Референдум – форма безпосередньої демократії народовладдя, його правове регулювання План

1.Поняття, види та соціальне призначення референдуму. Законодавство України про референдуми.

2.Предмет всеукраїнського референдуму, учасники та їх конституційно-правовий статус. Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму.

3.Місцеві референдуми в Україні: поняття, види, основні засади організації та проведення.

Література

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30, розділ 3

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.Закон України „Про Всеукраїнський та місцевий референдуми” від 3 липня 1991 р.

4.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

5.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

6.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 163-174

7.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – с. 220-232

8.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 218-224

9.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004. – с. 99-106

10.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

11.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр.. енцикл., 1998-2003.

1.У перекладі з латині термін „референдум” означає „те, що має бути повідомлене”. Сучасна наука конституційного права розглядає референдум як одну з форм безпосередньої демократії, соціальне призначення якої полягає в тому, що громадяни отримують право висловити свою точку зору з того чи іншого питання в сфері управління державою. Виходячи з цього можна стверджувати, що демократичний потенціал референдуму як форми народовладдя є надзвичайно великим. Але необхідно пам’ятати і про те, що державна влада завжди має можливості щодо маніпуляції референдумом та його результатами. Наприклад, з історії конституціоналізму відомо, що найменш демократична Конституція Франції – Конституція 1799р. – була ухвалена саме референдумом. Удавався до допомоги референдуму і тоталітарний нацистський режим.

У сучасному світі прикладами маніпулювання референдумом є винесення на референдум питань, які є незрозумілими для громадян, висвітлювання ЗМІ лише провладної точки зору, що має негативний вплив на формування суспільної думки. Особливу увагу також слід приділяти спробам глави держави використати референдум як противагу представницькій демократії. Якщо у державі існує конфлікт між виконавчою та законодавчою владами, а право на призначення референдуму має глава держави, то фактично протиставляються дві форми демократії – безпосередня (референдум) та представницька (парламент). Використання референдуму у такій ситуації для того, щоб обійти парламент та уникнути політичної конфронтації із ним, навряд чи є демократичним.

Правовою основою інституту референдумів у нашій країні виступає розділ 3 Конституції України та ЗУ „Про всеукраїнські та місцеві референдуми” від 3 липня 1991р. Він визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. На сьогодні у нашій державі було проведено два всеукраїнських референдуми – 1 грудня 1991р. та 17 квітня 2000р.

Референдуми можна класифікувати за різними ознаками. Виходячи з положень статті 1 вищевказаного закону за територією проведення виділяють такі референдуми:

• всеукраїнський;

• референдум Автономної Республіки Крим;

• місцевий.

За юридичною силою рішень, що прийняті референдумом виділяють:

• імперативний – рішення мають найвищу юридичну силу та є обов’язковими для виконання;

• консультативний – проводиться лише з метою отримання думки народу стосовно питання, яке вирішує державна влада, а тому не має вищої юридичної сили та обов’язкового характеру.

За ініціатором проведення виділяють:

• петиційний референдум – проводиться на вимогу громадян;

• референдум з ініціативи органу державної влади чи місцевого самоврядування.

За юридичними підставами проведення виділяють:

• обов’язковий референдум – проводиться при вирішенні питань про зміну території України та при внесенні змін до 1,3 і 13 розділів Конституції;

• факультативний – проводиться з питання, яке згідно із законами України може бути вирішене як шляхом референдуму, так і законодавчим шляхом.

За часом проведення всеукраїнський референдум може бути:

• допарламентський – проводиться для визначення ставлення громадян до рішення, що збирається прийняти відповідний державний орган;

• післяпарламентський – проводиться для затвердження закону, прийнятого парламентом;

• позапарламентський – закон приймається на референдумі в обхід парламенту.

Принципи референдуму є аналогічними до принципів виборчого права. Стаття 7 ЗУ „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” закріплює такі принципи участі громадян у референдумах:

• принцип загальності. У всеукраїнському та місцевому референдумах мають право брати участь громадяни України, які на день проведення референдуму досягли 18-ти років і постійно проживають відповідно на території України або області, району, міста, району в місті, селища, сільради. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав громадян України на участь у референдумі залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних поглядів, роду і характеру занять забороняються. У референдумах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними;

• принцип рівності. Громадяни беруть участь у референдумі на рівних засадах. Кожний громадянин має один голос;

• принцип прямої подачі голосів. Референдум є прямим – громадяни беруть участь у референдумі безпосередньо;

• принцип таємної подачі голосів. Голосування під час референдуму є тайним – контроль за волевиявленням громадян не допускається.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, обнародуються у встановленому законодавством України порядку опублікування правових актів Верховної Ради України та місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублікування, якщо у самому законі, рішенні не визначено інший строк. Датою прийняття закону, рішення вважається день проведення референдуму.

Підготовка і проведення всеукраїнського референдуму здійснюється за рахунок Державного бюджету, місцевих референдумів – за рахунок відповідних місцевих бюджетів. Порядок фінансування, підготовки і проведення референдумів визначається КМУ та відповідними місцевими радами.

2.Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, установлених Конституцією. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути:

• затвердження Конституції України, її окремих положень та внесення до Конституції України змін і доповнень;

• прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

• прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України та інших правових актів;

• інші питання, віднесені Конституцією України до відання України.

Відповідно до Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України. Відповідно до ЗУ „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про реалізацію права народу України на самовизначення та входження України до державних федеративних і конфедеративних утворень або вихід з них.

Конституція України не допускає проведення референдуму щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Відповідно до ЗУ „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” на всеукраїнський референдум не виносяться:

• питання, віднесені законодавством України до відання органів суду і прокуратури;

• питання амністії та помилування;

• питання про вжиття державними органами України надзвичайних і невідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров’я та безпеки громадян;

• питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції Верховної Ради України, Президента України та КМУ.

У разі порушення чинного законодавства про референдум наступає юридична відповідальність за порушення законодавства про референдуми, що передбачає негативну реакцію держави на порушення права громадянина на участь у референдумі, чи на невиконання або неналежне виконання суб’єктами референдуму своїх юридичних обов’язків, виражену у відповідній правовій формі.

На сьогодні юридична відповідальність за порушення чинного законодавства про референдуми має комплексний характер і поділяється на такі види: конституційно-правова, адміністративно-правова, кримінально-правова, дисциплінарна відповідальність.

Конституційно-правова відповідальність за порушення права громадянина на участь у всеукраїнському референдумі діє у вигляді узагальнених фундаментальних принципів. Конституція України не містить переліку прямих правових санкцій щодо порушення конституційних положень, які закріплюють право громадянина України на участь у всеукраїнському референдумі, за винятком статті 43 ЗУ „Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, що передбачає проведення у 15-денний строк повторного всеукраїнського референдуму у разі грубих порушень закону під час голосування, але не визначає об’єктивну сторону цього правопорушення.

Водночас, сутність і зміст конституційно-правової відповідальності, а також конституційна практика застосування виборчого законодавства України в цілому дають можливість зробити припущення, що численні порушення прав громадян на участь у референдумі, а також порушення встановленого законом порядку організації та проведення референдуму є підставою для судового оскарження результатів референдуму.

Кодекс України про адміністративні правопорушення в статті 186 (глава 15 „Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління”) встановлює адміністративну відповідальність у вигляді накладання штрафу за публічні заклики або агітацію до бойкотування референдуму, перешкоджання членам ініціативної групи у збиранні підписів громадян під вимогою про проведення голосування, будь-яку агітацію в день проведення референдуму, видачу членами дільничної комісії з референдуму бюлетенів для голосування за інших осіб, втручання у роботу комісій з референдуму, що перешкоджає виконанню ними обов’язків, пов’язаних з підрахунком голосів або визначенням результатів референдуму.

Порушення чинного референтного законодавства передбачає й кримінальну юридичну відповідальність. Зокрема, стаття 160 „Порушення законодавства про референдум” Кримінального кодексу України визначає:

• перешкоджання насильством, обманом, погрозою, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, вести агітацію до дня проведення референдуму – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років;

• ті самі дії, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, або за попередньою змовою групою осіб, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років;

• підроблення документів референдуму, приписування, за відомо неправдивий підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму або іншою службовою особою, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.

Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про референдуми поширюється на членів ЦВК та комісій з референдуму, а також інших службових осіб за дії, пов’язані з бездіяльністю чи неналежним виконанням своїх обов’язків, у разі, якщо такі дії не можуть бути кваліфіковані як адміністративні проступки або кримінальні злочини.

Як правило, юридична відповідальність за порушення чинного законодавства про всеукраїнський та місцеві референдуми має солідарний характер і може передбачати застосування як конституційної, так і адміністративної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності одночасно.

3.Місцевий референдум призначає Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради усіх рівнів.

Предметом референдуму Автономної Республіки Крим може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання Автономної Республіки Крим. Предмет місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим визначається законодавством Автономної Республіки Крим.

Предметом місцевого референдуму може бути:

• прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

• прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад та їх виконавчих і розпорядчих органів.

Виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються:

• питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей;

• питання про об’єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр;

• питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах;

• питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами.

На місцеві референдуми не виносяться:

• питання про скасування законних рішень вищестоящих органів державної влади і самоврядування;

• питання, віднесені до відання органів суду і прокуратури;

• питання, пов’язані з обранням, призначенням і звільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної місцевої ради та її виконавчих і розпорядчих органів.