26. Особисті немайнові права інтелектуальної власності – визначити перелік.

Ст. 423 ЦКУ. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

Особистими немайновими правами визна­ються ті права інтелектуальної власності, які не породжують майнових. Проте деякі з них мо­жуть зумовлювати виникнення майнових прав інтелектуальної власності. Основним особис­тим немайновим правом є право на визнання певної фізичної особи творцем того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності. Пра­во авторства визнається і за виконавцем.

Право авторства може виражатися зазначен­ням свого імені на творі і його примірниках і, за будь-якого публічного використання твору, псевдонімом і, навіть, анонімно, якщо це прак­тично можливо. Право авторства проявляєть­ся також і в тому, що творець має право заборо­няти згадування свого імені під час використан­ня його твору, якщо автор хоче залишитися анонімом. Автор має право вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого публічного ви­користання.

Особисті немайнові права належать також і суб'єктам права промислової власності, зокре­ма, право на присвоєння свого імені або спеці­альної назви створеному винаходу чи корисній моделі. Винахіднику належить право авторст­ва на його винахід чи корисну модель. Дума­ється, що такі особисті немайнові права нале­жать й іншим суб'єктам права промислової власності. Спеціальна назва присвоюється сор­ту рослини.

Авторові належить право вимагати збере­ження цілісності твору і протидіяти будь-яко­му перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Раніше це право називалося правом на недо­торканість. В спеціальній літературі зараз це право часто називають правом на захист репу­тації автора.

Це право полягає в тому, що при виданні, публічному виконанні та іншому використан­ні твору забороняється без згоди автора вноси­ти будь-які зміни як в самий твір, так і в його назву і в позначення імені автора. Без згоди автора твір не може супроводжуватися будь-якими передмовами, післямовами, коментарями, поясненнями, а також ілюстраціями. Забороня­ється також скорочувати твір, змінювати або замінювати окремі глави, порушувати його ці­лісність без згоди автора. Не допускається будь­яке перекручення чи спотворення твору, що може нанести шкоду честі і репутації автора.

Право на недоторканність не поширюється на об'єкти промислової власності. Але заборо­няється будь-яке посягання на право інте­лектуальної власності, здатне завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта інтелектуаль­ної власності.

Суб'єкту права інтелектуальної власності мо­жуть належати й інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, передбачені законом: право на обнародування твору, право на пріори­тет, право доступу автора до твору образотворчо­го мистецтва, право на подання заявки, право на зміну змісту заявки тощо. Ці та інші права за певних умов можуть визнаватися особистими не­майновими правами.

Особисті немайнові права за загальним пра­вилом належать тільки творцеві об'єкта інте­лектуальної власності. Але у випадках, перед­бачених законом, можуть належати й іншим особам.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передава­тися) іншим особам, за винятками, встановле­ними законом. ЦК таких випадків не передба­чає.