85.Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.

Перелік обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, міститься в ст. 6 КПК. Всі ці обставини можна розділити на дві групи: безумовні та умовні.

До першої групи входять обставини, наявність яких у всіх без ви­нятків випадках, незалежно від існування тих чи інших умов, є під­ставою для прийняття рішення про відмову в порушенні криміналь­ної справи. До них належать: а) відсутність складу злочину; б) недосягнення особою на момент вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку; в) відсутність у діянні події злочину; г) на­явність щодо особи вироку, який вступив у законну силу, по тому ж

обвинуваченню або ухвала (постанова) суду про закриття справи з тієї ж підстави.

Відсутність події злочину (п. 1 ч. 1 ст. б КПК) може бути визначена як підстава для прийняття рішення про відмову в порушенні кримі­нальної справи в кількох випадках, якщо: 1) не було самого факту зло­чинного діяння, наприклад коли в заяві чи повідомленні міститься надумана або помилкова інформація про злочин; 2) подія мала місце, але вона настала в результаті дій самого потерпілого (наприклад, са­могубство, умисне заподіяння собі тілесних ушкоджень, втрата майна й ін.); 3) подія стала результатом дій стихійних сил природи (повінь, землетрус, удар блискавки та ін.) або нещасний випадок.

Відсутність складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК) є найбільш поши­реною в практиці підставою для прийняття рішення про відмову в по­рушенні кримінальної справи. Склад злочину визначається диспози­цією статті Особливої частини КК і окремими положеннями його За­гальної частини. Склад злочину може бути відсутнім у діянні певної особи при умові, коли це діяння мало місце, але воно або вчинене не цією особою, а іншою; або воно не передбачено чи не кваліфікується кримінальним законом як злочинне, що пов'язується з відсутністю в події одного чи кількох обов'язкових елементів конкретного складу злочину. В діянні може бути відсутньою така ознака складу злочину, як його об'єкт, тобто суспільні відносини, відповідальність за які пе­редбачена нормами кримінального права. В діянні може бути відсутня ознака суспільної небезпеки внаслідок: а) скоєння особою малознач­ного, а отже, не небезпечного діяння (ч. 2 ст. 11 КК); б) добровільної відмови особи при незакінченому злочині (ст. 17 КК). Згідно з назва­ною статтею добровільною відмовою вважається остаточне припинен­ня особою за власною ініціативою і волею приготування до злочину або замаху на нього, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця; в) заздалегідь не обіцяне приховання злочину членами сім'ї чи близькими родичами особи, яка вчинила злочин (ч. 2 ст. 396 КПК); г) вчинення дій, які формально хоч і містять ознаки злочину, але не є такими, зокрема: заподіяння шкоди в стані необхідної оборони (ст. 36 КК); у зв'язку з уявною обороною (ст. 37 КК); при затриманні особи, що вчинила злочин і доставляння її відпо­відним органом влади; в стані крайньої необхідності (ст. 39 КК); якщо в результаті діяння заподіяна шкода провоохоронюваним інтересам, але воно було вчинене під безпосереднім впливом фізичного або пси­хічного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (ст. 40 КК); в результаті виконання злочинного наказу або розпорядження, хоча цим діянням і заподіяна шкода правоохоронюваним інтересам (ч. 1 ст. 41 КК); якщо діяння вчинено для досягнення суспільно корисної мети в умовах виправданого ризику; при виконан­ні спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної ді­яльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 43 КК). Установлення в стадії порушення кримінальної справи будь-якої із розглянутих обставин свідчить про відсутність складу злочину, про який, як про злочинний, повідомляється в заяві чи повідомленні. Оскільки кожна а цих обставин передбачена в кримінальному законі, то і в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи слід по­силатися також і на конкретну статтю КК.

Наступною ознакою, відсутність якої буде перешкоджати прова­дженню в кримінальній справі, є наявність суб'єкта суспільно небезпечного діяння. Якщо в ході перевірки заяви або повідомлення буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння було скоєно малоліт­ньою особою, що не досягла до вчинення даного діяння 11-річного віку, то в порушенні кримінальної справи відмовляється.

До переліку безумовних обставин для винесення постанови про від­лову в порушенні кримінальної справи належить також і наявність вже прийнятого раніше будь-якого процесуального рішення, що всту­пило в законну силу, вирішуючи долю цієї кримінальної справи на цій самій підставі, тобто не можна двічі притягувати до кримінальної від­повідальності за скоєння одного й того ж діяння при наявності виро­ку, який вступив у законну силу, постанови (ухвали) суду про закрит­тя кримінальної справи (п. 9 ч. 1 ст. 6 КПК), не скасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи (п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК); не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК).

До інших підстав для прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи належать підстави, які можуть бути використа­ні для аргументації такого рішення тільки при наявності певних умов, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі. До них належать: 1) примирення потерпілого з обвинуваченим у справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого; 2) відсутність скарги потерпілого, якщо справа може бути порушена не інакше як за його скаргою; 3) смерть особи, яка вчинила злочин.