44 Права та обовязки сторін, що беруть участь в провадженні з адміністративних справ

Кодексом адміністративного судочинства передбачено як права та обов’язки осіб, що беруть участь у справі так і права та обов’язки сторін. Враховуючи те, що для забезпечення виконання своїх процесуаль­них функцій сторони в адміністративному процесі наділені великим обсягом процесуальних прав та обов'язків і те, що сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, інакше кажучи, їм надано рівні можливості щодо відстоювання своєї позиції під час розгляду адміністративної справи, то вони належать законодавцем до групи осіб, які беруть участь у справі..

позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову.

Підстава адміністративного позову - обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи. Необхідність у зміні підстав позову настає тоді, коли в процесі розгляду справи встановлюється невідповідність між обставинами чи нормами права, якими обґрунтовано позов, і обставинами чи нормами, за якими вимога може бути задоволена. Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити своїх інтересів. Розмір позовних вимог - це кількісна характеристика позовних вимог (наприклад, виражена у грошовій сумі). Реалізація права на зміну позову може мати наслідком заміну відповідача або залучення співвідповідача (співвідповідачів), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Але в будь-якому разі зміна адміністративного позову не повинна тягнути за собою порушенн я правил підсудності;В практиці адміністративного судо-чинства наявна не тільки зміна предмета або підстав позову, а й уточнення позовних вимог, яке за термінологією взміною предмета позову та його підстав. Тобто позивач у будь який час; до закінчення судового розгляду справи, як це зазначається в ч. 1 ст. 51 цього Кодексу, має право змінити предмет позову шляхом його уточнення. Уточнення предмета позову може відображатися у збільшенні або зменшенні обсягу позовних вимог. Слід наголосити натому, що зміна предмета позову шляхом його уточнення (кількісні зміни), у цій нормі виокремлено самостійно від предмета або підстав, але терміном «уточнення позовних вимог» її не називають. Тобто уточнення позовних вимог - це термін, який об'єднує зміну підстав або предмета позову, збільшення або зменшення обсягу позовних вимог.

У ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України йдеться про відмову позивача від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. У цій нормі регламентована процедури відмови від позову. Позивач має також право відмовитися від позову, така відмова є його одностороннім волевиявленням на різних підставах, наприклад, у випадку добровільного виконання відповіда­чем позовних вимог - відшкодування шкоди, коли позивач упевниться у безпідставності своїх вимог чи з інших причин. Відмова від позову означає відмову позивача від своєї матеріально-правової вимоги та відмову від продовження процесу. Позивач може відмовитися від позову повністю або частково. У випадку відмови позивача від позову повністю суд повинен винести ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі та роз'яснити йому наслідки такого закрит­тя, що повторне звернення до суду з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет та на тих самих підставах неможливий.

Під час прийняття відмови від позову суд має перевірити добровіль­ність такої відмови від позову, а також відсутність суперечностей з правами третіх осіб. Позивач може відмовитися від позову як у суді пертої інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях до закінчення відповідного апеляційного чи касаційного розгляду.

Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.  Це означає, що визначання позову відповідачем розгадається як одно-стороннє волевиявлення відповідача, спрямоване на врегулювання опору. Наслідками часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом є ухвалення постанови суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства України. Частина 1 цієї статті передбачає право адміністративного суду прийняти постанову, якою згідно з положеннями ст. 162 цього Кодексу дає змогу суду  вирішити частину позовних вимог за умови, що з'ясовані обставини • будуть перешкоджати розгляду інших позовних вимог. Таке по ложення законодавець закріпив у законі з метою зняття напруження у разі судового вирішення спору у випадку, коли позивач вимагаєзадовольнити низку позовних вимог, для доведеності яких необхідно вивчити різні за обсягом обставини справи згідно з наявними доказами. До того ж зазначеним правом суд може скористатися лише за умови заявлення клопотання особою, яка бере участь у справі, в нашому випадку, відповідача. Тобто відповідне клопотання може буде подане до суду однією зі сторін, від третьої особи, а також від їх представників (ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України). До того жзакон не потребує колективного клопотання щодо прийняття постано­ви щодо частини позовних вимог. Порядок визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження врегульовано ст. 112 цього Кодексу. Так, відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Визнання адміністративного позову відповіда­чем під час підготовчого провадження має бути викладене в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Як уже було зазначено, що в разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповід­но до ст. 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують будь-чиї права, свободи або інтереси.

Порядок та визнання адміністративного позову під час судового розгляду справи регламентує ст. 136 цього Кодексу. Так, відповідач може визнати адміністративний позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Відповідно до ч. З ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі. Це означає, що ще одним важливим правом сторін є можливість закінчити адміністративну справу на будь-якій стадії адміністративного процесу примиренням. Позивач та відповідач можуть дійти взаємної згоди в адміністративній справі та повністю або частково врегулювати спір на цій основі. Тобто це є двостороння угода між позивачем та відповідачем, під час укладення якої вони йдуть на компроміси, до того ж вони фактично знову визначають свої права та обов'язки у спірних правовідносинах. Таке примирення, як правило, не можуть укладати особи, які подають позовну заяву до суду в інтересах інших осіб, бо вони не є позивачами у справі та не захищають свої особисті права та інтереси. Таке примирення можуть укладати тільки сторони та треті особи з самостійними вимогами на предмет спору. У разі примирення сторін суд, згідно зі ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксується положення про закриття адміністративної справи.

Суд повинен перевірити, чи під час примирення не було погрози, тиску, омани, недобросовісних дій однієї зі сторін, що може суперечити Інтересам інших осіб та закону. Тому, виносячи ухвалу щодо закриття справи у зв'язку з примиренням сторін, суд має перевірити усі ці обставини. І якщо суд дійде висновку про необхідність їхнього врахування, то він постановляє ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, а також роз'яснює сторонам наслідки такогонакриття провадження.