5) Наукові концепції щодо адмін процесу та апп
Починаючи з середини 40-х років XX ст. у вітчизняній правовій парадигмі окреслились три основні концепції адміністративного процесу: юрисдикційна, судова та управлінська.
І. Юрисдикційна концепція адміністративного процесу. У рамках юрисдикційної (або так званої «вузької») концепції адміністративний процес розглядається як регламентована законом діяльність з розв 'язання суперечок між: сторонами адміністративних правовідносин, що не перебувають між собою у відносинах службового підпорядкування, а також: діяльність із застосування заходів адміністративного примусу
Прибічники цієї ідеї вбачають в адміністративному процесі своєрідний аналог кримінального та цивільного процесів. На їх думку, функції адміністративно-процесуальних норм зводяться до забезпечення лише тих матеріальних правовідносин, в основі яких лежить суперечка про право.
Іншими словами, під адміністративним процесом пропонується розуміти законодавчо упорядковану діяльність з вирішення справ про адміністративні проступки, а також з розгляду скарг на неправомірні дії (рішення) органів державної влади, не пов'язані із службовим підпорядкуванням.
Діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з вирішення справ управлінського (неконфліктного) харатеру виноситься за межі адміністративного процесу. її іменують «провадженням». Норми, які регулюють порядок такого провадження, оголошуються «матеріальними». Таким чином адміністративний процес та адміністративне провадження мисляться як два самостійні види діяльності органів державної влади. Перший з них спрямований на розв'язання конфліктів між учасниками адміністративних правовідносин; другий - на вирішення суто управлінських питань.
Наріжним каменем юрисдикційної концепції є загальне положення, відповідно до якого юридичний процес існує лише там, де наявний конфлікт з приводу права. Стверджується, що перед будь-якою процесуально-правовою нормою (а відтак, і перед будь-якою процесуальною галуззю або інститутом) завжди стоїть завдання з упорядкування діяльності з вирішення спорів між суб'єктами правовідносин. Натомість, поза конфліктною сферою немає ні юридичного процесу, ні процесуального права.
З цього приводу варто зазначити, що у загальній теорії права окреслений підхід до розуміння сутності юридичного процесу не отримав широкого визнання
Отже, доводиться констатувати, що вихідні принципи юрисдикційної концепції майже повністю спростовуються сучасною практикою і не відображають об'єктивного розвитку юридичного процесу у вітчизняній правовій парадигмі.
II. Судова концепція адміністративного процесу. її прибічники виходять з того, що будь-яка процесуальна діяльність є винятковою прерогативою органів судової влади. Так само, як і послідовники юрисдикційної концепції, своє уявлення про адміністративний процес вони будують на основі аналогії з двома «традиційними» видами юридичного процесу: кримінальним та цивільним. Проте, якщо перші таку аналогію вбачають у «конфліктному» характері юридичних справ, що підлягають процесуальному вирішенню, то другі виходять з ідеї їх обов'язкової судової підвідомчості.
Слід зазначити, що й у рамках судової концепції в різні роки висловлювались два майже протилежні погляди на юридичну природу, зміст, структуру та функції адміністративного процесу. Згідно з першим підходом, адміністративний процес розглядається як діяльність органів правосуддя з вирішення справ про адміністративні проступки} Відповідно до другого, ним є діяльність адміністративних судів щодо вирішення індивідуальних адміністративних справ, в основі яких лежить спір про суб 'єктивне публічне право\
З приводу слушності подібного погляду на адміністративний процес можна висловити такі зауваження:
обмеження адміністративного процесу сферою функціонування адміністративної юстиції автоматично виключає з цього поняття діяльність загальних судів з розгляду справ про адміністративні проступки. Такий підхід певною мірою суперечить вітчизняній правовій доктрині, у якій провадження в справах про адміністративні проступки традиційно вважається «ядром» адміністративного процесу;
Викладене свідчить про наявність об'єктивних перепон на шляху віднесення адміністративного процесу до виключної компетенції органів судочинства. З огляду на надзвичайну широту та різноплановість адміністративно-процесуальних відносин, окреслювати сферу їхнього функціонування рамками правосуддя видається справою не досить перспективною.
III. Управлінська концепція адміністративного процесу отримала найбільше визнання у вітчизняній правовій теорії. її прибічники наполягають на тому, що адміністративний процес не повинен і не може обмежуватись роллю організаційно-правового «регулятора» юридичних конфліктів. На їх думку, подібне розуміння адміністративного процесу не відображає всієї повноти цього явища.
Стверджується, що особлива, процесуальна форма є притаманною усій правозастосовній діяльності органів публічної влади, а не лише її окремим аспектам, які безпосередньо пов'язані із застосуванням заходів примусу. Таким чином, межі функціонування адміністративного процесу, окрім власне юрисдикційної сфери, поширюються на все розмаїття управлінських (неконфліктнйх) справ. З огляду на свою специфіку, в юридичній літературі окреслений підхід отримав назву «широкого».
Представники даної наукової течії формулюють багато різних визначень поняття адміністративного процесу. їх загальний сенс цілком можна звести до такого положення: адміністративний процес - це діяльність суб 'єктів владних повноважень з приводу реалізації ними законодавчо встановленого порядку застосування кореспондуючих матеріальних норм права .
Серед усіх викладених підходів до розуміння адміністративного процесу, саме управлінська концепція є найбільш аргументованою.
Так, справді, між зазначеними видами правозастосовної діяльності існують певні відмінності. Насамперед, це стосується їхньої мети. Вирішення справ конфліктного характеру спрямоване в основному на реалізацію правоохоронних функцій держави. Натомість, установЛений порядок розгляду управлінських справ переважно спрямоваНий на забезпечення ефективного функціонування державного Механізму та оптимальне задоволення інтересів суб'єктів права.
Проте наявність різних цілей не може бути підставою для штучного розподілу процесуальних за своєю природою й змістом відношень на дві ізольовані групи, лише одна з яких отримує право вважатись істинно «процесуальною» (це зауваження більшою мірою стосується юрисдикційної концепції адміністративного процесу).
Те саме можна сказати і про спроби обмежити явище адміністративного процесу сферою функціонування органів правосуддя. Адже у такому випадку за межами загального поняття «адміНІстративний процес» опиняється більша частина відношень з приВОду реалізації встановленого порядку вирішення адміністративних СПрав. Характер, природа і зміст цих відношень майже нічим не ВІДрізняються від тих, які виникають при здійсненні судочинства. Давіть самими прибічниками судової концепції вони визнаються адміністративно-процесуальними}
- Поняття юридичного процесу
- 2) Кас загальна характеристика
- 3) Ппринципи адмін процесу
- 4) Поняття адмін процесу
- 5) Наукові концепції щодо адмін процесу та апп
- 6) Обовязки органів державної влади щодо вирішення звернень громадян
- 7) Принципи адміністративно-юрисдикційного процесу
- 8) Порядок розгляду заяв фіз осіб в органах державної влади
- 9) Принципи адмін процесуальної діяльності
- 11) Категоріально-понятійний апарат кас
- 12) Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адмін справ
- 13) Стандарти адміністративних послуг
- 14) Компетенція місцевого суду як адміністративного
- 15) Здійснення адміністративного судочинства колегією суддів та порядок вирішення ними питань
- 8. Перегляд судових рішень в адміністративних справах у Верховному Суді України здійснюється колегіально.
- 16) Предметна підсудність адмін справ
- 1. Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
- 17) Територіальна підсудність адміністративних справ
- 18) Постанова по адмін справі
- 2. Постанова приймається, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
- 19) Інстанційна підсудність адміністративних справ
- 20) Підсудність кількох повязаних між собою вимог
- 21. Поняття та структура адміністративного процесу.
- 34. Поняття та види доказів в адміністративному судочинстві
- 35. Показання та допит свідка
- 36. Заява про забезпечення доказу та порядок її розгляду
- 37. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників
- 38. Адміністративно-процесуальна правосуб'єктність
- 40. Призначення судової експертизи та висновок експерта
- 41. Нові положення Закону України «Про судовий збір»
- 43 Витрати повязані із залученням свідків спеціалістів перекладачів та проведення суд експертиз
- 44 Права та обовязки сторін, що беруть участь в провадженні з адміністративних справ
- 45 Розподіл судових витрат
- 46 Строк звернення до адміністративного суду
- 47 Поновлення та продовження проц строків та їх обчислення
- 48 Форма та зміст адміністративного позову
- 49 Вимоги до позовної заяви
- 50 Адміністративний суд
- 51 Особливосты адмін- юрисдикційної діяльності судів у справах про адмін правопорушення
- 52 Відкриття провадження в адміністративній справі
- 53 Адмін суд першої інстанції
- 54 Залишення позовноъ зави без руху, повернення позовної заяви
- 55 Відмова у відкритті провадження
- 56 Забезпечення адміністративного позову
- 57 Підготовче правадження
- 58 Визнання адміністративного позову пыд час підготовчого провадження
- 59 Судові доручення
- 60. Компетенція судових органів в розгляді справ про адміністративне правопорушення
- 62) Виконання в Україні судових доручень іноземних судів
- 63) Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику до суду
- 64) Виконання судових доручень закордонними дипломатичними установами України
- 65) Передача адміністративної справ из одного суду до іншого
- 66) Завдання адмін судочинства
- 67. Судові рішення за наслідками підготовчого провадження
- 68. Судовий розгляд справи в суді першої інстанції
- 69. Відкриття судового засідання. Правовий статус головуючого
- 70.Права і обов’язки експерта та інших учасників судового засідання
- 71. Дослідження доказів
- 72. Пояснення осіб, які беруть учатьс у справі
- 74. Автоматизована система документообігу суду
- 75. Нарадча кімната адміністративного суду
- 76. Залишення позовної заяви без розгляду, зупинення провадження у справі
- 77. Докази в адміністративному судочинстві
- 78. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
- 80. Звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі
- 81. Судове рішення за наслідком розгляду справи в м місцевому суді
- 82 Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
- 83. Вимоги що застосовуються до звернень громадян
- 84 Зміст постанови суду першої інстанції
- 85. Зміст ухвали суду першої інстанції
- 86. Порядок розгляду звернень громадян (загальна характеристика)
- 87. Апеляційне провадження в адміністративних судах
- 88. Касаційне провадження в адміністративних судах
- 89. Звернення громадян, які не підлягають розгляду та вирішенню
- 90. Судові рішення, що виносяться адміністративним судом першої інстанції
- 81. Судове рішення за наслідком розгляду справи в м місцевому суді
- 91 Провадження за винятковими обставинами в адміністративному суді
- 92 Права громадянина при розгляді заяви чи скарги
- Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативне-правових актів
- 95 Особливості провадження у справах щодо спорів, які виникають із виборчих відносин
- 97 Особливості провадження у справах за зверненням окремих органів влади
- 98 Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства
- 99 Провадження в справах щодо надання адміністративних послуг органами виконавчої влади