77. Докази в адміністративному судочинстві

Визначення поняття доказів та видів засобів доказування (джерел доказів), що можуть використовуватися в адміністративному процесі надає ст. 69 КАС України.

«Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів».

Таким чином, докази - це інформація про обставини у справі, яка одержана судом із визначених законом джерел.

Засоби (джерела) доказування є зовнішнім вираженням доказів.

Відп. до ч.1 ст. 69 КАС України:

1) пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників (стаття 76);

2) показання свідків (стаття 77);

3) письмові докази (стаття 79);

4) речові докази (стаття 80);

5) висновки експертів (стаття 82 КАСУ).

Найчастіше засобами доказування в адміністративних справах є письмові докази і пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників з приводу змісту рішення та його обґрунтування, оскільки все ж таки більша частина адмін. справ пов’язана із оскарженням правових актів.

Отже, доказом є власне зміст пояснень, показань, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів, тобто інформація про обставини, що міститься у них і має значення для вирішення справи.

Класифікація доказів в АС

1. За зв'язком доказів із обставинами, що належить встановити:

1) прямі докази - однозначно вказують на наявність чи відсутність певної обставини (наприклад, висновок експерта чітко вказує на наявність бухгалтерської помилки у розрахунках податку);

2) непрямі докази - дозволяють зробити лише припущення про наявність чи відсутність тієї чи іншої обставини (наприклад, за висновком експерта не виключається, що причиною дорожньо-транспортної пригоди могла бути несправність гальмівної системи, але встановити це однозначно не видається можливим).

2. За процесом формування відомостей про обставини розрізняють:

1) первинні докази - першоджерела (наприклад, показання свідка, який був очевидцем події);

2) похідні докази - ті, що відтворюють зміст іншого доказу (наприклад, показання свідка, який не був безпосереднім очевидцем події, але одержав інформацію про неї від учасника цієї події, який помер до розгляду справи в суді; висновки експерта).

3. За цілями доказування докази можна поділити на:

1) основні докази - ті, що підтверджують наявність чи відсутність певної обставини;

2) протилежні докази (контрдокази) - ті, що спростовують основний доказ.