Метод фінансування поділяється на такі способи:

Дотація це метод безвідплатного та безповоротного виділення коштів з вищестоящого бюджету нижчестоящому чи будь-яким суб’єктам господарювання з метою поповнення дефіциту власних коштів. Це дуже поширений метод фінансової діяльності держави. В теорії та на практиці розрізняють два види дотацій:

1) допомога, що надається підприємствам, організаціям, установам на покриття збитків, зумовлених незалежними від них причинами;

2) бюджетна дотація безвідплатна, безповоротна допомога вищестоящого бюджету нижчестоящому, яка не носить цільового характеру та видається у випадку перевищення видатків над доходами.

Субвенція це бюджетна дотація, що носить цільовий характер. Вона застосовується як метод бюджетного регулювання для збалансування нижчестоящих бюджетів. Субвенція видається нижчестоящому бюджету з чітко визначеним призначенням як часткове державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами з незалежних від них причин економічного розвитку.

Субсидія грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Субсидії надаються для фінансування конкретних заходів та установ, тобто мають цільовий характер.

2) кредитування, яке передбачає надання грошових коштів на умовах платності, повернення й строковості.

ІІІ. Методи використання фондів коштів:

- метод встановлення цільового використання коштів:

- метод встановлення порядку використання коштів;

- метод встановлення порядку й нормативів розподілу прибутку;

- метод встановлення лімітів використання коштів;

- метод плановості;

- метод ефективності й економії.

19. Система органів фінансового контролю.

Для здiйснення фiнансового контролю задiяно цiлу систему органiв, надiлених вiдповiдною компетенцiєю (їхнє формування в Українi ще не завершено). Рiзноманiття й багатовекторнiсть цих органiв неминуче потребують класифiкації.

Пiдстави класифiкацiї можуть бути рiзними, залежно вiд:

І. Рiвня:

1) загальнодержавнi: — Верховна Рада України; — Президент України; — Кабiнет Мiнiстрiв України;

2) органи мiсцевого самоврядування.

IІ. Iнститутiв: --- податковi органи; — контрольно-ревiзiйнi органи; — органи державного казначейства; — фiнансово-кредитнi установи тощо.

IІІ. Компетенцiї:

— загальної компетенцiї (для яких здiйснення фiнансового контролю не є основною дiяльнiстю);

— спецiальної компетенцiї (спецiально створені для дiяльностi в сферi фiнансового контролю).

1. Вiдповiдно до ст. 85 Конституцiї України Верховна Рада України здiйснює фiнансовий контроль пiд час затвердження Державного бюджету й внесення змiн у нього, під час його виконання, ухвалення рiшення за звiтом про його виконання. Мiсце Президента України в здiйсненнi фiнансового контролю визначено його статусом глави держави. Наприклад, Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законiв iз поверненням їх на повторний розгляд.

2. Кабiнет Мiнiстрiв України як вищий орган виконавчої влади щоденно керує державними фiнансами й паралельно здiйснює загальний фiнансовий контроль. Кабiнет Мiнiстрiв розробляє та здiйснює загальнодержавнi програми економiчного, науково-технiчного, соцiального й культурного розвитку країни; розробляеє проект закону про Державний бюджет України й забезпечує його виконання пiсля затвердження, подає у Верховну Раду звiт про виконання держбюджету

3. Контроль за використанням коштiв Державното бюджету України вiд iменi Верховної Ради України здiйснює Рахункова палата (постiйно дiючий орган контролю, що створює Верховна Рада України пiдпорядкований і пiдзвiтний їй). Її дiяльнiсть регулює Закон України «Про Рахункову палату» вiд 11 липня 1996 року.

4. Мiнiстерство фiнансiв України є центральним спецiалiзованим органом державної виконавчої влади з керування й контролю фiнансами. Воно здiйснює контроль за складанням проекту й виконанням державного бюджету, за дотриманням банками правил касового виконання держбюджету щодо доходiв, установлює порядок ведення бухгалтерського облiку й складання звiтностi про виконання бюджетiв, кошторисiв витрат бюджетних установ, координує вiдомчий фiнансовий контроль.

5. У системi Мiнiстерства фiнансiв дiють такi спецiальнi контрольнi служби, як державне казначейство й Головне контрольно-ревiзiйне управлiння.

6. Державне казначейство як орган фiнансового контролю здiйснює контроль за органiзацiєю виконання Державного бюджету України та за надходженням i використанням коштiв державних позабюджетних фондiв i позабюджетних коштiв установ i органiзацiй, що iснують за рахунок коштiв держбюджету України. Крiм того, державне казначейство веде облiк касового виконання Державного бюджету, складає звiт про стан його виконання.

7. До основних завдань Головного контрольно—ревiзiйного управлiння належить: пiдготовка пропозицiй щодо формування державної полiтики в сферi державного фiнансового контролю й забезпечення реалiзацiї цiєї полiтики в дiяльностi мiнiстерств, iнших центральних i мiсцевих органiв виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, iнших бюджетних установ, пiдприємств i органiзацiй, що дiстають кошти з бюджетiв державних цiльових фондiв.

8. Нацiональний банк України в системi органiв фiнансового контролю займає особливе мiсце. Чинним законодавством на нього покладено здiйснення банкiвського регулювання й нагляду; здiйснення сертифiкацiї аудиторiв, що проводить аудиторськi перевiрки банкiв; органiзацiю і здiйснення валютного контролю; аналiз стану грошово-кредитних, фiнансових, цiнових i валютних вiдносин.

9. Державна митна служба України здiйснює контроль за дотриманням правил перемiщення валютних цiнностей через митний кордон України за точною й своєчасною сплатою мита та iнших митних платежiв.

35. Міжбюджетні трансферти: поняття та види.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Відповідно до статті 96 Бюджетного кодексу України, міжбюджетні трансферти класифікуються як:

1. дотація вирівнювання;

2. субвенція;

3. кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів («від'ємні міжбюджетні трансферти»);

4. додаткові дотації.

Відповідно можна виділити дві групи міжбюджетнийх трансфертів:

1) з Державного бюджету місцевим бюджетам

2) між місцевими бюджетами

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1. дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим та міст обласного підпорядкування;

2. субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3. субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою;

4. субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5. інші субвенції.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування та районних бюджетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

2. Міжбюджетні трансферти між місцевими бюджетами. 1. Міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) та районні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються з цих бюджетів. 2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

4) інші субвенції.

51. Державні та місцеві цільові фонди.

Цільовими фондами – це фонди коштів, утворених поза державним бюджетом і місцевими бюджетами та призначені для реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне забезпечення у випадку безробіття, охорону здоров'я та медичну допомогу.

В залежності від рівня, на якому утворюються фонди, вони можуть бути: