76. Правове регулювання готівкового обігу.

Готівковий обіг - це обіг законних платіжних засобів, які обслуговують потреби економіки країни.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію і за операціями, які не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна.

Організація і здійснення готівкового грошового обороту реалізується великою кількістю нормативних актів. До основних із них відносяться: Конституція України, Закон України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", Закон України "Про використання електронно-касових апаратів і товарно-касових книг для розрахунків в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг".

Крім основних законів, готівковий грошовий оборот регулюється великою кількістю нормативних актів Національного банку України. Основні з них: "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні".

Однією з найважливіших функцій Національного банку України є монопольне здійснення емісії національної валюти України й організація її обігу. Конституційною нормою (ст. 99) закріплено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня (банкноти й монети) як національ­на валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, її приймають усі фізичні та юридичні особи без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами пла­тежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредити­ви й для переказів.

Правове положення державних грошових знаків визначають їхні публічно-правові характеристики:

• їх виражено в грошовій одиниці України;

• банкноти й монети мають статус єдиного законного платіжного засобу на території України;

• виключне право їхньої емісії належить єдиному держав­ному емісійному центру — Національному банку України;

• вони є безумовними зобов'язаннями Національного бан­ку України й забезпечуються всіма його активами.

Спеціальним державним органом, який здійснює управлін­ня грошовим обігом є Національний банк України. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» під 20 травня 1999 року² для забезпечення організації готівко­вого обігу Національний банк України здійснює:

1. виготовлення та зберігання банкнот і монет;

2. створення резервних фондів банкнот і монет;

1. встановлення номіналів, систем захисту, платіжних оз­нак і дизайну грошових знаків;

2. встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;

3. встановлення правил випуску в обіг, зберігання, переве­зення, вилучення й інкасації готівки;

4. визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансово-кредитних установ і підприємств;

7) визначення вимог щодо технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.

У контексті розгляду правової природи банкнот і монет, вітчизняних банкнот і монет слід звернути увагу на таку важ­ливу їхню характеристику, як платіжність. Цю характеристику зумовлено тим, що грошові знаки поєднують у собі грошову одиницю та матеріальний носій (паперовий або металевий). Єдність цих складників означає, що кожен із них безпосеред­ньо впливає на правове положення банкнот і монет.

Платіжними є введені в обіг Національним банком України, як законний засіб платежу на території України, банкноти й монети, що за ознаками платіжності повністю відповідають за­твердженому зразку, а також за критеріями зношення, пошкод­жень і дефектів відповідають установленим вимогам.

Неплатіжними згідно з ч. 2 Правил визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України є банкноти й монети, вилучені Національним банком України з обігу, та ті, що не підпадають під визначення платіжних, включаючи банк­ноти, від яких залишилося менше 55% початкової площі, фаль­шиві й перероблені. Ключовою особливістю неплатіжних банк­нот і монет є те, що їх не приймає до платежів жодне підприє­мство, установа або організація, а обмінюють установи банків па придатні до обігу банкноти й монети.