6. Фінансово-правові норми.

Фiнансово-правовi норми — це встановленi державою та забезпеченi її примусовою силою загальнообов’язковi правила поведiнки суб’єктiв суспiльних вiдносин, що виникають i розвиваються в процесi мо6iлiзацiї, розподiлу й витрачання централiзова них i децентралiзованих фондiв коштів, встановлюють права та обов’язки їх учасникiв i ма ють iмперативний характер.

Саме те, що фiнансово-правовi норми регулюють вiдносини в галузi фiнансової дiяльностi держави й виступають засобом реалiзацiї публiчних iнтересiв, надає їм iмперативного характеру.

Розкриваючи iмперативний характер фiнансово-правових норм, потрiбно виокремити кiлька аспектiв.

По-перше, це означає, що в таких нормах мiстяться категоричнi приписи (дозволи, заборони та iн.) щодо виконання певних дiй у сферi фiнансiв, обумовленi насамперед iмперативним методом правового регулювання фiнансових вiдносин.

По-друге, категорична форма припису виключає змiну умов i обставин, що містяться в фiнансово-правових нормах, самими учасниками відносин, тобто виключає можливiсть змiни положень норм за волевиявленням будь якої зi сторiн.

По-третє, iмперативність таких норм поширено не тiльки на суб’єктiв, якi повиннi їх дотримуватися, але й на суб’єктiв, якi видають такi приписи.

По-четверте, такий імператив передбачає дотримання моделi поведiнки, закрiпленої нормою, незалежно вiд згоди учасникiв цих вiдносин.

Залежно від категоричності приписів виділяють такі фінансові норми:

1. Зобов ‘язуючi фiнансово-правовi норми вимагають вiд учасникiв вiдносин здiйснення вiдповiдних позитивних дій у процесі мобiлiзацiї розподiлу або витрачання фiнансових ресурсiв. На приклад, зобов‘язують вiдповiдних суб‘єктiв сплачувати податки, здiйснювати податкову звiтнiсть.

2) Забороняючi фiнансово-правовi норми вимагають утримуватися вiд вiдповiдних дiй з метою дотримання фiнансової дисциплiни. Наприклад, суб’єктам заборонено здiйснювати валютнi операцiї без придбання лiцензiй Нацбанку.

3) В уповноважуючих фiнансово-правових нормах iмперативнiсть виявляється дещо своєрiдно. Такi норми надають суб’єктам права на здiйснення вiдповiдних позитивних дiй, але в чiтко передбачених нормою межах.

Залежно вiд змiсту, фiнансово-правовi норми подiляють на:

1) матерiальнi, такi, що закрiплюють види й обсяг доходiв і видаткiв вiдповiдних фондiв. Цi норми визначають матерiальний змiст юридичних прав i обов’язкiв учасникiв фiнансових правовiдносин;

2) процесуальнi, такi, що закрiплюють порядок (процедуру) дiй у процесi мобiлiзацiї, розподiлу й витрачання фондiв коштiв.

Структура фінансово-правових норм. Дані норми складаються з гіпотези, диспозиції і санкції.

Гiпотеза фiнансово-правової норми вказує умови, за яких дiє норма, а в суб’єктiв виникають передбаченi нею права й обов’язки в сферi фiнансiв. Вона встановлює типовi фактичні обставини, з якими пов’язують виникненкя правовiдносин.

Диспозицiя роэкриває змiст правил поведiнки, вказує, якою саме повинна бути поведiнка учасникiв вiдносин за наявностi передбачених гiпотезою фактичних обставин, вимагає вiдповiдної поведiнки сторiн фiнансових вiдносин i не допускає вiдхилення вiд неї.

Санкцiя фiнансово-правової норми передбачає наслiдки за невиконання чи неналежне виконання приписiв норми, визначає вид i міру юридичної (адмiнiстративної, кримiнальної, фiнаясово-правової тощо) вiдповiдальностi порушникам.