99 Провадження в справах щодо надання адміністративних послуг органами виконавчої влади

Стаття 143. Дослідження письмових доказів

1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в порядку забезпечення доказів, оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам чи перекладачам.

Оголошення письмових доказів

Характеристика письмових доказів як засобів доказування міститься у статті 79 КАСУ. Письмовими доказами є також електронні документи, тому для їх відтворення може використовуватися спеціальна техніка - комп'ютер, або можна також використовувати їхню паперову копію (роздруківку), якщо ні в кого не викликає сумнів справжність такої роздруківки.

Під час дослідження доказів головуючий оголошує назву письмового доказу, автора (видавця), дату його складання та зміст його положень повністю або в обсязі, що стосується обставин у справі. У такий же спосіб оголошується протокол огляду письмового доказу, якщо такий огляд здійснювався в порядку забезпечення доказів або за судовим дорученням.

2. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових доказів.

3. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Ознайомлення з письмовими доказами

6. Після оголошення змісту письмового доказу та ознайомлення з ним інших суддів колегії, якщо справу розглядає колегія суддів, головуючий пропонує ознайомитися з письмовим доказом особам, які беруть участь у справі, хоча останні можуть відмовитися від ознайомлення (наприклад, якщо вони раніше ознайомлювалися з ним).

Також у разі необхідності головуючий повинен пред'явити письмові докази свідку, експерту, спеціалісту чи перекладачу.

Головуючий передає письмові докази учасникам адміністративного процесу для ознайомлення через судового розпорядника (а в разі його відсутності - секретаря судового засідання).

7. У разі виникнення питань у суду або осіб, які беруть участь у справі, до свідків, експертів, спеціалістів чи перекладачів щодо письмового доказу вони мають право їх задати. Також особи, які беруть участь у справі, можуть задати питання одна одній. Через такі питання особи, які беруть участь у справі, можуть акцентувати увагу суду на певних особливостях письмового доказу, що можуть свідчити про його переконливість чи непереконливість, але свою оцінку цьому доказу вони зможуть висловити під час судових дебатів (стаття 152 КАСУ).

Фальшивість письмового доказу або підозра у недостовірності

8. Якщо особа, яка бере участь у справі, вважає, що доданий до справи або наданий суду для ознайомлення документ є фальшивим, вона, як під час дослідження цього доказу, так і під час судових дебатів, має право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Висновок про фальшивість особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі.

Якщо ж документ лише викликає сумнів у його достовірності (справжності), особа, яка бере участь у справі, має право заявити під час дослідження цього доказу клопотання про проведення експертизи документа (частина третя коментованої статті). Але такий сумнів має бути обґрунтований.

Для вирішення зазначеного питання суд у разі необхідності має право своєю ухвалою, яку постановляє без виходу до нарадчої кімнати, визначити необхідні заходи з метою перевірки фальшивості документа або усунення сумніву у його достовірності (справжності), зокрема, витребувати інформацію з цього питання в суб'єкта, який міг видати цей документ, тощо. Якщо перевірити достовірність (справжність) документа без спеціальних знань неможливо, то суд призначає відповідну експертизу.

Вчинення цих дій не повинно перешкоджати продовженню судового засідання з метою дослідження інших доказів.

На стадії судового розгляду питання про достовірність (справжність) чи фальшивість документа та/або виключення його з числа доказів суд не може вирішувати, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час прийняття постанови у справі, оскільки під час дослідження доказів суд не дає їм оцінку.

Стаття 144. Дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції

1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

Коментар:

Правова основа статті

3. Кожен має право на повагу до його приватного (особистого, сімейного) життя, що гарантується статтею 32 Конституції України (ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя), статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції).

Недоторканність особистого життя включає в себе право кожного на таємницю особистих паперів і таємницю кореспонденції (див. статтю 31 Конституції України, статті 94, 303 і 306 ЦКУ). Гарантувати це право є ціллю коментованої статті.

Таємниця особистих паперів та кореспонденції

4. Право на таємницю особистих паперів стосується документів, фотографій, щоденників, інших записів, особистих архівних матеріалів тощо фізичної особи (див. статтю 303 ЦКУ), а право на таємницю кореспонденції - листів, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції особи (крім суб'єктів владних повноважень при реалізації цих повноважень) та інформації про них (див. статтю 31 Конституції України, статті 94 і 306 ЦКУ).

5. Дослідження таких доказів у відкритому судовому засіданні допускається лише за згодою осіб, які мають право на таємницю особистих паперів чи кореспонденції, тобто фізичних осіб, визначених статтями 303 - 306 ЦКУ. За відсутності такої згоди суд зобов'язаний своєю ухвалою оголосити судове засідання чи його частину закритими для дослідження змісту особистих паперів чи кореспонденції (частина третя статті 12 КАСУ).

Особи, які надають згоду на дослідження особистих паперів та кореспонденції у відкритому судовому засіданні

6. Особисті папери фізичної особи є її власністю. Тому їх дослідження у відкритому судовому засіданні можливе лише за згодою фізичної особи, якій вони належать. Якщо особисті папери фізичної особи стосуються особистого життя іншої особи, то потрібна згода й цієї особи. У разі смерті таких фізичних осіб на дослідження особистих паперів у відкритому судовому засіданні потрібна згода їхніх дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.

7. Листи, телеграми, інша кореспонденція тощо є власністю адресата. Листи, телеграми та інші види кореспонденції можуть досліджуватися у відкритому судовому засіданні лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо кореспонденція стосується особистого життя іншої фізичної особи, для її дослідження у відкритому судовому засіданні потрібна згода й цієї особи.

Закрите судове засідання

8. У закритому судовому засіданні суд проводить дослідження змісту особистих паперів чи кореспонденції у загальному порядку дослідження відповідних доказів (статті 143, 145, 146 КАСУ) з єдиною відмінністю - у залі судового засідання, крім суду, секретаря судового засідання, судового розпорядника, можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності також експерт, спеціаліст, перекладач, свідок (частина четверта статті 12 КАСУ). Громадськість на таке засідання не допускається. Оголошуючи судове засідання чи його частину закритими, суд у своїй ухвалі повинен визначити осіб, які можуть або повинні бути присутніми у закритому судовому засіданні. Особи, які були присутні у закритому судовому засіданні, зобов'язані не розголошувати відомостей, що становлять таємницю особистих паперів чи кореспонденції.

Стаття 145. Дослідження речових доказів

1. Речові докази оглядаються судом, а також подаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким подані для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з доказом та його оглядом.

2. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового доручення або за результатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

3. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питання з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає процедуру дослідження під час судового розгляду речових доказів як одного із засобів доказування.

2. Стаття, з урахуванням принципу змагальності та офіційного з'ясування обставин у справі, спрямована забезпечити всебічне та якнайповніше встановлення інформації щодо обставин у справі з речового доказу.

Огляд речових доказів судом

3. Характеристика речових доказів як засобів доказування міститься у статті 80 КАСУ. Речовими доказами, зокрема, вважаються й магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини у справі. Специфіка дослідження звуко- і відеозаписів визначена статтею 145 КАСУ.

4. Під час дослідження речового доказу головуючий оголошує його назву і проводить візуальний огляд, при потребі речовий доказ може сприйматися на дотик чи запах. Якщо справу розглядає колегія суддів, то огляд здійснюють усі судді колегії.

Ознайомлення з речовим доказом

5. Після огляду речового доказу судом головуючий пропонує ознайомитися з речовим доказом особам, які беруть участь у справі, хоча останні можуть відмовитися від ознайомлення (наприклад, якщо вони раніше ознайомлювалися з ним).

Також у разі необхідності головуючий повинен пред'явити речовий доказ свідку, експерту, спеціалісту.

Головуючий передає речові докази учасникам адміністративного процесу для ознайомлення через судового розпорядника (а в разі його відсутності - секретаря судового засідання). У разі виявлення яких-небудь особливостей під час дослідження речового доказу особи, які це виявили, просять суд звернути на ці особливості увагу.

6. У разі виникнення питань у суду або осіб, які беруть участь у справі, до свідків, експертів, спеціалістів щодо речового доказу вони мають право їх задати. Також особи, які беруть участь у справі, можуть задати питання одна одній.

Оголошення протоколу огляду речового доказу

7. Якщо огляд речового доказу здійснювався в порядку забезпечення доказів, за судовим дорученням, за місцем його знаходження, то головуючий оголошує в судовому засіданні протокол огляду цього речового доказу.

Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів, а також задати питання одна одній.

Фальшивість речового доказу або підозра у недостовірності

8. Особа, яка бере участь у справі, має право зробити заяву про фальшивість речового доказу або про сумнів у його достовірності (справжності) і просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи. Незважаючи на те, що коментована стаття не передбачає такого правила, тут допустиме застосування за аналогією відповідного правила щодо письмових доказів (див. частину третю статті 143 КАСУ і коментар до неї).

Стаття 146. Дослідження звуко- і відеозаписів

1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.

2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

3. З метою з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

4. Заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів.

5. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості дослідження звуко- та відеозаписів. Носії інформації, які містять такі записи, частиною першою статті 80 КАСУ віднесені до речових доказів, але порівняно із загальним порядком дослідження речових доказів дослідження звуко- та відеозаписів має свою специфіку.

2. Положення статті враховують специфіку аудіо- та відеозаписів як засобів доказування при їх дослідженні і покликані забезпечити достовірність таких доказів, а також гарантувати повагу до особистого життя людини.

Особливості дослідження звуко-, відеозапису

3. Законодавець виділив порядок дослідження цих речових доказів в окрему статтю, оскільки особливостями такого дослідження є застосування спеціальної техніки та спеціальних приміщень, якщо зали судових засідань не обладнані такою технікою (частина перша коментованої статті).

4. Звукозапис - це зафіксована на спеціальному носії (магнітній стрічці, диску для лазерних систем зчитування інформації, карті пам'яті тощо) інформація у вигляді будь-яких звуків, сукупність яких містить інформацію про обставини у справі. Так, на спеціальний носій може бути зафіксовано розмову, виступ, коментар, пояснення тощо.

Відеозапис - це зафіксована на спеціальному носії (магнітній стрічці відеокасети, диску для лазерних систем зчитування інформації, карті пам'яті тощо) візуальна інформація про певні обставини, яка може супроводжуватися звуком, а може бути й без такого. Візуальна інформація - зображення певних об'єктів, яке фіксувалося протягом певного часу.

5. Якщо дослідження звуко- чи відеозапису відбувається в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні, то це приміщення має забезпечувати можливість бути присутніми осіб, які беруть участь у справі, інших учасників адміністративного процесу, а також громадськості, якщо дослідження відбувається у відкритому судовому засіданні.

6. Ще під час підготовчого провадження або перед дослідженням звуко- чи відеозапису у судовому засіданні, якщо це можливо, суд повинен вирішити питання про допустимість цього доказу - чи не було його зроблено всупереч порядку, що встановлений законом, зокрема, статтею 307 Цивільного кодексу України. Так, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, чи відеоплівку тощо лише за її згодою. Згода особи на її знімання припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Згоди не потрібно також на знімання фізичної особи, яка здійснює функції суб'єкта владних повноважень, при виконанні нею цих функцій, оскільки в цьому випадку її право на приватність відступає на другий план.

Висновок про недопустимість певного звуко- чи відеозапису як засобу доказування може бути зроблено також у процесі його дослідження або після цього, або навіть під час оцінки судом доказів при ухваленні судового рішення.

7. Дослідження таких доказів відбувається із відтворенням звукозапису чи демонстрацією відеозапису. У разі необхідності (наприклад, якщо певний фрагмент чути чи видно нечітко) відтворення звукозапису чи демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині. Також певний фрагмент відеозапису можна переглянути у сповільненому режимі або у збільшеному вигляді, якщо для цього є технічні можливості. Після відтворення звукозапису чи демонстрації відеозапису суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, щодо звуко- чи відеозапису, їхнього змісту, а також обставин, за яких було зроблено запис.

Суд або з дозволу головуючого - особи, які беруть участь у справі, мають право задати питання одна одній та іншим учасникам адміністративного процесу. Для з'ясування відомостей, що містяться у звуко- і відеозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

Що ж стосується відтворення звукозапису або демонстрації відеозапису, то для правильного використання спеціального обладнання рекомендовано запросити відповідного спеціаліста.

8. Дослідження звукозапису або відеозапису обов'язково проходить з відображенням у журналі судового засідання основних технічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (демонстрації). У разі якщо таке дослідження відбувається у спеціально обладнаному для цього приміщенні, в якому відсутні технічні засоби фіксування процесу, тоді секретар судового засідання складає протокол про дослідження звуко- чи відеозапису (статті 45 - 46 КАСУ).

Заява про фальшивість звуко-, відеозапису або підозра у недостовірності

9. Відповідно до частини четвертої коментованої статті заяву про фальшивість звуко- і відеозаписів суд розглядає в порядку, встановленому для розгляду заяв про фальшивість письмових доказів (див. частину третю статті 143 КАСУ).

Тож якщо особа, яка бере участь у справі, вважає, що звуко- чи відеозапис є фальшивим, вона може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів. Висновок про фальшивість особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі. Якщо ж запис лише викликає обґрунтований сумнів у його достовірності (справжності), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про проведення експертизи документа (частина третя коментованої статті).

Для вирішення зазначеного питання суд у разі необхідності має право своєю ухвалою, що постановляє без виходу до нарадчої кімнати, визначити необхідні заходи з метою перевірки фальшивості запису або усунення сумніву у його достовірності (справжності), зокрема, витребувати інформацію з цього питання в суб'єкта, який міг здійснювати цей запис, тощо. Якщо перевірити достовірність (справжність) запису без спеціальних знань неможливо, то суд призначає відповідну експертизу.

Вчинення цих дій не повинно перешкоджати продовженню судового засідання з метою дослідження інших доказів.

10. На стадії судового розгляду питання про достовірність (справжність) чи фальшивість запису та/або виключення його з числа доказів суд не може вирішувати, а повинен це робити лише в нарадчій кімнаті під час прийняття постанови у справі, оскільки під час дослідження доказів суд не дає їм остаточної оцінки.

Особливості дослідження звуко-, відеозапису особистого характеру

11. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого характеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції (див. статтю 144 цього Кодексу). Під звуко- чи відеозаписом особистого характеру слід розуміти звуко- чи відеозапис, який містить інформацію про приватне (особисте, сімейне) життя фізичної особи. Для дослідження такого запису у відкритому судовому засіданні необхідна згода такої особи. За відсутності такої згоди суд повинен оголосити судове засідання або його частину закритим.

Стаття 147. Огляд доказів на місці

1. Письмові та речові докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їхнім місцезнаходженням. Про проведення огляду доказів на місці суд постановляє ухвалу.

2. Огляд доказів на місці проводиться судом з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - з викликом експертів, спеціалістів, перекладачів і свідків.

3. При огляді доказів на місці складається протокол у порядку, встановленому статтями 45, 46 цього Кодексу.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає особливості процедури огляду доказів у їхньому місцезнаходженні, якщо такі докази не можна доставити до суду.

2. Стаття спрямована на залучення до справи усіх доказів та їх дослідження судом з метою повного встановлення обставин у справі, навіть незважаючи на те, що ці докази неможливо доставити до суду.

Підстава для проведення огляду доказу на місці

3. Огляд письмових та речових доказів проводиться у місці їх знаходження у разі, якщо їх не можна доставити до суду. Такими доказами, наприклад, можуть бути нерухомі або великогабаритні об'єкти, докази, що вимагають певного режиму зберігання, який неможливо забезпечити у суді. На практиці потреба проводити огляд доказу на місці виникає вкрай рідко.

Порядок проведення огляду доказу на місці

4. Про проведення огляду доказу на місці суд постановляє вмотивовану ухвалу, в якій зазначає дату, час та місце проведення огляду. Огляд доказів на місці суд може проводити також у порядку забезпечення доказів (статті 73 - 75 КАСУ); якщо ж доказ знаходиться за межами територіальної юрисдикції адміністративного суду, що розглядає справу, такий огляд може здійснюватися за судовим дорученням іншим адміністративним судом за місцезнаходженням доказу (стаття 115 КАСУ).

5. Огляд доказу на місці є процесуальною дією, що проводиться в судовому засіданні поза межами приміщення суду (зали судового засідання). При вчиненні цієї процесуальної дії застосовуються загальні правила проведення судового засідання.

6. Огляд доказів на місці проводиться судом з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - з викликом експертів, спеціалістів, перекладачів і свідків. Неприбуття осіб, які беруть участь у справі, за умови належного їх повідомлення про огляд доказів на місці не є перешкодою для огляду.

7. Під час огляду або після огляду доказу на місці суд має право задати питання будь-кому з присутніх учасників процесу щодо виявлених особливостей доказу. Таке ж право мають особи, які беруть участь у справі. Крім того, вони можуть дати відповідні пояснення.

Фіксування огляду доказів на місці

8. Про огляд доказів на місці секретар судового засідання складає протокол у порядку, встановленому статтями 45 - 46 КАСУ. Також можуть вестися аудіо-, відеозапис, фотографування, складатися схеми тощо.

9. Протокол огляду доказів на місці і додані до нього матеріали також є об'єктом дослідження у судовому засіданні, яке проводиться в приміщенні суду (див. частину першу статті 143 і частину другу статті 145 КАСУ).

Стаття 148. Дослідження висновку експерта

| Печать |

1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.

2. Для роз'яснення і доповнення висновку експерта особи, які беруть участь у справі, а також суд можуть задати експерту питання. Першими задають питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими задають питання експертові позивач і його представник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати експертові питання в будь-який час дослідження висновку експерта.

3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта приєднуються до справи.

Коментар:

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає процедуру дослідження під час судового розгляду висновку експерта як одного із засобів доказування.

2. Стаття, з урахуванням принципу змагальності та офіційного з'ясування обставин у справі, спрямована забезпечити всебічне та якнайповніше встановлення інформації щодо обставин у справі з висновку експерта.

Оголошення висновку експерта

3. Характеристика висновку експерта (експертів) як засобу доказування міститься у статтях 82 - 85 КАСУ.

4. Якщо у справі проведено судову експертизу, головуючий у судовому засіданні оголошує дату складення висновку, ім'я експерта (експертів) та найменування експертної установи, якщо проведення судової експертизи доручалося їй.

Після цього головуючий оголошує письмовий висновок експерта. За згодою осіб, які беруть участь у справі, головуючий може оголосити лише заключну частину висновку. За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, після оголошення висновку суд передає його цим особам для ознайомлення.

5. Суд повинен витребувати засвідчені печаткою експертної установи копії тексту присяги і розписки про ознайомлення з правами та обов'язками експерта, а також про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, якщо відповідної інформації про це немає у висновку експерта і якщо експерта суд не викликав у судове засідання. Відомості про такі документи головуючий також оголошує в судовому засіданні, а за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, надає ці документи їм для ознайомлення.

6. Якщо експертиза проводиться в суді, то свій усний висновок експерт оголошує самостійно.

Роз'яснення і доповнення висновку експерта

7. Якщо висновок експерта необхідно роз'яснити або доповнити, суд з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, зобов'язаний викликати експерта в судове засідання. Перед залученням експерта до виконання обов'язків суд повинен вчинити дії щодо роз'яснення його прав і обов'язків, відповідальності та приведення до присяги експерта відповідно до статті 131 КАСУ.

Роз'яснення і доповнення висновку слід розуміти як витлумачення результатів експертизи та надання більш повних або детальних відповідей на поставлені в ухвалі про призначення експертизи питання. Експерт також може надати відповіді на додаткові питання, які безпосередньо не виносилися на експертизу, за умови що проведене експертом дослідження дає можливість це зробити без необхідності проводити будь-які додаткові дослідження.

8. Особи, які беруть участь у справі, а також суд можуть задати експерту питання. Першими задають питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими задають питання експертові позивач і його представник. Суд має право вмотивовано відхилити питання зазначених осіб, якщо відповіді на них уже висвітлені у висновку експерта або ці питання не відносяться до компетенції експерта чи не стосуються обставин у справі.

Головуючий у судовому засіданні та інші судді, якщо справу розглядає колегія суддів, можуть задавати експертові питання в будь-який час дослідження висновку, а якщо експертиза проведена за ініціативою суду, то першим може задавати питання саме він.

9. Експерт з власної ініціативи або за розпорядженням головуючого може викласти свої роз'яснення та доповнення висновку письмово. Такі письмові пояснення експерта підписуються ним і приєднуються до справи.

10. Якщо у справі є декілька висновків експертів, дослідження кожного з них у судовому засіданні проводиться у порядку, встановленому коментованою статтею. При цьому, якщо у висновках є розбіжності, доцільно викликати у судове засідання експертів, які проводили ці експертизи, для надання роз'яснень і доповнень щодо кожного висновку. Для з'ясування причин розбіжностей за аналогією може бути застосована частина 11 статті 141 КАСУ - суд має право призначити одночасне опитування експертів, які дали різні за змістом висновки.

Такий же порядок дослідження в судовому засіданні результатів комісійних та комплексних експертиз, а також додаткових і повторних експертиз. При цьому, в разі необхідності, в судове засідання викликаються всі експерти, що проводили експертизу. Особливо це доцільно, якщо хтось із членів комісії дав окремий висновок (див. частину другу статті 83, частину третю статті 84 КАСУ).

Додаткова і повторна експертиза

11. У разі виникнення питань, які знаходяться за межами результатів експертизи і вимагають нового дослідження, суд з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити в судовому засіданні додаткову експертизу (частина перша статті 85 КАСУ). Її висновок може бути усним, якщо додаткова експертиза проводиться в судовому засіданні, або письмовим.

12. Якщо висновок експерта суперечить іншим матеріалам у справі або з інших причин викликає сумніви у його правильності суд з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, може призначити в судовому засіданні повторну експертизу, проведення якої доручається іншому експертові (частина друга статті 85 КАСУ).

13. Для проведення додаткової чи повторної експертизи, оскільки це пов'язане із додатковими чи новими дослідженнями, суд, як правило, оголошує в судовому засіданні перерву, а в разі тривалості експертних досліджень має право зупинити провадження в адміністративній справі до одержання результатів експертизи (пункт 3 частини другої статті 156 КАСУ).