Конституційні основи судової влади і прокуратури в Україні План

1.Система судової влади в Україні.

2.Конституційні засади здійснення правосуддя в Україні.

3.Конституційно-правовий статус суддів в Україні.

4.Конституційно-правовий статус прокуратури України, конституційне закріплення її функцій.

Література

1.Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії ВРУ 2-го скликання // ВВР. – 1996. - № 30, розділ 7, 8

2.Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 08.12.2004 // ВВР. – 2005. - № 2.

3.ЗУ „Про судоустрій України” від 7 лютого 2002р.

4.ЗУ „Про статус суддів” від 15 грудня 1992р.

5.ЗУ „Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998р.

6.ЗУ „Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р.

7.Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 2006.

8.Конституційне законодавство України: законодавчі акти, коментар. – К.: Атіка, 2006.

9.Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України. – 1997. - №1. – с. 16-18

10.Бородін І. Судова влада у теорії поділу влад // Право України. – 2002. - №10-11

11.Димитров Ю. Суддя – носій судової влади // Право України. – 1995. - №1. – с.12-16

12.Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2006. – с. 269-285

13.Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2006. – с. 347-357

14.Фрицький О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – с. 399-425

15.Конституційне право України: Інтерактивний курс. – Х.: Одісей, 2004. – с. 153-168

16.Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. – К.: Либідь, 2005.

17.Юридична енциклопедія: в 6-ти т. / Редкол.: Ю.С.Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр.. енцикл., 1998-2003.

1.Судова влада – це специфічна гілка державної влади, яка здійснюється уповноваженими державними органами – судами – і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів та здійснення судового контролю.

Відповідно до Конституції України та ЗУ „Про судоустрій України” судова система України складається із судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Відповідно до ЗУ „Про судоустрій України” систему судів загальної юрисдикції складають:

• місцеві суди;

• апеляційні суди, Апеляційний суд України;

• вищі спеціалізовані суди;

• Верховний Суд України.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій.

Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших законних військових формуваннях.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

• єдиними засадами організації та діяльності судів;

• єдиним статусом суддів;

• обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

• забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

• обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

• єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

• фінансуванням судів виключно з державного бюджету України;

• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до ЗУ „Про судоустрій України” за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Місце знаходження і статус суду визначається з урахуванням принципів територіальності (адміністративно-територіального устрою) та спеціалізації.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної ЗУ „Про судоустрій України” системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

2.У загальному вигляді основні засади, принципи здійснення правосуддя можна розглядати як закріплені Конституцією України або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї, які визначають організацію і діяльність державних органів, що здійснюють судову владу.

Тобто основні засади судочинства в Україні – це сукупність принципів, що нормативно визначають суть і зміст судочинства в цілому та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в Україні.

Принципи здійснення правосуддя в Україні отримали своє нормативне закріплення в статті 129 Конституції України, главі 2 „Засади здійснення правосуддя в Україні” ЗУ „Про судоустрій України” та інших нормативно-правових актах.

У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснення судочинства визначає стаття 129 Конституції України. Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є:

• законність – цей принцип є вихідним для функціонування будь-якого державного органу. Сутність цього принципу стосовно судової влади полягає у тому, що судді при відправленні правосуддя повинні діяти лише у межах та у спосіб, що визначені законодавством України. Інакше кажучи, у своїй діяльності суддя повинен керуватися лише вимогами закону;

• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом означає, що рішення суду не може ґрунтуватися на дискримінації. Інакше кажучи, суд не може встановлювати будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця прошивання, за мовними або іншими ознаками;

• забезпечення доведеності вини – означає, що вирок суду повинен ґрунтуватися не на припущеннях, а на незаперечних доказах. Цей принцип випливає із статті 62 Конституції України, яка закріплює презумпцію не винуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду;

• змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості – у процесі судового розгляду справи сторони (захист та обвинувачення) мають рівні процесуальні можливості щодо збирання доказів та їх використання для пошуку істини;

• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором – відповідно до статті 121 Конституції України, підтримання державного обвинувачення в суді є однією з функцій прокуратури. Прокурор зобов’язаний обґрунтувати необхідність застосування кримінального законодавства до підсудного на підставі зібраних доказів;

• забезпечення обвинуваченому права на захист;

• гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами – розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускається з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи;

• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду – усі учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення з метою виправлення судової помилки та прийняття вірного судового рішення;

• обов’язковість рішень суду – судові рішення, що набрали законної сили є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян і іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

3.Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Вимоги до кандидатів на посаду судді. На посаду судді місцевого суду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як три роки, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше як 5 років, у тому числі не менш як 3 роки на посаді судді, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як 7 років, у тому числі не менш як 5 років на посаді судді, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як 10 років, в тому числі не менш як 5 років на посаді судді, проживає в Україні не менш як 10 років та володіє державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

• визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

• які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді;

• щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).

Особливості статусу військових суддів. Судді військових судів перебувають на військовій службі і входять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військові звання суддям військових судів присвоюються Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України, якщо інше не встановлено законом. Строки та порядок присвоєння військових звань, порядок звільнення з військової служби суддів визначаються законом. Військовий суддя крім здійснення правосуддя не може залучатися до виконання інших обов’язків військової служби.

Суддя звільняються з посади органом, що його обрав або призначив, у раз:

• закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

• досягнення суддею 65 років;

• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

• порушення суддею вимог щодо несумісності;

• порушення суддею присяги;

• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

• припинення його громадянства;

• визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

• подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

• у разі смерті.

Суддя не може: належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів:

• особливий порядок призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів;

• незмінюваність суддів та їх недоторканість;

• порядок здійснення судочинства, встановлений процесуальним законом, таємниця постановлення судового рішення;

• заборона втручання у здійснення правосуддя;

• відповідальність за неповагу до суду чи судді, встановлена законом;

• особливий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом;

• належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів;

• функціонування органів суддівського самоврядування;

• визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також інші засоби їх правового захисту.

Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Суддя не зобов’язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення, інакше як у випадках і порядку, передбачених законом. Недоторканість судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Суддя не може бути затриманим за підозрою у вчиненні дозволу, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи. Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим рішенням суду. Кримінальна справа щодо судді КСУ та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом.

Дисциплінарна відповідальність суддів. Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, з підстав, передбачених законом про статус суддів. Дисциплінарне провадження щодо судді – це процедура розгляду визначеним законом органом офіційного звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Дисциплінарне провадження здійснюють:

• кваліфікаційні комісії суддів – щодо суддів місцевих судів;

• Вища кваліфікаційна комісія суддів України – щодо суддів апеляційних судів;

• Вища рада юстиції – щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи та розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому законом про Вищу раду юстиції.

4.Прокуратура України – це єдина система державних органів, які здійснюють прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Сучасна прокуратура України у своїй діяльності керується Конституцією України та ЗУ „Про прокуратуру” в редакції від 17 лютого 2002р.

У механізмі державної влади прокуратура виступає відносно самостійним інститутом і безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади, хоча й тісно взаємодіє з усіма гілками влади, особливо з останньою.

Згідно з Конституцією України (стаття 121) прокуратура становить єдину систему, до якої входять: Генеральна прокуратура України, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні та інші спеціалізовані прокуратури.

Конституційними функціями прокуратури є:

1.Підтримання державного обвинувачення в суді. Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, не здійснює нагляду за діяльністю суду. Додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, він сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор має керуватися вимогами закону та об’єктивною оцінкою зібраних у справі доказів, а його завданням є сприяння правильному здійсненню правосуддя.

2.Представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів у наслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

ЗУ „Про прокуратуру” (стаття 36-1) передбачає такі форми представництва:

• звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

• участь у розгляді судами справ;

• внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

3.Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. При цьому оперативно-розшукову діяльність можуть виконувати лише суб’єкти, визначені ЗУ „Про оперативно-розшукову діяльність”. До них належать оперативні підрозділи: Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань, розвідувального органу Міністерства оборони України.

Органами дізнання згідно зі статтею 101 Кримінально-процесуального кодексу України є: міліція, податкова міліція, органи безпеки, начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їхні заступники з питань провадження дізнання, командири кораблів, митні органи, начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв, органи державного пожежного нагляду, органи прикордонної служби, капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

До органів досудового слідства Кримінально-процесуальний кодекс (стаття 102) відносить: слідчих прокуратури, слідчих органів внутрішніх справ, слідчих податкової міліції та слідчих органів безпеки.

4.Нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. При цьому предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов’язків.

5.Нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Предметом прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів КМУ, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АРК, місцевими радами, їхніми виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості й належності, посадовими особами та громадянами є:

• відповідність актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями й посадовими особами, вимогам Конституції та законам України;

• додержання законів про недоторканість особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їхніх честі й гідності, якщо законом не передбачено іншого порядку захисту цих прав;

• додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Документами прокурорського реагування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагляду, є:

• протест прокурора;

• припис прокурора;

• подання прокурора;

• постанова прокурора.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України та ЗУ „Про прокуратуру”.

Дайте визначення понять:

• правосуддя;

• судова система;

• судова влада;

• функції судової влади;

• конституційні принципи правосуддя;

• принцип спеціалізації;

• принцип територіальності;

• суд;

• суддя;

• конституційно-правовий статус суддів;

• професійні судді;

• присяжні;

• народні засідателі;

• гарантії діяльності суддів;

• недоторканість суддів;

• система судової влади;

• суди загальної юрисдикції;

• Вища рада юстиції;

• прокуратура;

• система і структура органів прокуратури України;

• принципи організації і діяльності прокуратури;

• функції прокуратури;

• повноваження прокуратури;

• акти прокурорського реагування.

103