Частина і

СУЧАСНІ ОСНОВИ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ

БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

її

Розділ 1

ОСНОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

1.1 Основні поняття національної безпеки

1.1.1 Визначення національної безпеки

Безпека [security, safety] — стан, при якому кому-небудь, чому-небудь не загрожує небезпека будь-якого виду, існує захист від не­безпеки.

Національна безпека [national security] — це категорія політи­чної науки (політології), яка характеризує стан соціальних інститу­тів, який забезпечує їхню ефективну діяльність для підтримки опти­мальних умов існування особистості та суспільства. Вона відображає зв'язок безпеки з нацією [23].

Нація [nation] (від лат. natio — народ, плем'я) — це стійка істори­чна спільність людей, що визначається соціальними зв'язками пев­ної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного і культурного розвитку, спільністю території, мови, побуту, традицій і звичаїв, а також від­ображенням цих факторів у суспільній свідомості і суспільній пси­хології.

В цьому плані національна безпека характеризує стан нації як цілісної системи, що включає суспільні відносини і суспільну сві­домість, інститути суспільства, їхню діяльність, які сприяють або шкодять реалізації національних життєво важливих інтересів у кон­кретній обстановці, що склалася історично.

Життєво важливі інтереси — сукупність потреб, задовольня­ння яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особистості, суспільства і держави.

Особистість [personality] — це людина як суб'єкт відносин і сві­домої діяльності. До життєво важливих інтересів особистості відно­сяться, насамперед, права і свободи людини і громадянина, в тому числі інформаційні.

12

Розділ 1 Основи національної безпеки держави

Суспільство[society] — це сукупність форм сумісної діяльно­сті людей, що утворилися в процесі історичного розвитку. Життєво важливі інтереси суспільства зв'язані зі створенням і розвитком віль­ного, гуманного, високоосвіченого, гармонійного суспільства, засно­ваного на принципах демократії, бережливого відношення до своїх традицій і національного надбання, суспільства, що підтримує і всі­ляко охороняє основний свій осередок — сім'ю.

Держава [State, country, nation] — сукупність офіційних орга­нів влади в цій чи іншій країні, основний заклад і спосіб політико-правової організації життя суспільства на чолі з одноосібним або ко­лективним правителем, органами виконавчої та інших видів влади і вертикальною системою управління, за допомогою якої здійснює­ться влада, охороняється існуючий лад, забезпечується нормальне життя людей.

Устрій держави оформлюється і закріплюється в конституції [42] і відповідних нормах права. Основні ознаки держави:

• наявність особливої системи органів і закладів (механізм меха­нізм), що здійснюють владні функції (внутрішні і зовнішні);

• право, що закріплює певну систему норм, санкціонованих держа­вою;

• певна територія з населенням, на яку розповсюджується юрисди­кція даної держави.

Життєво важливі інтереси держави базуються на принципах сильної держави, її територіальної цілісності, незалежності і суве­ренітету.

Як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспіль­ства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз національна без­пека держави є необхідною умовою збереження та примноження ду­ховних і матеріальних цінностей.