Конституційний статус Президента України План

1.Місце і роль Президента в механізмі поділу державної влади.

2.Порядок обрання Президента України.

3.Функції Президента України.

4.Повноваження Президента України.

5.Інститут контрасігнатури і його значення в системі розподілу влад.

Література:

1.Конституція України із змінами і доповненнями, внесеними ЗУ від 08.12.2004р., розділ 5.

2.ЗУ „Про вибори Президента України” в редакції від 18.03.2004р.

3.Кравченко В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2006, с.297-323.

4.Фрицький О. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006, с.332-362.

5.Конституційне право України: Підручник / За заг.ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2006, с.211-234.

6.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004, с.131-141.

1.Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі статтею 102 Конституції України є Президент України.

Конституційно-правовий статус Президента України встановлюється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають конституційно-правову відповідальність за державну зраду та інші злочини; визначають функції та повноваження Президента України.

Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України 1996р., на відміну від попередньої Конституції та Конституційного договору від 8 червня 1995р., які визначали його статус як глави держави і глави виконавчої влади, не відносить Президента України до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади. В той же час, за Конституцією України 1996р. глава держави зберігав досить широкі повноваження (установчі та контрольні) в сфері виконавчої влади і наділявся суттєвими прерогативами в сферах законодавчої і судової влади. досвід Франції, де тривалий час використовувалася подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визначення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію різних видів органів державної влади, в кризових умовах. Однак досвід інших держав, де намагалися запровадити інститут глави держави за „французьким зразком”, продемонстрував тенденції до узурпації влади в руках Президента та нівелювання ролі законодавчої і судової гілок влади (колишні колонії Франції в Африці, Білорусь, Росія, країни Центральної Азії тощо).

У деяких державах (наприклад, Болгарія, Молдова, Румунія) досить швидко трансформували статус глави держави, адаптувавши його до вимог парламентарно-президентської форми правління. Це свідчить про нестійкий (перехідний) характер президентсько-парламентарних форм правління, подібних до закріпленої Конституцією України 1996р., і значною мірою обумовило необхідність проведення в Україні конституційної реформи.

Із внесенням до Конституції України змін 8 грудня 2004р. конституційний статус Президента України отримав подальшу трансформацію, що пов’язано з переходом до парламентарно-президентської форми правління. Так, суттєво зменшуються його прерогативи в сфері виконавчої влади (повноваження щодо формування уряду фактично перейшли до парламенту), тим часом розширилися його контрольні повноваження стосовно Верховної Ради – Президент України отримав додаткові підстави для дострокового припинення повноважень парламенту.

Конституційна реформа не призвела до зміни функцій глави держави – Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України) та не вплинула на конституційні гарантії його діяльності. Це свідчить, що і після внесення змін до Конституції України 8 грудня 2004р. Президент України продовжує відігравати суттєву роль в механізмі державної влади, насамперед, як інститут, що забезпечує стабільність державної влади, взаємодію її різних гілок.

Конституція України передбачає певні умови, що забезпечують контроль за діяльністю Президента України, виключають можливість його перетворення в авторитарного правителя. До них можна віднести:

• обмеження терміну повноважень Президента України п’ятирічним строком (частина 1 статті 103);

• його обрання на загальних прямих виборах (частина 1 статті 103);

• заборона мати Президентові України інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян (частина 4 статті 103);

• заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (частина 3 статті 103);

• можливість усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (стаття 111);

• можливість визнання КСУ актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чинність з дня ухвали КСУ відповідного рішення (стаття 152).

Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканості (стаття 105 Конституції України). Згідно з Рішенням КСУ № 12–рп від 10 грудня 2003р. (справа щодо недоторканості та імпічменту Президента України) це конституційне положення треба розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.

За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягуються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.

2.Порядок обрання Президента України визначається статтею 103 Конституції України та Законом України „Про вибори Президента України” в редакції від 18 березня 2004р.

Загальні умови президентських виборів. Президент України обирається безпосередньо виборцями. Такий спосіб обрання глави держави звичайно використовується в державах із президентськими та змішаними формами правління, де реалізується модель „жорсткого” поділу влади. Це пов’язано з тим, що подібна модель передбачає необхідність формування виконавчої гілки влади непарламентським шляхом (у президентських республіках виконавча влада здійснюється безпосередньо главою держави, а в президентсько-парламентарних – урядом та іншими органами виконавчої влади, які формуються главою держави) з тим, щоб забезпечити її відносну автономність відносно законодавчої гілки влади. Що стосується парламентарних та змішаних – парламентарно-президентських республік, то для них більш характерним є парламентський спосіб обрання глави держави, наприклад, Італія, Німеччина, Молдова тощо – парламентом або за участі парламенту.

З переходом до парламентарно-президентської форми правління в Україні був збережений порядок обрання глави держави шляхом загальних виборів, що можна розглядати як можливу гарантію його автономності по відношенню до парламенту. А це, в свою чергу, сприятиме забезпеченню балансу влади в умовах відносно невисокого рівня політичної культури правлячої в Україні еліти.

Згідно з Конституцією України вибори Президента України здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України – вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Конституція України встановлює додаткові, порівняно з виборами народних депутатів чи місцевими виборами, обмеження щодо пасивного виборчого права громадян на виборах Президента України:

• по-перше, підвищується віковий ценз для пасивного виборчого права (з 18-ти на місцевих виборах і 21 року на виборах народних депутатів України до 35 років на виборах Президента України). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого і політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних політичних, правових, економічних і соціальних проблем, а це, в свою чергу, досягається з відповідним віком;

• по-друге, на виборах Президента України для пасивного виборчого права встановлюється ценз осілості – 10 останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, що глава держави мусить бути досить добре обізнаний з різними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

• по-третє, для пасивного виборчого права встановлюється мовний ценз;

• по-четверте, встановлюється заборона одній і тій самій особі обиратися Президентом України більше ніж два строки підряд. Обрання на третій або четвертий строк також можливе, але тільки після відповідної перерви.

Отже, Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35-річного віку, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10-ти останніх перед днем виборів років.

Порядок і строки призначення виборів Президента України. Вибори Президента України можуть бути черговими , позачерговими і повторними; призначаються вони Верховною Радою України.

При цьому чергові вибори Президента України проводяться із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Дата їх проведення чітко визначена Конституцією України – остання неділя останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України, а призначаються вони Верховною Радою не пізніш як за 130 днів до дня виборів.

Позачергові вибори Президента України проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень.

Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

• якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

• якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.

Постанову про призначення повторних виборів Президента України Верховна Рада приймає на підставі подання ЦВК.

Висування і реєстрація кандидатів на пост Президента України. Право висування кандидатів на пост Президента України реалізується громадянами України через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням у порядку, визначеному ЗУ „Про вибори Президента України” (статті 44-48).

Реєстрація кандидата на пост Президента України здійснюється ЦВК за умови отримання таких документів:

• анкети кандидата на пост Президента України за формою, встановленою ЦВК (заповнюється кандидатом особисто);

• автобіографії особи, висунутою кандидатом, обсягом до двох тисяч друкованих знаків, що обов’язково повинна містити: прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (зокрема на виборних посадах), партійність, склад сім’ї, адресу місця проживання із зазначенням часу проживання в Україні, відомості про судимість, непогашену і не зняту в установленому законом порядку;

• передвиборної програми кандидата, викладеної державною мовою, обсягом до 12 тис. друкованих знаків;

• документа про внесення грошової застави (вноситься партією чи блоком), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України в безготівковому порядку на спеціальний рахунок ЦВК в розмірі 500 тис.грн.;

• декларації про майно та доходи відповідно до статті 50 цього закону;

• фотографій кандидата за розмірами та в кількості, встановленими ЦВК.

Для реєстрації кандидатом у Президенти України особи, висунутої партією чи блоком, крім документів, передбачених частиною 1 цієї статті, подаються також такі документи:

• подання про реєстрацію кандидата, підписане керівником партії чи керівниками партій, що входять до блоку, та скріплене їхньою печаткою;

• копії свідоцтва про реєстрацію партії чи партій, що входять до блоку, та їх статуту, засвідчені Міністерством юстиції України після початку виборчого процесу;

• витяг із протоколу з’їзду (зборів, конференції) кожної партії, що увійшла до складу виборчого блоку, про утворення виборчого блоку, засвідчений підписом керівника партії та скріплений печаткою цієї партії – в разі висунення кандидата блоком;

• угода про утворення виборчого блоку ( в разі висунення кандидата блоком);

• витяг із протоколу з’їзду (зборів, конференції) партії (між партійного з’їзду (зборів, конференції) партій, що входять до блоку) про висунення кандидата на пост Президента України від партії чи блоку;

• заява особи, висунутої кандидатом, про згоду балотуватися кандидатом на пост Президента України від цієї партії (блоку).

Подання зазначених документів до ЦВК для реєстрації кандидатів закінчується за 90 днів до дня виборів Президента України, а сама реєстрація закінчується не пізніше ніж за 85 днів до дня виборів.

На підтримку кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менш як 500 тис. підписів виборців, які мають право голосу, зокрема не менш як по 20 тис.підписів у кожному з двох третин регіонів (АРК, області, міста Київ та Севастополь) України. Підписні листи передаються до ЦВК не пізніш як за 40 днів до дня виборів, а в разі неподання в цей термін необхідної кількості підписів на підтримку кандидата на пост Президента ЦВК звертається до Верховного Суду України щодо скасування рішення про реєстрацію відповідного кандидата на пост Президента України.

Результати виборів Президента України встановлює ЦВК на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів на підставі протоколів територіальних виборчих комісій не пізніш як на десятий день від дня виборів.

Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жодного кандидата не було обрано, ЦВК приймає рішення про звернення до Верховної Ради з поданням про призначення повторних виборів Президента України.

Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний відповідно, ЦВК приймає рішення про проведення повторного голосування, яке призначається на третю неділю після дня виборів.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Строк повноважень Президента України – п’ять років. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради, після чого ЦВК вручає новообраному Президентові України посвідчення Президента України. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інавгурація.

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу в п’ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Свої обов’язки Президент України виконує до вступу на пост новообраного глави держави (обраного на чергових президентських виборах). Проте Конституція України (стаття 108) передбачає можливість і дострокового припинення повноважень Президента України у разі:

• відставки;

• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

• усунення з поста в порядку імпічменту;

• смерті.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов’язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України (стаття 112 Конституції України), крім повноважень, передбачених пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106 Конституції України.

3.Ядро конституційно-правового статусу Президента України становлять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції Президента України – це основні напрямки діяльності (найважливіші обов’язки) глави держави, обумовлені його місцем і роллю в системі органів державної влади.

Компетенція Президента України – це сукупність визначених Конституцією та законами України предметів відання та повноважень, якими Президент України наділяється з метою забезпечення реалізації його функцій як глави держави.

Повноваження Президента України – це конкретні права та обов’язки глави держави з вирішення питань, віднесених до його відання.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конституцією України виключно Президентові України, складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента України як глави держави визначено в статті 102 Конституції України. Так, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України Президент України наділяється особливими повноваженнями:

• він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

• очолює Раду національної безпеки та оборони України;

• приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції України, Президент України:

• наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації конституційних положень, приведення чинного законодавства у відповідність до Конституції України;

• користується виключним правом вносити до Верховної Ради законопроект про внесення змін до розділів 1, 3, 13 Конституції України та призначати всеукраїнський референдум для затвердження цих змін;

• може накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою;

• направляє до КСУ конституційне подання про визнання законів та інших актів Верховної Ради неконституційними та про визначення конституційності чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної ради для надання згоди на їх обов’язковість;

• зупиняє дію актів КМУ з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до КСУ щодо їх Конституційності;

• скасовує акти Ради міністрів АРК.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини і громадянина, Президент України:

• реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи;

• видає укази, які передбачають захист прав і свобод людини і громадянина, окремих категорій населення;

• приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;

• оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

4.Повноваження Президента України для зручності аналізу можна систематизувати за такими групами:

1.Представницькі повноваження – повноваження із представництва держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах. Зовні країни Президент України:

• представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

• приймає рішення про визнання іноземних держав;

• призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

• приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

• підписує закони України про ратифікацію міжнародних договорів України.

Як представник держави у внутрішньополітичних відносинах Президент:

• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

• звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної ради про внутрішнє і зовнішнє становище України;

• призначає представника Президента України в АРК.

2.Повноваження Президента стосовно Верховної Ради та у сфері законодавчої влади.

Президент України та Верховна Рада здійснюють різні конституційні функції, і компетенція Президента України не конкурує з компетенцією парламенту: Конституція України, керуючись принципом поділу влади, чітко розмежовує сфери їхніх повноважень. Одночасно Президент України згідно з Конституцією України є суб’єктом законодавчого процесу і здійснює відповідні повноваження стосовно Верховної Ради та у сфері законодавчої влади, а саме:

• користується правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді;

• підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

• призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

• припиняє повноваження Верховної Ради у випадках, передбачених статтею 90 Конституції України;

• призначає позачергові вибори до Верховної ради.

3.Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Президент України, водночас, наділяється Конституцією України певними повноваженнями установчого та контрольного характеру стосовно до КМУ та інших органів виконавчої влади. Так, Президент України:

• вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою Прем’єр-міністра України в строк не пізніше ніж на 15-тий день після одержання такої пропозиції;

• вносить до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

• вносить до Верховної ради подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБУ;

• за поданням КМУ призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;

• зупиняє дію актів КМУ з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до КСУ щодо їх конституційності;

• скасовує акти Ради міністрів АРК.

4.Повноваження Президента України у сфері судової влади.

Згідно з принципом поділу влади та незалежності судів Президент України не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це знаходить свій вияв у його повноваженнях, пов’язаних з формуванням органів судової влади, зокрема Президент України:

• призначає на посади та звільняє з посад третину складу КСУ;

• утворює суди у визначеному законом порядку;

• здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років.

Крім установчих повноважень у сфері судової влади, Президент України виконує окремі квазісудові функції – здійснює помилування.

5.Повноваження Президента України у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Безпека країни являє собою стан захищеності життєво важливих інтересів громадян, суспільства та його інститутів від зовнішніх і внутрішніх загроз. Відповідно до основних об’єктів безпеки в літературі відносять: права і свободи людини і громадянина; матеріальні та духовні цінності суспільства; конституційний лад; суверенітет і територіальну цілісність держави; довкілля тощо.

Основним суб’єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави Президент України здійснює в цій сфері повноваження:

• є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;

• призначає на посаду та звільняє з посади вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;

• здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

• очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі статтею 107 Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України;

• вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

• приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

• приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує в разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою.

6.Повноваження Президента України з формування органів і призначення посадових осіб, що не відносяться безпосередньо до певної гілки влади.

Президент України бере участь у формуванні органів, які безпосередньо не віднесені Конституцією України до виконавчої та судової гілок влади. Він, зокрема:

• призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради Генерального прокурора України;

• призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

• призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

7.Інші повноваження Президента України.

Конституція України відносить до компетенції Президента України деякі інші повноваження, необхідні для здійснення функцій глави держави. Так, Президент України:

• присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

• нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

• вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України;

• приймає рішення про надання притулку в Україні;

• створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

У процесі конституційної реформи в Україні передбачається суттєво змінити обсяг прерогатив Президента України, зокрема стосовно сфери виконавчої влади.

5.Контрасигнатура – це скріплення акта глави держави підписом Прем’єр-міністра та (або) відповідного міністра, без якого акт не набирає юридичної сили. Інститут контрасигнатури застосовується у країнах з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління. Призначення контрасигнатури вбачається насамперед у тому, щоб зняти з глави держави політичну відповідальність за виданий акт і покласти її на уряд та окремих його членів. Контра сигнатура є юридичним оформленням обмеження повноважень глави держави. У різних країнах сфера застосування контрасигнатури неоднакова.

У країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі або майже всі акти глави держави, у тому числі рішення про призначення глави і членів уряду, про промульгацію закону, про повернення закону на повторний розгляд до парламенту і про розпуск парламенту. Це означає фактичне здійснення повноважень глави держави від його імені урядом.

У республіках змішаного типу, де президент наділений широкими реальними владними повноваженнями, інститут контра сигнатури застосовується значно меншою мірою.

У президентсько-парламентарних республіках він має формальний характер через фактичне підпорядкування уряду президентові. Більшість рішень президента в таких республіках не потребують контра сигнатури взагалі.

Конституція України передбачає контрасигнатуру актів Президента України, виданих у межах тільки його окремих повноважень (стаття 106 Конституції України).