5.1 Характеристика апарату державного управління

Зміст поняття «державний механізм» можна визначити як сукуп­ність органів державної влади, організованих на засадах конституційного принципу поділу державної влади для реалізації цілей держави. Причому апарат державного управління є його основ­ним елементом, що відіграє важливу роль у виконанні основних функцій і завдань держави.

У свою чергу, апарат управління складається з більш простих складо­вих чистин, котрі також є системами відносно апарату управління - підсис­темами, що містять у собі ще простіші підсистеми (елементи). В управлін­ському апараті такими елементами виступають самостійні органи управ­ління. Тому апарат державного управління визначається саме як «система органів управління».

Отже, апарат державного управління - це найбільш розгалужена та численна сукупність взаємопов'язаних виконавчо-розпорядчих органів (органи виконавчої влади), що діють від імені держави, на основі та на виконання законів, здійснюючи управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, компетен­цією, певною структурою і кадрами.

Безпосереднє управління державними справами забезпечує виконавча влада – одна з гілок влади у державі за теорією поділу влад.

Основними ознаками виконавчої влади є:

• організаційний характер: вона зосереджує всю реальну практичну роботу з реалізації законів і нормативних актів, пе­реводить політичні проблеми в організаційні, об'єднує енергію й зусилля громадян, наводить порядок та підтримує його і в нормальних, і в екстремальних умовах;

• універсальний характер у часі та просторі: виконавча влада здійснюється безперервно і всюди, де функціонують ко­лективи людей;

• предметний характер: у ній сконцентровані важелі фак­тичного державного впливу; вона спирається на великі кон­тингенти людей, інформаційні, фінансові та інші ресурси, ви­користовує інструменти службових переміщень і нагород;

• примусовість, можливість застосовувати засоби примусу в адміністративному порядку.

Виконавча влада організа­ційно єдина, поділяється на ієрархічні рівні, ланки нижчого рівня підпорядковані ланкам вищого рівня. Тобто органи вико­навчої влади формують своєрідну систему, яка реалізуючи пев­ну частину повноважень держави, виконує функції, пов'язані з реалізацією положень Конституції держави, її законів та ін­ших нормативних актів.

Орган виконавчої влади – це первинний елемент апарату держав­ного управління, носій виконавчої влади, що має юридичний статус такого органу, утворюється державою у порядку, встановленому законом, для здійснення від її імені функцій виконавчої влади і наді­лений для цього державно-владними повноваженнями, певною ор­ганізаційною структурою, територіальним масштабом дії, необхідними для здійснення функцій державного управління у притаманних йому організаційно-правових формах із використанням при цьому необхідних методів управління.

На устрій системи органів виконавчої влади впливає багато соціально-економічних та політичних факторів як об'єктивно­го, так і суб'єктивного характеру. До таких факторів належить форма державного устрою, форма державного політичного ре­жиму, структура економіки та соціальної сфери.

В Україні система органів державного управління бу­дується згідно із системою адміністративно-територіального устрою. З цих позицій цілісна система органів виконавчої вла­ди поділяється на відповідні підсистеми органів насамперед за територіальним масштабом їх діяльності, який пов'язується, як правило, межами відповідних адміністративно-територіаль­них одиниць. Підсистеми органів виконавчої влади, які фор­муються відповідно до системи адміністративно-територіаль­ного устрою, прийнято називати ланками (рівнями), кожна з яких характеризується певними особливостями завдань, функ­цій та повноважень зі здійснення виконавчої влади.

В системі органів виконавчої влади традиційно виокремлюють три рівні:

1. Вищий рівень — Кабінет Міністрів України.

2. Центральний рівень — міністерства, державні служби, центральні органи виконавчої влади прирівняні до державних служб, та центральні органи виконавчої влади зі спеціаль­ним статусом.

3. Місцевий, або територіальний, рівень, на якому діють:

• органи виконавчої влади загальної компетенції — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

• органи спеціальної — галузевої та функціональної — ком­петенції, які безпосередньо підпорядковані центральним орга­нам виконавчої влади.

Схематично організацію виконавчої влади в Україні зображено на рис. 5.1.

За сферами суспільного життя можна розрізняти підсистеми органів виконавчої влади, які здійснюють управління відповідно в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах.

Між зазначеними ланками апарату державного управління наявна відповідна ієрархія, субординація, що відображається в організаційно-правовому підпорядкуванні органів виконавчої влади нижчих рівнів органам виконавчої влади вищого рівня.