи інформаційної безпеки особи, держави та суспільства
- 5.3.6 Науково-практична робота щодо забезпечення інформаційної безпеки
- 5.3.7 Вдосконалення нормативно-правової бази забезпечення загальнодержавної системи інформаційної безпеки
- Частина II
- 6.1.2 Форми адекватності інформації
- 6.1.3 Міри інформації
- 6.1.4 Якість інформації
- 6.1.5 Основні властивості інформації як предмета захисту
- 6.2 Інформаційні системи як об'єкти захисту
- 6.2.1 Загальні відомості про інформаційні системи
- 6.2.2 Структура інформаційної системи
- 6.2.3 Класифікація інформаційних систем
- 6.2.4 Основні характеристики інформаційної системи як об'єкта захисту
- 6.3 Інформаційні технології та проблеми їхньої безпеки
- 6.3.1 Визначення інформаційної технології
- 6.3.2 Співвідношення інформаційної технології та інформаційної системи
- 6.3.3 Класифікація та види інформаційних технологій
- 6.3.4 Основні проблеми безпеки інформаційних технологій
- 7.1 Загрози безпеці інформації та інформаційних ресурсів
- 7.1.1 Загальні положення
- 7.1.2 Збитки як категорія класифікації загроз
- 7.1.3 Класифікація загроз безпеці інформації
- 7.1.4 Класифікація джерел загроз
- 7.1.5 Ранжирування джерел загроз
- 7.1.6 Класифікація уразливостей безпеці
- 7.1.7 Ранжирування уразливостей
- 7.1.8 Класифікація актуальних загроз
- 7.2 Основні напрями забезпечення безпеки інформації та інформаційних ресурсів
- 7.2.1 Основні визначення
- 7.2.2 Правовий захист
- 7.2.3 Організаційний захист
- 7.2.4 Інженерно-технічний захист
- 7.3 Архітектура захисту інформації в мережах телекомунікацій
- 7.3.1 Архітектура відкритих систем
- 7.3.2 Загрози в архітектурі відкритих мереж
- 7.3.3 Процедури захисту
- 7.3.4 Сервісні служби захисту
- 7.3.5 Реалізація захисту
- 8.1 Загальні відомості про вимоги та критерії оцінки безпеки інформаційних технологій
- 8.1.1 Основні поняття про стандарти інформаційної безпеки
- 8.1.2 Критерії безпеки комп'ютерних систем
- 8.1.3 Європейські критерії безпеки інформаційнихтехнологій
- 8.1.4 Федеральні критерії безпеки інформаційних технологій
- 8.1.5 Канадські критерії безпеки комп'ютерних систем
- 8.2 Основні положення загальних критеріїв безпеки інформаційних технологій
- 8.2.1 Мета розробки, основні положення та склад "Загальних критеріїв"
- 8.2.2 Потенційні загрози безпеці та типові завдання захисту
- 8.2.3 Політика безпеки
- 8.2.4 Продукт інформаційних технологій
- 8.2.5 Профіль захисту
- 8.2.6 Проект захисту
- 8.3 Функціональні вимоги до засобів захисту 8.3.1 Загальна характеристика фвб
- 8.3.2 Класи функціональних вимог безпеки
- 8.4 Вимоги гарантій засобів захисту
- 8.4.1 Загальна характеристика вимог гарантій безпеки
- 8.4.2 Класи вимог гарантій безпеки
- 8.4.3 Рівні гарантій безпеки
- 8.5 Шляхи і перспективи застосування "Загальних критеріїв"
- 9.1 Стандарти менеджменту інформаційної безпеки та їх основні положення
- 9.2 Політика інформаційної безпеки організації
- 9.2.1 Визначення політики інформаційної безпеки організації
- 9.2.2 Концепція інформаційної безпеки в організації
- 9.2.3 Аналіз та оцінка ризиків
- 9.3 Основні правила інформаційної безпеки організації
- 9.3.1 Правила побудови системи забезпечення інформаційної безпеки
- 9.3.2 Організація проведення відновлювальних робіт і забезпечення неперервного функціонування об'єктів організації та організації в цілому
- 9.3.3 Правила розмежування доступу користувачів та процесів до ресурсів інформаційної сфери організації
- 9.3.4 Документальне оформлення політики безпеки
- 9.4 Система менеджменту інформаційної безпеки та її оцінка
- Частина III
- 10.2 Загрози інформаційній безпеці України
- 10.3 Джерела загроз інформаційній безпеці України
- 10.4 Стан інформаційної безпеки України
- 10.5 Завдання із забезпечення інформаційної безпеки України
- 11.1 Загальні методи забезпечення інформаційної безпеки України
- 11.2 Особливості забезпечення інформаційної
- 11.2.1 Забезпечення інформаційної безпеки України всфері економіки
- 11.2.2 Забезпечення інформаційної безпеки України всфері внутрішньої політики
- 11.2.3 Забезпечення інформаційної безпеки України в сфері зовнішньої політики
- 11.2.4 Забезпечення інформаційної безпеки України у галузі науки та техніки
- 11.2.5 Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері духовного життя
- 11.2.6 Забезпечення інформаційної безпеки України у загальнодержавних інформаційних і телекомунікаційних системах
- 11.2.7 Забезпечення інформаційної безпеки України у сфері оборони
- 11.2.8 Забезпечення інформаційної безпеки України управоохоронній і судовій сферах
- 11.2.9 Забезпечення інформаційної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій
- 11.3 Міжнародне співробітництво України в галузізабезпечення інформаційної безпеки
- 12.1 Основні функції системи забезпечення інформаційної безпеки України
- 12.2 Основні елементи організаційної основи системи забезпечення інформаційної безпеки України
- 12.3 Основні положення політики забезпечення інформаційної безпеки України
- 12.4 Першочергові заходи щодо реалізації політики забезпечення інформаційної безпеки України
- Словник додаткових термінів і понять
- 491 Бібліоґрафія
- 1 Основи національної безпеки держави 12
- 2Основні положення інформаційної безпеки 35
- 3 Основи інформаційного протиборства 52
- 4 Психологічна війна та інформаційно-психологічна безпека держави 103
- 5 Основи державної інформаційної політики 186
- 6 Інформаційні системи та технології як об'єкти інформаційної безпеки 200
- 7 Основи безпеки інформаційних
- 8 Критерії безпеки інформаційних технологій 315
- 9 Основи управління інформаційною безпекою 379
- 10 Інформаційна безпека україни 397
- 11 Методи та заходи забезпечення інформаційної безпеки україни 411
- 12 Система та політика забезпечення інформаційної безпеки україни 440
- Інформаційна
- Безпека держави