66. Управління і обслуговування державного боргу.

Безпосереднім напрямом росту державної заборгованості є організація системи управління державним боргом. Під управ­лінням державним боргом розуміють сукупність заходів дер­жави з виплати доходів кредиторам і погашення позик, визна­чення умов і випуску нових державних цінних паперів. Відповідно до Бюджетного кодексу управління державним внутрішнім боргом України зідійснює Міністерство фінансів у порядку, погодженому з На­ціональним Банком України. Рахункова палата здійснює конт­роль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську си­стему шляхом проведення операцій із розміщення облігацій пнутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення й виплати доходу за ними у вигляді відсотків та в Іншій формі.

Серед заходів щодо управління й обслуговування державно­го боргу найбільш розповсюдженими в світовій практиці є: ре­фінансування, конверсія, консолідація, уніфікація та новація, відстрочення, анулювання.

Рефінансування — це випуск нових позик із метою покрит­тя раніше випущених боргових зобов'язань. Цей механізм за­звичай використовують при недостатності коштів централізова­ного грошового фонду (бюджету).

Держава має право уточнювати первинні умови позики. Зміна первинних умов позики стосовно прибутковості називається кон­версією. Зміна прибутковості може зумовити як зниження, так і підвищення процентної ставки доходу, який виплачує пози­чальник — держава своїм кредиторам.

Консолідація — це зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає потреба змінити термін державної пози­ки, то держава правомочна скоротити або збільшити терміни повернення боргових зобов'язань тільки за узгодженням із кре­диторами, тобто з юридичними й фізичними особами, що є влас­никами державних облігацій.

Уніфікація позики — це об'єднання декількох позик у одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюють на облігації нової позики. Такий захід передбачає зменшення кількості видів цінних паперів, які повертають одночасно, що спрощує роботу й скорочує витрати держави за системою державної позики.

Новація — це угода між позичальником і позивачем із за­міни зобов'язання за зазначеною фінансовою позикою іншим зобов'язанням.

Відстрочення погашення позики чи всіх раніше випущених позик проводять за умови, якщо подальший активний розвиток операцій із випуску нових позик не має фінансової ефективпості для держави. Це відбувається в момент, коли уряд уже нипустив занадто багато позик і умови їхньої емісії не були досить вигідні для держави. В таких випадках значну частину надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовують на виплату відсотків і погашень за раніше випущеними позика­ми.

Анулювання — це повна відмова держави від своїх боргових зобов'язань (внутрішніх, зовнішніх, за всім державним боргом в цілому). Анулювання може здійснюватися з двох при­чин. По-перше, анулювання державного боргу може бути за­стосовано у випадку фінансової неспроможності держави, тоб­то її банкрутства. По-друге, анулювання заборгованості може бути наслідком приходу до влади нових політичних сил, що за визначеними причинами відмовляються визнати фінансові зо­бов'язання попередньої влади.

Конверсію, консолідацію, уніфікацію державних позик за­звичай здійснюють тільки щодо внутрішніх позик. Стосовно новації і відстрочення погашення зобов'язань, то ці міри мож­ливі й щодо нової заборгованості. Відстрочення погашення по-;іик здебільшого проводять за узгодженням із кредиторами. За цього відстрочення погашення боргу може й не зумовити при­пинення виплати відсотків за ним.