logo
КПУ посібник

Територіальний устрій України План

1.Характеристика державного устрою України.

2.Характеристика територіального устрою України. Ознаки України як унітарної держави.

3.Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим.

Література

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30, розділи 9,10

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.Конституція Автономної Республіки Крим. Прийнята на другій сесії Верховної Ради АРК 21 жовтня 1999 р.

4.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

5.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

6.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 296-313

7.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – 371-383

8.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 447-470

9.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004. – с. 178-188

10.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

11.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр.. енцикл., 1998-2003.

1.Державний устрій – це політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їхніх правових відносин між собою та з державою в цілому.

Унітарною (від лат. „єдність”) вважається держава, всі або переважна більшість вищих територіальних одиниць якої не мають державоподібного статусу. Себто, територія унітарної держави складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць, які, за окремими винятками, не наділяються власним правовим статусом, а статус органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють управління в межах цих одиниць, визначається актами чинного законодавства центральної влади.

Унітарні держави класифікуються:

Федеративною є держава, всі вищі територіальні одиниці якої мають державоподібний статус. Федерація – це союзна держава, складне об’єднання кількох державоподібних політико-територіальних утворень – суб’єктів федерації. У сучасному світі існують 24 федерації, з них 7 у Європі, 4 в Азії, 6 в Америці, 4 в Африці, 3 в Океанії.

Від федерації слід відрізняти конфедерацію, яка є формою міждержавного об’єднання, суб’єкти якого зберігають державний суверенітет.

Частина 2 статті 2 Конституції України визначає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому конкретну форму унітаризму. Аналіз положень Конституції України, присвячених питанням організації виконавчої влади на місцях, статусу Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування дозволяє характеризувати Україну як складну, відносно децентралізовану унітарну державу.

Це пояснюється тим, що, по-перше, до складу України входить автономне територіальне утворення – АРК, по-друге, децентралізацію управління в Україні здійснено лише на низовому територіальному рівні – село, селище, місто, а на регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях управління збережено централізоване державне управління.

Подібна система територіальної організації влади є архаїчною і сьогодні в європейських країнах практично не застосовується. В контексті конституційної реформи гостро стоїть і питання щодо вдосконалення українського унітаризму на основі подальшої децентралізації управління, зокрема запровадження місцевого самоврядування на регіональному та субрегіональному територіальних рівнях. Це завдання має бути вирішене в ході другого етапу реформи. Зокрема, проектом ЗУ „Про внесення змін до Конституції України” (реєстрац. № 3207 – 1П2) передбачено ліквідацію районних державних адміністрацій, відновлення повноцінного місцевого самоврядування на районному рівні та створення виконавчих органів обласних рад, перерозподіл повноважень між місцевими державними адміністраціями та обласними радами на користь останніх.

2.Територія держави є невід’ємною ознакою державності, просторовою межею державної влади. Держава розпоряджаються своєю територією, яка може складатися із сухопутної, водної, повітряної її частини та континентального шельфу. Держава здійснює повну й виключну владу в межах своєї території.

Територіальний устрій держави являє собою систему взаємовідносин між державною в цілому (її центральною владою) і її територіальними складовими (їх населенням і органами публічної влади). Невід’ємною складовою територіального устрою держави є її адміністративно-територіальний устрій – внутрішня територіальна організація держави з поділом її на складові (адміністративно-територіальні одиниці), зумовлена соціальними, економічними, соціально-етнічними, історичними, географічними, культурними, політичними та іншими чинниками. Суть адміністративно-територіального устрою зводиться до поділу єдиної території держави на її складові (адміністративно-територіальні одиниці).

Адміністративно-територіальна одиниця – це частина єдиної території держави, яка є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Територіальний поділ держави – це система територіальних складових, які становлять географічну основу територіального устрою держави.

Державний устрій у багатьох країнах означає назву комплексного конституційно-правового інституту, який об’єднує норми, що встановлюють систему органів державної влади, їх компетенцію, взаємовідносини, порядок формування, а нерідко також і норми про державно-територіальний устрій. Це політико-територіальна організація держави, яка визначається політико-правовим статусом територіальних складових і принципами їх відносин з державою в цілому та між собою. Характер таких взаємовідносин визначає дві основні форми державно-територіального устрою – унітарну та федеративну.

Унітарна держава являє собою єдину державу, поділену на адміністративно-територіальні одиниці, які зазвичай не мають політичної самостійності. Такими одиницями можуть бути області, провінції, губернії, які потім діляться на райони та інші адміністративно-територіальні одиниці.

Унітарні держави мають:

Це створює організаційно-правові передумови впливу центральної влади на всю територію держави. В окремих випадках до складу унітарних держав можуть входити одна чи декілька територіальних одиниць з особливим статусом автономного державного утворення (наприклад, АРК в складі України).

Автономія у широкому значенні цього слова означає надання будь-якій частині держави внутрішнього самоуправління, самостійності у вирішенні місцевих питань. Будь-яка форма територіальної автономії допускає державне втручання у власні справи автономії, якщо її органи не виконують конституцію держави.

Згідно зі статтею 1 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною й недоторканою.

Основні засади та система територіального й адміністративно-територіального устрою України визначаються розділом 9 Конституції України.

Територія України має площу 603, 7 тис.кв.км, що становить 5,7 % площі Європи.

Територія України обмежується державним кордоном України. ЗУ „Про державний кордон України” від 04.11.1991р. (стаття 1) встановлює, що „державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору”. Він визначається законами України, а також її міжнародними договорами. КМУ у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону й території України.

Відповідно до статті 27 ЗУ „Про державний кордон України” охорона державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Прикордонні війська України, а в повітряному просторі – на Війська протиповітряної оборони України. Стаття 33 зазначеного Закону зобов’язує державні органи, громадські організації, посадових осіб надавати Прикордонним військам України всебічну допомогу в охороні державного кордону України.

Об’єктами, прирівняними до державної території, є морські й повітряні судна, космічні кораблі й станції, що мають прапор чи розпізнавальні знаки даної держави, а також підводні телеграфні кабелі, трубопроводи та інші об’єкти, що належать цій державі, але знаходяться за межами її території.

Територіальний устрій України відповідно до статті 132 Конституції України ґрунтується на таких засадах:

А статтею 133 Конституції України проголошується, що систему адміністративно-територіального устрою України складають АРК, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим:

Невеликі поселення, що мають тимчасове значення та нестійкий склад населення чи є об’єктами службового призначення в системі певної галузі господарства (будівлі залізничних служб, будинки лісників, шляхових майстрів, одиночні двори тощо), не є самостійними населеними пунктами й зараховуються до тих населених пунктів, з якими вони пов’язані територіально.

За значенням у системі адміністративно-територіального устрою України її міста поділяються на міста загальнодержавного значення (Київ, Севастополь), міста обласного, республіканського (в АРК) значення, міста районного значення.

У великих містах як адміністративно-територіальні одиниці визначаються також відповідні частини цих міст – райони.

Сьогодні до складу України входять:

Адміністративно-територіальний устрій України не є незмінним. Одні сільські населені пункти об’єднуються під юрисдикцію єдиних для них територіальних громад як первинних суб’єктів місцевого самоврядування, інші, навпаки, виходять з-під такої юрисдикції, роз’єднуються. Окремі населені пункти (села, селища), які розташовану близько від міст, намагаються увійти під юрисдикцію їхніх територіальних громад, а органи самоврядування великих міст (з населенням понад 1 млн. осіб) порушують питання про перетворення їх на міста загальнодержавного значення.

Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом (стаття 73 Конституції України).

Певні повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою мають органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

3.Особливим статусом в Україні користується Автономна Республіка Крим. Зміст автономії такого адміністративно-територіального утворення визначається статтями 134-139 Конституції України.

Стаття 134 визначає Автономну Республіку Крим як невід’ємну складову частину України, тим самим підтверджуючи й закріплюючи цілісність і недоторканість території України в межах існуючих кордонів. Такий конституційний припис повністю знімає питання щодо можливості приєднання Криму до будь-якої іноземної держави чи набуття ним статусу суверенної держави. Із цієї статті також випливає, що опитування населення автономії та проведення місцевого референдуму щодо цих положень є антиконституційними і не можуть мати правових наслідків.

За конституційною природою Автономна Республіка Крим є формою так званої територіальної (адміністративно-територіальної) автономії, суть якої полягає передусім у праві її населення (громадян відповідної держави, які постійно проживають у межах цієї автономії) і тих органів, які воно обирає, самостійно вирішувати питання віднесені до відання автономії.

Зі змісту статей 135, 136 Конституції України випливають основні державні ознаки Автономної Республіки Крим:

Повноваження Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України, ЗУ „Про Автономну Республіку Крим” від 17 березня 1995р., Конституцією АРК, прийнятою 21 жовтня 1998р.

Стаття 137 Конституції України встановлює перелік питань, з яких Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання, а стаття 138 – питань, які належать до відання Автономної Республіки Крим. Частиною 2 зазначеної статті передбачається, що Автономній Республіці Крим законами України можуть бути делеговані й інші повноваження.

Конституція Автономної Республіки Крим, прийнята на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим і затверджена ЗУ „Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998р., базується на нормах Конституції України, викладених у розділі 10 „Автономна Республіка Крим” та на інших нормах.

Частина 1 статті 1 Конституції АРК відтворює статтю 134 Конституції України про те, що „Автономна Республіка Крим є невід’ємною складовою з частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання”.

Правовою основою статусу й повноважень Автономної Республіки Крим, Верховної Ради АРК і Ради Міністрів АРК є Конституція України, закони України, Конституція АРК (частина 1 статті 2 Конституції АРК).

Особливість статусу АРК у складі України підтверджується також і тим, що лише в ній діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом України. На сьогодні такий закон поки що відсутній, і Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим функціонує на основі „Положення про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим”, затвердженого Указом Президента України від 31 січня 1996р.