logo
Заіка - Українське цивільне право, 2005

29.5. Відповідальність перевізника за збереженість вантажу

У разі порушення зобов'язань за договором перевезення сторони несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не передбачено ЦК, іншими нормативними актами чи транспортним законодавством.

На всіх видах транспорту відповідальність побудована за принципом вини, і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони. Формула вини перевізника в незбереженості вантажу має такий вигляд: Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ст. 924 ЦК).

Відповідно перевізник несе відповідальність за втрату вантажу, його пошкодження, псування, нестачу вантажу, порушення строків доставки, а також за невиконання інших обов'язків за договором (наприклад, видача вантажу не в пункті призначення, втрата перевізних документів тощо).

Під втратою вантажу розуміють неможливість видачі вантажу перевізником одержувачеві. Це поняття охоплює не лише фізичну загибель вантажу, його крадіжку, знищення, а й неможливість видачі вантажу з інших причин, навіть якщо він і не загинув.

Пошкодження вантажу — це зміна його механічних властивостей внаслідок биття, ламання тощо.

Псування вантажу — це зниження його біологічних чи механічних властивостей внаслідок різких коливань температури, впливу опадів, порушення правил завантаження, через відсутність упаковки тощо.

Відповідальність перевізника за збереженість вантажу має обмежений характер, оскільки не всі види збитків ним відшкодовуються.

Межа відповідальності перевізника — розмір дійсної вартості вантажу.

Так, у випадку втрати чи пошкодження вантажу збитки відшкодовуються в розмірі втраченого вантажу, а при пошкодженні чи псуванні вантажу — в частині суми, на яку знизилася його вартість, а при втраті вантажу, який був зданий до перевезення з оголошеною цінністю — в розмірі оголошеної цінності.

Водночас на окремих видах транспорту (річковому, автомобільному) при використанні перевізником вантажу для власних потреб передбачена кратна відповідальність перевізника (в подвійному розмірі).

29.6. Комерційний акт. Акти загальної форми

Обставини, які можуть стати підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача чи пасажира при залізничних перевезеннях, посвідчуються комерційним актом або актом загальної форми.

Комерційний акт складається для посвідчення таких обставин (п. 129 Статуту залізниць України):

• невідповідність найменування, ваги чи кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, які зазначені в перевізних документах;

• псування чи пошкодження вантажу чи багажу;

• виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів чи документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

• повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відмова начальника станції скласти комерційний акт оскаржується начальнику відділення залізниці, а приймання вантажу здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, чи Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7.

Акти загальної форми складаються для посвідчення обставин, які або безпосередньо не пов'язані із виконанням договору перевезення, або не є найважливішими, хоча і мають важливе значення для чіткого регулювання взаємовідносин перевізника і клієнта (наприклад, у разі втрати документів, які додають до накладної, простою вагонів, подачі неочищених вагонів, прострочення доставки багажу тощо).