103. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.

Огляд — це самостійна слідча дія, яка виконується з метою вияв­лення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстанов­ки, а також інших обставин, які мають значення для справи. В ст. 190 КПК зазначається, що провадження огляду здійснюється слідчим, і це дало підставу іменувати дану дію поняттям «слідчий огляд», хоча всі види огляду мають право проводити також орган дізнання, проку­рор. Огляд місцевості, місця події, речових доказів, документів в дея­ких випадках проводить і суд (ст.ст. 313-315 КПК).

У відповідності до ст. 190 КПК в процесі досудового слідства можуть проводитися наступні види огляду: а) огляд місця події; б) зовнішній огляд трупа; в) місцевості і приміщення поза місцем події; г) предметів; д) документів; е) огляд тварин.

Підстави і процесуальний порядок слідчого огляду встановлений ст.ст. 190-192 КПК.

Підставою для проведення огляду є обґрунтоване припущення про те, що при огляді місця події, місцевості, приміщення, предметів, документів чи трупа можуть бути виявлені сліди злочину або встановлені обставини, які мають значення для з'ясування обстановки події правильного вирішення справи.

КПК не вимагає від слідчого винесення постанови щодо проведення огляду. Однак ст. 190 КПК встановлює, що огляд житла чи інщого володіння особи проводиться лише за мотивованою постановою судді яке виноситься з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. ці КПК (підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди для його проведення). В цій же статті (ч. 5 ст. 190 КПК) передбачається що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя лю­дей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільцю огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. В наступній частині цієї ж статті вказується, що для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідом­ленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення не­відкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. У ви­падках, передбачених частинами 5 і 6 цієї ж статті, слідчий у протоко­лі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведения огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Процесуальний порядок огляду полягає у виконанні вимог закову (ст. 191 КПК) щодо проведення цієї слідчої дії особисто слідчим в при­сутності не менше двох понятих і, як правило, вдень; слідчий має пра­во запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в ре­зультаті справи; в необхідних випадках слідчий проводить вимірю­вання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих пред­метів, а також по можливості фотографує їх.

У цій же статті визначений обов'язок органів внутрішніх справ на­давати допомогу слідчому в проведенні огляду. Допускається можли­вість огляду предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, обшуку або виїмці, а також пред'являти їх підозрюваному, об­винуваченому, потерпілому та іншим особам не на місці проведення вказаних слідчих дій, а за місцем провадження в справі.

Протокол огляду складається з додержанням правил статті 85 КПК. У протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, опи­сують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувало­ся, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалося під час проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, до­кументи.

104. Відтворення обстановки і обставин події.

У відповідності зі ст. 194 КПК з метою перевірки й уточнення ре­зультатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваче­ного або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необ­хідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрю­ваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи

інші події могли відбуватися в дійсності. Зараз ця слідча дія іменуєть­ся — «відтворення обстановки і обставин події».

Відтворення обстановки й умов події злочину за показаннями вка­заних вище осіб фактично може здійснюватися шляхом провадження двох слідчих дій: а) шляхом перевірки показань на місці; б) шляхом проведення слідчого експерименту. Незважаючи на наявність деякої схожості між цими діями, вони все ж таки мають і суттєві розбіжності в цілях, задачах, процедурі провадження. А головна відмінність по­лягає в тому, що при перевірці показань на місці обстановка події не відновлюється і дослідні дії не провадяться, як це відбувається при провадженні слідчого експерименту.

Перевірка показань на місці. Суть цієї слідчої дії полягає в тому, що в ході її показання, які раніше дані свідком, потерпілим, обвину­ваченим чи підозрюваним, перевіряються на місці шляхом показу цими особами де, як і в якій послідовності розгорталися події, які роз­слідують, та співставлення цих показань з реальною обстановкою.

Таким чином, головними цілями провадження цієї слідчої дії є: уточнення раніше встановлених фактичних даних, виявлення нових доказів; з'ясування і усунення протиріч у показаннях; викриття не­правдивих показань.

КПК містить наступні деякі положення стосовно правил перевірки показань на місці: 1) провадженню даної слідчої дії передує доклад­ний, детальний допит особи, чиї показання перевіряються, про обста­вини, за яких вона брала участь у події, яка розслідується, або спосте­рігала її, а також отримання згоди допитаного на участь у перевірці показань на місці; 2) обов'язкова присутність понятих, можлива участь спеціалістів та інших осіб; 3) забороняється особі заздалегідь показувати місце події і надавати іншу інформацію про неї; 4) не до­пускаються дії, що принижують гідність або небезпечні, шкідливі для здоров'я осіб, які присутні; 5) оскільки головна суть цієї слідчої дії по­лягає в співставленні показань з обстановкою на місці, то проведення її тільки з метою «закріплення» зізнання підозрюваного або обвинуваче­ного є безпідставними; 6) про проведення перевірки показань на місці повинен бути складений протокол з дотриманням норм КПК, а в разі необхідності проводиться вимірювання, фотографування, аудіо- та відеозапис, складаються плани та схеми, які додаються до протоколу.

Для одержання найбільш повних і об'єктивних відомостей від осо­би, показання якої перевіряються, дія повинна починатися з пропо­зиції їй повідомити і добровільно показати все, що їй відомо в справі, і лише після цього слідчий може ставити запитання. Навідні питання ставити заборонено.

Якщо в ході перевірки показань на місці будуть знайдені й вилуче­ні сліди, предмети, то вони можуть оглядатися на місці проведення даної слідчої дії з відповідною фіксацією.

Після того, як учасники майбутньої перевірки показань зберуться у призначеному пункті, необхідно роз'яснити їм суть слідчої дії, яка планується. Всі учасники повинні бути інформовані також і про те, з ким саме буде проведено вихід або виїзд на місце — з підозрюваним, обвинуваченим, свідком чи потерпілим. Останні, якщо вони досягли 16-річного віку, попереджаються про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідки ще й за відмову від дачі показань.

Після запрошення особи, показання якої перевіряються,сдічий роз'яснює всім учасникам порядок провадження слідчої дії: особі, показання якої перевіряються, надано право вільного вибору напрямку руху, вибору ділянок і предметів; решта учасників не повинні проти­діяти або перешкоджати цьому; при пересуванні особи, показання якої перевіряються, слід йти спереду, вказуючи маршрут і об'єктні що мають значення для справи, а також давати пояснення; задавати які-небудь питання цій особі інші учасники слідчої дії можуть тільки з дозволу слідчого; всі учасники повинні уважно спостерігати за дія­ми, що відбуваються, в процесі перевірки показань на місці всі органі­заційні питання вирішує особисто слідчий і в разі необхідності учасники повинні звертатися до нього.

Порядок перевірки показань на місці за аналогією з допитом також включає дві стадії. Перша має деяку схожість з вільною розповіддю при допиті. Слідчий повідомляє особі, чиї показання перевіряються що саме його цікавить і після цього надає їй можливість розповісти про відомі їй факти в тому обсязі, який вона вважає необхідним. Після вільної розповіді й показу слідчий переходить до другої стадії слідчої дії, пропонуючи дати відповідь на запитання, які, на його думку, слід поставити з метою уточнення окремих деталей і заповнення прогалин у поясненні особи, що дає показання, а також на усунення протиріч, що маються.

Слідчий експеримент. Закон (ст. 194 КПК) надає також можли­вість проведення слідчого експерименту, який являє собою самостій­ну слідчу дію. Суть його полягає у відтворенні операцій, обстановки й інших обставин певної події шляхом виконання необхідних дослід­ницьких дій або випробувань.

Слідчий експеримент проводиться частіше всього в наступних ці­лях, які, по суті, визначають види цієї слідчої дії: 1) встановлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, об'єкта; 2) вста­новлення можливості виконувати певні дії, або наявності чи відсут­ності професійних, кримінальних навиків; 3) встановлення механіз­му події в цілому або його окремих деталей; 4) встановлення часу, який необхідно затратити на здійснення тих чи інших дій; 5) встанов­лення можливості існування якого-небудь факту, явища; 6) перевірка й оцінка слідчих версій, які висунуті в кримінальній справі.

Законом вставовлюються наступні процесуальні правила прове­дення слідчого експерименту:

1. його провадження допускається при умові, якщо при цьому не принижується честь і гідність осіб, які беруть участь у ньому, не ство­рюється небезпека для їхнього життя і здоров'я (ч. 2 ст. 194 КПК);

2. при проведенні слідчого експерименту обов'язкова присутність не менше двох понятих;

3. у разі необхідності в слідчому експерименті на добровільній основі можуть брати участь свідки, потерпілі, підозрюваний, обвину­вачений;

4. до участі в слідчому експерименті може бути запрошений і спеці­аліст;

5. в необхідних випадках слідчий проводить виміри, складає план, креслення, схеми, а також здійснює фотографування або кіно-, відеозйомку (ч. 3 ст. 194 КПК);

6. якщо за умовами провадження слідчого експерименту необхідно проникнення до житла, то виникає потреба отримати згоду осіб, які проживають у ньому;

7. про провадження слідчого експерименту складається протокол у відповідності з правилами, передбаченими ст.ст. 85, 194, 195 КПК.

Протокол відтворення обстановки та обставин події складається з додержанням правил статті 85 КПК. У протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послі­довності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спосте­рігалося під час проведення дії. До протоколу додають відповідні схе­ми, фотознімки, плани, документи.