119. Підсудність, и види.

З'ясування питання щодо суду, який згідно з законом уповноваже­ний розглядати та вирішувати по суті конкретну кримінальну справу, здійснюється на підставі правил про підсудність, передбачених гла­вою 2 КПК України. Ці правила встановлюють розподіл криміналь­них справ між різними ланками та різними судами однієї ланки судо­вої системи України.

Підсудність можна визначити як сукупність юридичних ознак (ознаки самого злочину, місце його вчинення, зв'язок кримінальних справ між собою) кримінальної справи, згідно з якою кримінально- процесуальний закон визначає, який суд має право і зобов'язаний роз­глянути справу по суті.

Визначення підсудності — це процесуальна діяльність прокурора, потерпілого (у справах приватного обвинувачення), судці, суду щодо встановлення юридичних ознак кримінальної справи і суду, компе­тентного розглядати дану справу по першій інстанції.

Попереднє визначення підсудності справи здійснюється прокуро­ром при направленні справи до суду з обвинувальним висновком, з по­становою про застосування до особи примусових заходів виховного чи медичного характеру або про закриття справи, а також потерпілим при зверненні до суду зі скаргою в порядку приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК). Остаточно питання про підсудність справи вирішує суддя при попередньому розгляді справи або суд у стадії судового розгляду.

Залежно від юридичних ознак, що визначають підсудність кримі­нальної справи, чинний КПК України виділяє наступні види підсуд­ності: а) предметну (родову); б) територіальну (місцеву); в) персональ­ну (спеціальну); г) за зв'язком справ.

Предметна (родова) підсудність визначається характером (родом або видом) вчиненого злочину, а також видом покарання, передбаче­ного за його вчинення. Правила предметної підсудності розподіляють певні категорії кримінальних справ щодо їх судового розгляду по пер­шій інстанції між судами різних ланок судової системи України, так званими різнойменними судами (ст.ст. 33 і 34 КПК), тобто встановлю­ють, суд якої ланки судової системи правомочний розглядати кон­кретну кримінальну справу як суд першої інстанції.

Так, згідно зі ст. 33 КПК районному (міському) суду — основній ланці в системі судів загальної юрисдикції — підсудні всі кримінальні справи, крім справ, підсудних вищестоящим судам і військовим судам. Районні (міські) суди є місцевими судами, які вирішують більшість кримінальних справ.

Розгляд районним (міським) судом (тобто нижчестоящим судом) кримінальної справи, яка підсудна апеляційному суду (вищестоящо­му суду), або військовому суду, є перевищенням його процесуальних повноважень (компетенції), що тягне скасування ухваленого вироку або постанови (ухвали) (п. 7 ч. 2 ст. 370 КПК).

Стаття 34 КПК визначає підсудність кримінальних справ апеля­ційному суду, що діє як суд першої інстанції. Апеляційному суду Ав­тономної Республіки Крим, апеляційним судам областей, міст Києваі Севастополя за родовою (предметною) ознакою підсудні такі кримі­нальні справи:

1. про злочини проти основ національної безпеки України, перед­бачені статтями 109-114 КК України;

2. про злочини, за вчинення яких КК України передбачене пока­рання у виді довічного позбавлення волі.

У випадках особливої складності або важливості справи, підсудної місцевому суду, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апе­ляційні суди областей, міст Києва і Севастополя мають право прийня­ти її до свого провадження (ч. 2 ст. 34 КПК). Під випадком особливої складності справи розуміється, наприклад, кількаразове скасування вироку у даній справі вищестоящими судовими інстанціями і повер­нення справи на новий судовий розгляд. Важливість справи визнача­ється підвищеним суспільно-політичним значенням даної криміналь­ної справи, наприклад, коли вона викликала значний суспільний ре­зонанс або виходить за межі територіальної підсудності районного (міського) суду (при вчиненні злочину в кількох районах або особами, що проживають у кількох районах).

Первинне рішення про направлення справи у зв'язку з її особли­вою складністю або важливістю на розгляд до апеляційного суду приймає відповідно прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя, військовий прокурор, що діє на правах обласного, та їхні заступники при затвердженні обвинувального ви­сновку. Ініціатива в прийнятті справи, підсудної районному (місько­му) суду, у провадження апеляційного суду також може виходити від голови районного (міського) або апеляційного суду.

Територіальна підсудність визначає, в суді якої адміністративно- територіальної одиниці повинен здійснюватися розгляд конкретної кримінальної справи, тобто ці правила спрямовані на розподіл кримі­нальних справ між однойменними (однієї судової ланки) судами. По­ложення територіальної підсудності закріплені статтями 37, 38 КПК України.

За загальним правилом, кримінальна справа розглядається в тому суді, в районі діяльності якого вчинено злочин. Якщо місце вчинення злочину встановити не можна, то справа повинна бути розглянута су­дом, в районі діяльності якого закінчено дізнання чи досудове слід­ство в даній справі.

Основною ознакою, що визначає територіальну підсудність кримі­нальних справ, є місце вчинення злочину. Місцем вчинення злочину є місце виконання особою останніх дій, що утворюють об'єктивну сто­рону складу злочину, незалежно від місця настання суспільно небезпечних наслідків.

У статті 37 КПК визначені й факультативні просторові ознаки справи, які визначають територіальну підсудність: у разі якщо місце вчинення злочину встановити не можна (наприклад, у разі вчинення триваючого або продовжуваного злочину), розгляд справи здійсню­ється судом за місцем закінчення дізнання або досудового слідства; або за місцем порушення кримінальної справи за протокольною фор­мою досудової підготовки матеріалів.

Частина 1 ст. 38 КПК встановлює ще дві виняткових місцевих (те­риторіальних) ознаки підсудності кримінальної справи: а) місце про­живання або роботи обвинуваченого та б) місце знаходження біль­шості свідків. Дані ознаки слід брати до уваги лише з метою забез­печення найбільш швидкого, об'єктивного і повного розгляду спра­ви, а також найкращого забезпечення виховної ролі судового роз­гляду. При участі в справі кількох потерпілих положення даної статті можуть застосовуватися й щодо місця проживання більшості потерпілих.

Персональна (спеціальна) підсудність визначається службовим становищем обвинувачених (підсудних), щодо яких законодавство встановлює особливий порядок притягнення їх до кримінальної від­повідальності, зокрема справи про злочини, вчинені військовослуж­бовцями (ст. 36 КПК), суддями (згідно з п.п. 5,6 ст. 13 Закону Украї­ни «Про статус суддів» від 15.12.92 р.). Так, кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України, а також судді будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається по першій інстанції апеляційним судом, підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядати­ся тим судом, в якому обвинувачений працював суддею.

Військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковни­ка, капітана другого рангу включно, крім тих справ, які підсудні вій­ськовим судам вищого рівня.

Військовим судам регіонів¹, Військово-Морських Сил як судам пер­шої інстанції підсудні:

1. справи про злочини осіб, які мають військове звання полковни­ка, капітана 1 рангу і вище;

2. справи про злочини осіб, які займають посаду від командира полку, командира корабля 1 рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем;

3. справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі (ст. 36 КПК).

Військовим судам підсудні справи про злочини, вчинені особами в період проходження військової служби. Кримінальні справи про зло­чини, вчинені військовослужбовцями до вступу на військову службу або після звільнення з неї, військовим судам не підсудні і розгляда­ються загальними судами.

Військовим судам по першій інстанції підсудні справи про злочини, вчинені військовослужбовцями, тобто громадянами України, які про­ходять службу на території України. До військовослужбовців належать особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани військово­службовці строкової чи надстрокової служби і військової служби а_а контрактом Збройних Сил України, Прикордонних військ України Служби національної безпеки України, військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, які створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на терито­рії України, військовослужбовцями-жінками, курсантами військових навчальних закладів (ст. З Закону України «Про соціальний та право­вий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 p.).

Підсудність за зв'язком справ пов'язана з можливістю об'єднання в одному провадженні кримінальних справ за обвинуваченням декіль­кох осіб у вчиненні одного або декількох злочинів або за обвинувачен­ням однієї особи — у вчиненні декількох злочинів, які можуть бути підсудними як різнойменним, так і однойменним судам за предметни­ми, територіальними або персональними ознаками (ст.ст. 39, 40 КПК). Цей вид підсудності визначається за наступними правилами. 1. У разі об'єднання в одному провадженні кримінальних справ по обвинуваченню декількох осіб у вчиненні декількох злочинів, коли ці справи підсудні двом або декільком однойменним судам, справу роз­глядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досудове слідство чи дізнання (ст. 39 КПК). Рі­шення про те, якому з декількох однойменних судів підсудна кримі­нальна справа, приймає прокурор або його заступник, який затвердив обвинувальний висновок. При визначенні підсудності у цій ситуації повинні враховуватися такі обставини, як місце проживання більшос­ті обвинувачених, потерпілих чи свідків, забезпечення найбільшої повноти та об'єктивності дослідження обставин справи.

2. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні де- | кількох злочинів, справи про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судів (ч. 1 ст. 40 КПК).

Різнойменними є суди, які мають різну родову (предметну) підсуд­ність. Різнойменними є місцеві суди (районні (міські) суди і військові суди гарнізонів), з одного боку, і апеляційні суди (Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва, Севастополя й військові суди регіонів, Військово-Морських Сил Укра­їни), а іншого боку. У разі встановлення, що об'єднані в одному про­вадженні кримінальні справи підсудні апеляційним судам і прирівня­ним до них, такі справи мають бути передані на розгляд даних судів.

2. Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні де­кількох злочинів і справа хоча б про одну з них або про один із зло­чинів підсудна військовому суду, то справу розглядає військовий суд (ч. 2 ст. 40 КПК).

3. При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох зло­чинів, що не є військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з об­винувачених справа підсудна загальному суду, справа щодо всіх обви­нувачених розглядається загальним судом (ч. З ст. 40 КПК).

Частини 2 і 3 ст. 40 КПК визначають підсудність між загальними судами і військовими судами у справах про обвинувачення групи осіб у вчиненні одного або декількох злочинів. У ч. З ст. 40 КПК під вій­ськовими злочинами розуміються військові злочини, передбачені роз­ділом XIX Особливої частин КК.