124.Суб'єкти права на комерційні найменування.

Іншим важливим питанням, яке по-різному вирішується у ЦК та ГК, є коло суб’єктів, яким можуть належати права інтелектуальної власності на комерційне найменування. Як наголошувалося, ч. 1 ст. 159 ГК встановлює, що «суб’єкт господарювання – юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування». Визначення поняття «суб’єкти господарювання» міститься у ст. 55 ГК, якими, є: господарські організації, тобто юридичні особи, створені відповідно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Тобто відповідно до ГК можливість (право) юридичної особи мати комерційне найменування не залежить від того, здійснює така особа підприємницьку діяльність чи займається некомерційною господарською діяльністю. Крім того, ГК надає можливість мати комерційне найменування також громадянину-підприємцю.

Згідно із ч. 3 ст. 90 ЦК юридична особа, що є підприємницьким товариством (при цьому до підприємницьких товариств ЦК відносить господарські товариства та виробничі кооперативи (ст. 84)), може мати комерційне (фірмове) найменування. Таким чином, ЦК прямо пов’язує можливість юридичної особи мати комерційне найменування зі здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Що ж до фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, то зі змісту ст. 90 ЦК не вбачається їх право мати комерційне найменування. Проте відповідно до ст. 51 ЦК до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб. Відтак, можна дійти висновку, що і ЦК не виключає можливості громадян-підприємців мати комерційне найменування.