106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
Проведення судової експертизи на стадії досудового розслідування регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК України (ст.ст. 75-77, 196-205 КПК). Сама процедура призначення судової експертизи складається з декількох етапів: 1) прийняття рішення щодо призначення експертизи; 2) визначення об'єктів і матеріалів, що підлягають експертному дослідженню; 3) вибір конкретного експерта або експертної установи; 4) складання постанови про призначення експертизи; 5) ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) й інших учасників процесу з постановою про призначення експертизи і роз'яснення їм прав, а також вирішення заявлених клопотань; 6) направлення постанови про призначення експертизи і об'єктів, що додаються до неї, в експертну установу або виклик конкретного експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Питання про те, чи необхідні пізнання для вирішення питань, що виникли, слідчий, згідно з ч. І ст. 114 КПК, в кожному конкретному випадку вирішує самостійно. Але експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому є дійсна необхідність, тобто, коли без відповіді експерта на деякі питання неможливо встановити істину в кримінальній справі. Не можна призначати експертизу для вирішення питань, які потребують таких спеціальних знань, що не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не можна ставити питання правового характеру (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Разом з тим, закон приписує й обов'язкове проведення експертизи. Відповідно до ст. 76 КПК призначення експертизи обов'язкове: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; 3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумніви щодо їх осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілого в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Призначення судової експертизи оформлюються постановою слідчого (ст. 196 КПК), яка є юридичною (правовою) підставою проведення експертного дослідження. У структурі постанови про призначення експертизи розрізняються вступна, описова та резолютивна частини.
У вступній частині постанови зазначається дата й місце складання, посада, звання, класний чин та прізвище слідчого, назва кримінальної справи. В описовій частині коротко викладається суть справи, конкретні обставини, які зумовили потребу в призначенні експертизи, вказуються норми закону, на підставі яких призначається та чи
інша експертиза. В цій же частині постанови повинні бути викладені також фактичні дані стосовно об'єктів експертизи, тобто обставин пов'язаних з їх виявленням, вилученням, зберіганням та інших, які необхідні для вирішення поставлених питань.
У резолютивній частині формулюються питання експертиз, встановлюється в разі необхідності термін, протягом якого повинна бути проведена експертиза, призначається експерт або експертна установа яким доручається проведення експертизи, наводиться перелік матеріалів та об'єктів, що направляються на експертизу.
Слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з постановою призначення експертизи і роз'яснити його права. Згідно зі ст. 197 КПК обвинувачений має право: 1) заявити відвід експертові; 2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постанову перед експертизою додаткових питань: 4) давати пояснення експертові; 5) пред'являти додаткові документи- 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновками експертів після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Вважаємо на майбутнє варто розширити коло осіб, які мають право на ознайомлення з постановою про призначення судової експертизи і крім обвинуваченого (підозрюваного) цим правом наділити також захисника і законного представника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та учасників процесу в цій частині. Доцільність ознайомлення з постановою про призначення експертизи інших і учасників процесу пояснюється ще й тим, що своєчасне з'ясування їхньої позиції про повноту завдання, компетентності й об'єктивності експертизи виключить у майбутньому призначення додаткової або повторної експертизи, в тому числі і у зв'язку з наявністю підстав для відводу експерта.
Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, то слідчий повинен роз'яснити обвинуваченому, що реалізувати право на відвід експерта він зможе після того, як буде отримано висновок експерта і стане відомо, хто саме проводив експертизу. Разом з тим, обвинуваченому слід роз'яснити його право заперечувати проти проведення експертизи в даній експертній установі, якщо є підстави вва- жати, що посадові особи експертної установи особисто заінтересовані в справі.
Невиконанням вимог закону щодо ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення судової експертизи призводить до того, що висновок експерта втрачає доказове значення, крім того порушення вимог ст. 197 КПК може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування ( п. 7 Постанови Пленуму ВС України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи і висновок експерта не оголошується обвинуваченому, якщо його психічний стан робить це неможливим ( ч. З ст. 197 КПК). Вважаємо, що в даному випадку з постановою про призначення судово-психіатричноі експертизи треба ознайомити захисника або законного представника обвинуваченого.
Факт ознайомлення з постановою про призначення експертизи обвинуваченого й інших учасників процесу в кримінальній справі засвідчується шляхом складання протоколу (ч. 2 ст. 197 КПК), в якому повинні бути викладені і відомості щодо заяв і клопотань, які були подані. Протокол підписує особа, яка ознайомлена з постановою про призначення експертизи, й слідчий.
В разі задоволення клопотання слідчий змінює чи доповнює постанову про призначення експертизи, а у випадку відмови — виносить мотивовану постанову і оголошує її обвинуваченому під розписку. Така вимога також повинна бути передбачена і в новому КПК, оскільки в чинному вона лише презюмується.
Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, слідчий направляє в експертну установу постанову й матеріали, які необхідні для проведення експертизи. При цьому слідчий доручає керівнику експертної установи роз'яснити експерту, якому доручено експертизу, його права та обов'язки і попередити про відповідальність за ст. 384 КК. Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, слідчий запрошує до себе особу, якій доручається експертиза, пересвідчується в особі, спеціальності й компетентності, встановлює відношення експерта до обвинуваченого (підозрюваного), потерпілого, а також перевіряє, чи немає підстав для відводу експерта. Потім слідчий вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює йому права та обов'язки і попереджує про відповідальність за ст.ст. 384,385 КК за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин виконати покладені на нього обов'язки (ч. З ст. 196 КПК).
Про це складається протокол, який підписує слідчий та експерт. Останній власноручно зазначає в протоколі: «Постанова, матеріали мною отримані. Права та обов'язки мені роз'яснені. Про відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК, а також за розголошення даних досудового слідства за ст. 387 КК попереджений».
Експертиза може бути первинною, додатковою, повторною, комісійною та комплексною. Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів — фахівців у одній галузі знань. Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань.
107. Притягнення особи як обвинуваченого. Постанова про притягнення як обвинуваченого, її зміст та форма.
Згідно з ч. 1 ст. 43 КПК обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як обвинуваченого. Згідно зі ст. 5 КПК ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Ст. 131 КПК такою підставою називає достатність доказів, що вказують на вчинення злочину певною особою. Таким чином, на час притягнення особи як обвинуваченого слідчий у ході всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи повинен зібрати таку сукупність обвинувальних доказів, які б у зультаті їхньої оцінки переконали його в тому, що, по-перше, злочин1 у вигляді суспільно небезпечної, протиправної і кримінально карної дії або бездіяльності було вчинено, і, по-друге, його умисно чи з необережності вчинила саме дана особа.
Обов'язковою умовою обґрунтованості притягнення особи як обвинуваченого є відсутність обставин, які виключають провадження у кримінальній справі (ст. 6 КПК).
Притягнення особи як обвинуваченого повинно бути своєчасним тобто здійснюватися зразу чи після встановлення для цього достатніх, вагомих і достовірних доказів.
Органи дізнання не мають права притягувати особу як обвинуваченого, як від свого імені, так і за дорученням слідчого. Враховуючи важливість акту притягнення як обвинувачення, то здійснення його — це виключна компетенція слідчого.
Пред'явлення обвинувачення особі з порушенням вимог закону щодо підслідності (ст. 112 КПК) повинно визнаватися недійсним.
Процедура притягнення особи як обвинуваченого в кримінальній справі (окрім справ приватного обвинувачення і протокольної форми) складається із декількох самостійних процесуальних дій (етапів): а) винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого; б) пред'явлення особі обвинувачення; в) роз'яснення прав обвинуваченому; г) допит обвинуваченого (ст.ст. 132,143 КПК).
Маючи у своєму розпорядженні достатню кількість доказів винуватості певної особи у вчиненні злочину і переконавшись у відсутності обставин, які виключають провадження у справі, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.
Зміст даної постанови визначають статті 130 та 132 КПК. Вона складається з трьох частин: вступної, описової (мотивувальної) та резолютивної. У вступній частині постанови вказується: де, коли, хто, кому в якій справі пред'являє обвинувачення. В описовій (мотивувальній) частині вказуються прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, викладається фактична сторона злочинного діяння, а також перелік обставин, які визначають кваліфікацію інкримінованого злочину, тобто так звана загальна формула обвинувачення, що складається з диспозиції статті (статей) Особливої частини КК, а також посилання на статті Загальної частини кримінального закону. Подальше викладення інкримінованих обвинуваченому діянь повинно бути вкрай конкретизовано, а тому у формулюванні обвинувачення слід вказувати: характер злочинного діяння (діянь), час, місце, спосіб і засоби його вчинення, мотиви, якими керувалася особа, що скоїла злочин, та досяжні при цьому цілі, а також завдана шкода тією мірою, якою це встановлено на момент пред'явлення обвинувачення. Закон не вимагає, щоб у постанові слідчий наводив докази та їх джерела, якими обґрунтовується обвинувачення, але при необхідності їх можна навести, наприклад, коли мова йде про висновки судово-медичної експертизи з приводу причин смерті або ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, фактів затримання з речовим доказом або явки з повинною тощо. При пред'явленні обвинувачення у вчиненні декількох злочинів (або епізодів злочинної діяльності), які охоплюються одним складом злочину, обставини, які відповідають ознакам кожного з інкримінованих діянь (або епізодів), описуються в постанові окремо. Якщо обвинуваченому ставиться у вину скоєння декількох злочинів,
що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то в постанові про притягнення особи як обвинуваченого повинно бути відображено, які конкретно дії інкримінуються обвинуваченому по кожній статті окремо.
Якщо в кримінальній справі притягуються як обвинувачені декілька осіб, то стосовно кожного з них складається окрема постанова, в якій чітко вказується його конкретна роль у вчиненні злочину або серії злочинів.
У резолютивній частині постанови про притягнення як обвинуваченого формулюється рішення слідчого про притягнення конкретної особи до кримінальної відповідальності і визначається юридична кваліфікація вчиненого діяння (діянь). При цьому вказуються прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць і рік народження обвинуваченого, а також пункт, частина і стаття кримінального закону, який передбачає відповідальність за дані злочини.
Постанову підписує слідчий, який її виніс. З моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого особа стає обвинуваченим (ч. 1 ст. 43 КПК). Копія цієї постанови негайно направляється прокуророві.
- Міністерство освіти і науки україни одеська національна юридична академія ю.П. Аленін. М.І. Пашковський, т.В. Лукашкіна, і.В. Гловюк
- Загальна частина Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу
- 1.Поняття, сутність кримінального процесу. Кримінальний процес та правосуддя у кримінальних справах. Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність.
- 2. Поняття та система стадій кримінального процесу.
- 3. Завдання кримінального судочинства.
- 5.Кримінально-процесуальні рішення, поняття, ознаки, етапи прийняття.
- 6.Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- 9. Форма кримінального процесу України.
- 10. Кримінально-процесуальні відносини. Структура кримінально-процесуальних відносин.
- Тема 2. Кримінально-процесуальне право
- 19. Поняття і значення принципів кримінального процесу. Система принципів кримінального процесу.
- Тема 3. Принципи кримінального процесу
- 20. Реалізація у кримінальному процесі загальноправових принципів.
- 23.Принцип диспозитивності у кримінальному судочинстві.
- 24.Принцип всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи.
- Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу
- 29. Поняття та класифікація суб'єктів кримінального процесу.
- 30. Суд як орган правосуддя. Повноваження суду. Склад суду за діючим законодавством.
- 32. Слідчий у кримінальному процесі. Процесуальна самостійність слідчого.
- 34. Обставини, що виключають участь у справі судді,прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання.
- 35. Порядок заявления та вирішення відводів.
- 36. Учасники кримінального процесу, загальна характеристика їхнього процесуального становища.
- 37.Процесуальне становище підозрюваного у кримінальному процесі.
- 39. Потерпілий, його права та обов'язки.
- 41. Захисник у кримінальній справі, його права та обов'язки.
- Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі
- 47. Особливості пізнання у кримінальному процесі.
- 51. Особливості предмета доказування в окремих справах.
- 53. Локальний предмет доказування.
- 57. Межі доказування у кримінальному процесі.
- 59. Поняття і види джерел доказів у кримінальному процесі. Показання свідка як джерело доказів.
- 60. Показання потерпілого як джерело доказів.
- 61. Показання обвинуваченого як джерело доказів.
- 62. Показання підозрюваного як джерело доказів.
- Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі
- 68. Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- 69. Провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.
- Тема 7. Заходи процесуального примусу
- 70. Поняття та види заходів кримінально-процесуального примусу.
- 72. Мета, підстави та умови застосування запобіжних заходів
- 73. Затримання як тимчасовий запобіжний захід: порядок застосування, строки.
- 78.Нагляд командування військової частини.
- 79.Порядок та умови застосування застави як запобіжного заходу.
- 80. Загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу.
- Особлива частина Тема 8. Порушення кримінальної справи
- 83. Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст.
- 85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.
- 86. Оскарження рішень, прийнятих у стадії порушення кримінальної справи.
- Тема 9. Дізнання та досудове слідство
- 90. Поняття та характеристика основних положень досудового розслідування.
- 92. Строки досудового слідства, порядок їх продовження.
- 94. Взаємодія слідчого з органом дізнання. Доручення та окремі доручення слідчого.
- 98. Очна ставка: поняття, мета, порядок проведення.
- 100. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- 101. Обшук: поняття, види, процесуальний порядок проведения.
- 103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- 105. Накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Накладення арешту, огляд та виїмка кореспонденції.
- 106. Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- 108. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- 109. Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- 110. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- 112. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- 113. Обвинувальний висновок, його зміст та структура.
- 114. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- 115. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.
- 116. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- 117. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
- 118. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень органів дізнання, слідчого, прокурора у досудових стадіях кримінального процесу.
- Тема 10. Підсудність
- 119. Підсудність, и види.
- 120. Направлення кримінальної справи за підсудністю. Недопустимість спорів про підсудність.
- Тема 11. Попередній розгляд справи суддею
- 121. Поняття, завдання, значення стадії попереднього розгляду справи суддею.
- 123. Рішення, які приймає суддя в результаті попереднього розгляду справи.
- 124. Особливості попереднього розгляду в справах приватного обвинувачення.
- Тема 12. Судовий розгляд
- 127. Суд і сторони в судовому розгляді
- 128. Межі судового розгляду.
- 129. Підготовча частина судового засідання.
- 130. Судове слідство, суть, зміст, завдання, значення.
- 131. Визначення обсягу та порядку дослідження доказів у судовому слідстві.
- 134.Призначення та проведення експертизи в суді.
- 137. Огляд місця події в стадії судового розгляду.
- 140. Судові дебати та останнє слово підсудного
- 141. Рішення, якими закінчується судовий розгляд.
- 142. Поняття, види вироків
- 143. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку.
- Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах
- 147. Форми перевірки судових рішень. Підстави для зміни або скасування судових рішень.
- 153. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили
- 154. Касаційне оскарження і внесення касаційного подання на рішення, які набрали законної сили: порядок, строки та суб'єкти.
- 155. Процесуальний порядок перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, судом касаційної інстанції.
- 156. Відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами. Судовий розгляд подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- 158.Перегляд судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
- Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду
- 159.Виконання вироку, ухвали і постанови суду як стадія кримінального процесу. Питання, які можуть бути вирішені у стадії виконання вироку, ухвали і постанови суду.
- Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі
- 160. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: сутність, особливості.
- 161. Особливості досудового та судового провадження у справах про злочини неповнолітніх.
- 162. Провадження у справах осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.
- 163. Процесуальний порядок застосування примусових заходів медичного характеру
- 164. Провадження у справах приватного обвинувачення: поняття, особливості порушення, судового розгляду.
- Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства
- 165. Поняття та напрями взаємодії установ юстиції держав у кримінальному судочинстві.
- 166. Правове регулювання міжнародного співробітництва у кримінальному судочинстві.
- 167. Використання у доказуванні відомостей, отриманих
- 168. Порядок зносин суддів, прокурорів, слідчих з компетентними органами іноземних держав.
- Тема 1. Поняття, завдання, основні інститути кримінального процесу 3
- Тема 2. Кримінально-процесуальне право 9
- Тема 3. Принципи кримінального процесу 14
- Тема 4. Суб'єкти кримінального процесу 21
- Тема 5. Докази і доказування в кримінальному процесі 32
- Тема 6. Цивільний позов у кримінальному процесі 58
- Тема 7. Заходи процесуального примусу 58
- Тема 8. Порушення кримінальної справи 65
- Тема 9. Дізнання та досудове слідство 70
- Тема 10. Підсудність 96
- Тема 11. Попередній розгляд справи суддею 99
- Тема 12. Судовий розгляд 108
- Тема 13. Перевірка судових рішень, які не набрали законної сили, у кримінальних справах 143
- Тема 14. Перегляд судових рішень у кримінальних справах, які набрали законної сили 150
- Тема 15. Виконання вироку, ухвали та постанови суду 154
- Тема 16. Окремі види провадження у кримінальному процесі 155
- Тема17. Міжнародне співробітництво у сфері кримінального судочинства 159