Конституційно-правова відповідальність: поняття, зміст, основні різновиди План

1.Поняття конституційної відповідальності, її місце в системі юридичної відповідальності.

2.Зміст, особливості і види конституційної відповідальності.

Література:

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30.

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

4.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

5.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 89-100

6.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – с. 26-33

7.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 35-43

8.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005..

9.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998-2003.

1.Порушення конституційно-правових норм тягне за собою конституційно-правову відповідальність.

Загальновідомо, що конституційно-правова відповідальність – це особливий вид соціальної відповідальності особи, об’єднань громадян тощо.

Однак це специфічний вид юридичної відповідальності, зміст якої обумовлений провідною роллю конституційного права в системі національного права України, незважаючи на те, що вона безпосередньо пов’язана і з іншими видами юридичної відповідальності.

Конституційно-правова відповідальність має досить складний політико-правовий характер, оскільки вона пов’язана з такими соціальними явищами, як народ, нація, держава, влада, політика.

Цей вид відповідальності настає за конституційний делікт (правопорушення), який виявляється в особливих негативних наслідках для суб’єктів конституційного правопорушення.

Об’єктом правопорушення є політико-правові суспільні відносини, які регламентуються нормами конституційного права України. Сутність цих правовідносин полягає в тому, що вони є найважливішими, основоположними, ґрунтуються на ідеях та практиці волевиявлення народу, в наслідок чого об’єктом правопорушень можуть бути владовідносини у сфері реалізації прав і свобод людини та громадянина в України, видання актів державних органів, Президента України, виборчих прав громадян, референдумів тощо.

Суб’єктами конституційно-правової відповідальності можуть бути органи державної влади, державні органи, вищі посадові особи, органи і посадові особи місцевого самоврядування, фізичні особи.

У найзагальнішому вигляді формами (санкціями) конституційно-правової відповідальності є:

• скасування або призупинення нормативно-правового акту, який не відповідає Конституції;

• дострокове припинення повноважень відповідних органів або посадових осіб;

• визнання виборів або результатів референдумів недійсними;

• відповідальність депутатів перед парламентом або перед місцевою радою;

• офіційне визнання роботи державних органів, посадових осіб незадовільною (у тому числі шляхом висловлювання вотуму недовіри урядові, дострокове розформування підлеглого органу тощо).

Вказівки на можливість застосування таких санкцій містяться у відповідних нормах Конституції України, зокрема у статтях 81, 87, 111, 115, 118, 126.

2.Поряд з санкціями існують і підстави конституційно-правової відповідальності.

Відомо, що ця відповідальність буває двох видів:

• ретроспективна, коли відповідальність настає у разі, якщо для цього існує нормативна основа, внаслідок якої підставою конституційно-правової відповідальності є вчинення відповідним органом, посадовою особою або депутатом правопорушення;

• позитивна, яка полягає у відповідальному ставленні органу або особи до своїх обов’язків, виконання ними своїх обов’язків.

Саме такими і є підстави для цього виду конституційно-правової відповідальності, що безпосередньо випливають з правового статусу органу, посадової особи, депутата.

Проте оцінити їх поведінку іноді неможливо, оскільки у відповідному нормативно-правовому акті такі підстави не визначені. Це пояснюється тим, що виконання приписів таких актів забезпечується у конституційному праві як безпосередньо, так і в поєднанні з іншими видами юридичної відповідальності інших галузей права. Тому конституційно-правова відповідальність в цілому – це, безумовно, юридична відповідальність у широкому розумінні слова.

Однак виділяють і конституційну відповідальність у вузькому (власному) розумінні слова, яка стосується лише певного кола суб’єктів і санкцій.

Це підтверджує положення частини 4 статті 81 Конституції України, згідно з яким у разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата України припиняються достроково на підставі закону за рішенням суду.

У свою чергу, конституційно-правова відповідальність поєднується з кримінальною, адміністративною та іншими видами відповідальності. Тому підставою для притягнення до конституційно-правової відповідальності може бути порушення як норм конституційного права, так, приміром, і норм кримінального законодавства. Наприклад, вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину є підставою для усунення його з поста в порядку імпічменту (стаття 111 Конституції).

Специфічною рисою конституційно-правової відповідальності є її політичний характер, який враховується тоді, коли норми права взагалі не порушуються. У цьому разі конституційна відповідальність пов’язується з тими діями, що розцінюються як негативні в політичному плані. Прикладом такого виду відповідальності є колективна відповідальність уряду перед парламентом, передбачена статтею 87 Конституції України. Притягнення уряду до такого виду відповідальності визначається не критеріями законності дій КМУ або його окремих членів, а додержанням політики, яка визначається передусім на підставі волевиявлення депутатів парламенту, оцінки дій уряду тощо. Приміром, заслуховування діяльності КМУ на Днях уряду полягає не в застосуванні відповідних заходів нормативного характеру, а в оцінці його роботи з точки зору додержання тієї програми, а й політики, яку прийняла Верховна Рада України після сформування уряду.

Отже, як засіб забезпечення приписів правових норм, завдяки вище переліченим підставам, конституційно-правова відповідальність реалізується:

• безпосередньо в межах конституційно-правових відносин;

• через конституційно-правові норми у поєднанні з нормами інших галузей права;

• на підставі норм інших галузей права, які забезпечують виконання приписів норм конституційного права;

• внаслідок порушення норм інших галузей права, зокрема кримінального;

• на підставі того, що норми відповідних галузей права не порушуються, але відповідний орган або посадову особу притягають до політичної відповідальності.

Згадані підстави впливають на санкції конституційно-правової відповідальності, до яких належать:

• відповідальність народних депутатів перед Верховною Радою України;

• усунення з поста або з посади;

• дострокове припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів або посадових осіб;

• вимушена відставка посадових осіб;

• достроковий розпуск органу державної влади;

• скасування або призупинення дії актів державних органів або посадових осіб;

• визнання виборів до представницьких органів недійсними;

• втрата народним депутатом мандата у зв’язку з відмовою скласти присягу;

• відповідальність особи, що випливає зі стану громадянства;

• невиконання рішень Конституційного Суду України органами державної влади, посадовими особами тощо.

При висвітленні питань конституційно-правової відповідальності, як правило, дослідники зосереджують увагу на таких суб’єктах відповідальності, як вищі органи виконавчої влади та вищі посадові особи як представники державної влади.