31.3. Спеціальні види зберігання

Зберігання речі у ломбарді. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею іменної квитанції. Ціна речі визначається за домовленістю сторін. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду після спливу трьох місяців від дня закінчення строку договору зберігання, може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом.

Зберігання цінностей у банку. Банк приймає від поклажо-давця на зберігання документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.

Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві. Банк може передати поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними.

Якщо банк надає особі в користування сейф без відповідальності банку за вміст сейфа, до цих правовідносин застосовуються відповідні положення ЦК про майновий найм (оренду).

Зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту. Камери схову загального користування, що перебувають у віданні організацій, підприємств транспорту, зобов'язані приймати на зберігання речі пасажирів та інших осіб незалежно від наявності у них проїзних документів, оскільки цей договір є публічним.

На підтвердження прийняття речі на зберігання до камери схову (крім автоматичних камер) поклажодавцеві видається квитанція або номерний жетон.

Строк зберігання речей встановлюється транспортними кодексами та статутами. Збитки, завдані поклажодавцеві внаслідок втрати, нестачі або пошкодження речі, зданої до камери схову, відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування у розмірі суми оцінки речі, здійсненої при переданні її на зберігання. Якщо сторона не забрала річ у встановлені строки, камера схову зобов'язана зберігати її протягом трьох місяців. Зі спливом цього строку річ може бути продана у порядку, встановленому законом. У разі втрати квитанції або номерного жетона річ, здана до камери схову, видається поклажодавцеві після надання доказів належності йому цієї речі.

Зберігання речей у гардеробі організації. Якщо річ здана у гардероб організації, зберігачем є ця організація. Зберігач речі, зданої до гардеробу, незалежно від того, здійснюється зберігання за плату чи безоплатно, зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо забезпечення схоронності речі.

Зберігання речей у готелі. Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні.

Ще в грудні 1962 р. Радою Європи була прийнята Конвенція про відповідальність власників готелів за майно постояльців. В ст. 6 Конвенції прямо зазначено, що будь-які угоди щодо звільнення готелю від відповідальності є недійсними. Готель зобов'язаний забезпечити зберігання особистих речей громадянина, що знаходяться в номері, за винятком випадків, коли зберігання не забезпечене з вини громадянина (наприклад, коли той "забув" ключа в дверях, залишив відчиненим вікно тощо).

За втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) готель відповідає лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання. У разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

Зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Особи, між якими виник спір стосовно права на річ, можуть передати цю спірну річ на зберігання третій, незаінтересованій стороні, яка зобов'язана після вирішення спору повернути цю річ особі, якій вона буде присуджена. Цей вид зберігання був відомий ще римському приватному праву.

Річ, яка є предметом спору, може бути передана на зберігання як за погодженням сторін, так і за рішенням суду.

Зберігання в порядку секвестру має такі особливості:

а) предметом зберігання можуть бути лише рухомі речі;

б) незалежно від того, є секвестр договірним чи судовим, має бути згода зберігача взяти річ на зберігання;

в) виникає презумпція зберігача на нагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням, за рахунок сторін, між якими виник спір.

Судовий секвестр може мати місце:

• при арешті майна;

• при поділі спільного майна подружжя;

• при поділі спільної власності;

• при поділі майна господарського товариства та ін.

За однією із справ подружжя після розлучення не дійшли згоди щодо поділу автомобіля, який зберігався в гаражі у колишньої дружини. Після того, яка справа була розв'язана на користь чоловіка, з'ясувалося, що автомобіль повністю розукомплектований (відсутні колеса, скло, складові двигуна тощо). Транспортний засіб було оцінено в суму, еквівалентну 180 доларам США. Цих прикростей чоловік міг би уникнути за допомогою судового секвестру.