Громадянство України

План

1.Поняття та принципи громадянства України.

2.Порядок та способи набуття громадянства України.

3.Порядок припинення громадянства України.

4.Правовий статус іноземців та біженців в Україні.

Література

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30.

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.ЗУ „Про громадянство України” від 18 січня 2001р.

4.ЗУ „Про біженців” від 24 грудня 1993 р.

5.ЗУ „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.

6.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

7.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

8.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 113-126

9.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – с. 117-139, 156-174

10.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 121-158

11.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004. – с. 36-46

12.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

13.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр.. енцикл., 1998-2003.

1.Громадянство України – це стійкий, необмежений у просторі правовий зв’язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією та законами України.

Ознаками громадянства як певного зв’язку особи з державою є:

• правовий характер;

• необмеженість у просторі й часі;

• максимальний обсяг взаємних прав та обов’язків.

Цей зв’язок виявляється в розповсюдженні на відповідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання – на території держави чи за її межами.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, складає головний конституційно-правовий інститут – інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

• Конституція України;

• ЗУ „Про громадянство України” в редакції від 18.01.2001р.;

• чинні міжнародні договори України з питань громадянства;

• підзаконні акти (наприклад, Указ Президента України від 27.03.2001р. № 215/2001 „Питання виконання ЗУ „Про громадянство України”).

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, і порядок їх вирішення.

Принципи громадянства – це ті вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства. Конституція України (статті 4, 25) та ЗУ „Про громадянство України” (стаття 2) закріплюють такі принципи громадянства України:

1.Єдиного громадянства – громадянства держави України, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Цей принцип не означає абсолютної заборони біпатризму (подвійного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іншої держави. Це, наприклад, стосується:

• дітей, які за народження одночасно з громадянством України набули також громадянство іншої держави;

• дітей, які є громадянами України і усиновлені іноземцем та, з огляду на це, набули громадянство усиновителя;

• громадян України, які автоматично набули громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцями;

• автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави.

Враховуючи важливість цього принципу, Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (стаття 4).

2.Запобігання виникненню випадків безгромадянства (апатризму).

3.Неможливості позбавлення громадянина України громадянства України (невід’ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України закріплює відповідно до положень частини 2 статті 15 Загальної декларації прав людини: „Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство”.

4.Визнання права громадянина України на зміну громадянства.

5.Неможливості екстрадиції чи депортації громадян України – громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (частина 2 статті 25 Конституції України).

6.Захисту державою громадян України за кордоном – громадянам України, які проживають або перебувають за межами України, гарантуються піклування та захист (частина 3 статті 25 Конституції України).

7.Неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим із подружжя.

8.Рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України.

9.Збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

Згідно із ЗУ „Про громадянство України” належність до громадянства України визнається за такими категоріями осіб (стаття 3):

• усіма громадянами колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991р.) постійно проживали на території України. Такі особи вважаються громадянами України з 24.08.1991р.;

• особами, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності ЗУ „Про громадянство України” (13 листопада 1991р.) проживали в Україні та не були громадянами інших держав. Такі особи вважаються громадянами України з 13.11.1991р.;

• особами, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974р. органами внутрішніх справ України внесено напис „Громадянин України”, та дітьми таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України. Такі особи вважаються громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України;

• особами, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

При цьому документами, що підтверджують громадянство України, є:

• паспорт громадянина України;

• свідоцтво про належність до громадянства України;

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

• тимчасове посвідчення громадянина України;

• проїзний документ дитини;

• дипломатичний паспорт;

• службовий паспорт;

• посвідчення особи моряка;

• посвідчення члена екіпажу;

• посвідчення особи на повернення в Україну.

2.Стаття 6 ЗУ „Про громадянство України” встановлює, що громадянство України набувається за такими підставами:

1.За народженням (філіація) – при набутті громадянства України за народженням враховують два принципи: принцип права крові та принцип права грунту. За народженням громадянства України набуває:

• особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України;

• особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України;

• особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України;

• особа, яка народилася на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України;

• особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України;

• особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України;

• новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда).

2.За територіальним походженням – цей спосіб можуть обрати наступні категорії осіб:

• іноземець або дитина-апатрид, який сам або хоча б один з його батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990р. на території, яка стала територією України (або на території інших українських держав, що існували протягом 20-го століття);

• дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях інших українських держав, що існували протягом 20-го століття) і є особою без громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

• дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

3.Внаслідок прийняття до громадянства (натуралізація) – іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є:

• визнання і дотримання Конституції та законів України;

• зобов’язання припинити іноземне громадянство або не перебування в іноземному громадянстві;

• безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років. Ці умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;

• отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974р. відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженці в Україні або притулок в Україні;

• володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

• наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

4.Внаслідок поновлення у громадянстві України – так набувають громадянство колишні громадяни України, які з нього вийшли.

5.Внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування – дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлено опіку чи піклування громадян України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування.

6.Внаслідок встановлення опіки над особою, визнаною судом недієздатною – іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.

7.Внаслідок усиновлення. Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням суду про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

8.У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини – якщо один із батьків – громадянин України, а інший ні, то дитина набуває громадянство України за клопотанням того з батьків, хто є громадянином України.

9.Внаслідок встановлення батьківства – у разу встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком у судовому порядку визначається громадянин України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання стає громадянином України.

10.З інших підстав, передбачених міжнародними договорами України. Такими підставами можуть бути, наприклад, оптація (вільний вибір громадянства тієї чи іншої держави в разі переходу частини території від однієї держави до іншої або проголошення частини території колишньої держави новою незалежною державою) або трансферт (перехід частини території супроводжується зміною громадянства без права вибору).

3.Стаття 17 ЗУ „Про громадянство України” передбачає такі підстави припинення громадянства України:

1.Внаслідок виходу з громадянства України (депатріація). Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням, яке подається на ім’я Президента України.

З метою скорочення випадків апатризму ЗУ „Про громадянство України”(стаття 18) передбачає умови, за якої допускається вихід із громадянства України, це – набуття громадянства іншої держави або отримання документа, виданого уповноваженими органами іншої держави, проте, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Крім того, передбачено випадки, коли вихід із громадянства України не допускається – якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності й підлягає виконанню.

2.Внаслідок втрати громадянства України. Під втратою громадянства звичайно розуміють автоматичне припинення громадянства за певних умов. ЗУ „Про громадянство України” (стаття 19) передбачає, що громадянство України втрачається за таких обставин:

• добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки: одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав; набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями; автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем; автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

• набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього ЗУ внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

• добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

За всіх зазначених вище обставин, окрім випадків, коли особа набула громадянство України шляхом подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, громадянство України не втрачається, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

Від втрати громадянства слід відрізняти позбавлення громадянства, тобто примусове позбавлення громадянства особи, яка набула його за народженням (денаціоналізація), або примусове позбавлення громадянства натуралізованої особи (денатуралізація). Конституція України (стаття 25) та ЗУ „Про громадянство України” (стаття2) забороняють позбавляти громадянства України.

Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

3.За підставами, передбаченими міжнародними договорами України. Як і за набуття громадянства України, до них можна віднести такі підстави, як оптація або трансферт.

У разі зміни громадянства батьків, внаслідок якої обоє або один із них виходять із громадянства України, може змінитися відповідно і громадянство їхніх дітей.

Так, якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.

Якщо один із батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо один із батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків, і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.

Дитина, яка відповідно до чинного законодавства України вважається такою, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.

Дитина, яка набула громадянство України за народженням, якщо на момент її народження батьки або хоча б один із них були іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків незалежно від місця проживання дитини.

Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а інший є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.

Дитина, усиновлена іноземцями чи особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.

4.Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, порядок їх в’їзду та виїзду з України регулюється ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 7 червня 1994р.

Іноземці та особи без громадянства, що легально перебувають на території України, мають ті самі права і свободи та виконують ті самі обов’язки, що й громадяни України, за винятком прав і обов’язків, закріплених Конституцією виключно за громадянами України. Зокрема, іноземці та особи без громадянства, на відміну від громадян України, не мають ряду політичних прав, в тому числі й виборчих прав, і не несуть такі обов’язки, як відбування військової служби, щорічне подання декларації про свій майновий стан і доходи тощо.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Окремі категорії іноземців в Україні мають певні юридичні преференції. Так, чинне законодавство України, розвиваючи положення статті 12 Конституції України про задоволення державою національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами, визначило правовий статус закордонних українців. Відповідно до статті 1 ЗУ „Про правовий статус закордонних українців” від 4 березня 2004р., закордонним українцем є особа, яка перебуває в громадянстві (підданстві) іншої держави, але має українське етнічне походження або є походженням з України.

Задоволення культурно-мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб закордонних українців здійснюється в рамках національної концепції співпраці з українцями, що проживають за кордоном. Закордонні українці мають ті самі права і обов’язки, що й іноземці та особи без громадянства, за винятком спрощеного режиму в’їзду та виїзду з України. Також, на відміну від іноземців та осіб без громадянства, за видатні заслуги перед Україною закордонні українці можуть бути нагороджені державними нагородами України та відзнаками Президента України.

В останні роки, коли у світі зростає кількість військових, національних, етнічних, релігійних конфліктів, а уряди ряду недемократичних країн світу відмовилися від політичного та ідеологічного плюралізму, збільшується кількість біженців. В окремих випадках біженці обирають місцем свого притулку й Україну.

ЗУ „Про біженців” від 21 червня 2001р.визначає біженців як осіб, які не є громадянами України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебувають за межами країни своєї громадянської належності та не можуть користуватися захистом цієї країни або не бажають користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.

Особи, яким надано статус біженця в Україні, є іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах. Такі особи користуються тими ж правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України – за винятками, встановленими законодавством України. На практиці біженці мають ті ж права й обов’язки, що й іноземці та особи без громадянства.