logo
Адмін право(екзамен)

60. Компетенція судових органів в розгляді справ про адміністративне правопорушення

У зв'язку з тим, що сфера суспільних відносин, на які посягають адміністративні правопорушення дуже різноманітна, коло осіб, що уповноважені розглядати такі справи достатньо широке - близько 40 суб'єктів (разом із переліченими у статтях 218-2448). Звичайно, що об'єкт, на який посягає правопорушення, має бути сферою дії органу, що розглядає це правопорушення. Так, наприклад, органи державного пожежного нагляду розглядають справи щодо порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 223 КпАП). Велика кількість органів, що наділені правом розглядати адміністративні правопорушення, з одного боку, забезпечує оперативність і кваліфікованість здійснення цієї стадії, з іншого, - впливає на стан законності (адже ці органи постійно змінюються, змінюються їх повноваження).

У статті 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

     1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

     2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

     4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України;

     5) органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Компетенція - це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган, або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами, які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності.

Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції зафіксовано у главі 17 КпАП.

За обсягом компетенції виокремлюють:

    1. органи загальної компетенції - розглядають різноманітні категорії справ;

    2. Органи спеціальної компетенції - розглядають справи однієї категорії.

До перших належать: адміністративні комісії, виконкоми сільських, селищних, міських рад, органи внутрішніх справ, суди загальної юрисдикції.

Стаття 221 КУпАП визначає справи про адміністративні правопорушення, які розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів

     Стаття 221-1 КУпАП говорить про те, що місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.       Постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.

До відання суду віднесені справи, які більш складні у вирішенні. Також суди мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчиненні особами від 16 до 18 років.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

В останній час компетенція судів значно розширилася. Це пов'язано, по-перше, з необхідністю термінового (оперативного) застосування заходів адміністративного стягнення. У ст..217 КУпАП вказано, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків. Адміністративному провадженню не властива складна процедура розслідування справ. Строки розгляду справ є короткими: 1, 3, 5, 7, 15, доба (ст. 277 КпАП). Наприклад, суд повинен протягом однієї доби розглянути справу щодо заготівлі, переробки або збуту радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 422), або щодо незаконного виробництва, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП). По-друге, до компетенції судів віднесено розгляд справ, де правопорушення за ступенем громадської небезпеки наближається до злочину. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173 КпАП), неправомірне використання державного майна (ст. 184і КпАП) і т.д.

Також згідно зі ст. 221 суди мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років і застосовувати до них заходи впливу, що перелічені у ст. 24і КпАП.

Також секретар судового засідання, секретар суду, судовий розпорядник відповідно до ст..255 КУпАП мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, передбачених статтями 185-5, частиною першою статті 185-6, статтею 185-3.

61) Звернення до суду із судовим дорученням про надання правової допомги до іноземного суду

Судове доручення – це звернення суду однієї держави до суду іншої держави з проханням про виконання на території останньої процесуальних дій, спрямованих на допит свідків, опитування сторін, вручення позовної заяви, повістки про виклик до суду, про встановлення місця проживання відповідача тощо.

Виконання таких доручень називається наданням міжнародної правової допомоги. Процесуальний порядок виконання судових доручень у кожній країні регулюється її внутрішнім законодавством і міжнародними договорами, у яких вона бере участь.

Стаття 115-1. Звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави  

     1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.  

     2. Доручення суду України надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Стаття 115-2. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги  

     1. Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено, - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.  

     2. У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:  

     1) назва суду, що розглядає справу;  

     2) за наявності міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;  

     3) найменування справи, що розглядається;  

     4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження та інші дані, необхідні для виконання доручення;  

     5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;  

     6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;  

     7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, що виконуватиме доручення.  

     3. Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.  

     4. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.