5.2.1 Верховна Рада та її повноваження

Важлива роль у системі державного управління належить Верховній Раді України — єдиному органу, що забезпечує ре­алізацію функції законотворення. Через законотворчу діяль­ність Верховна Рада здійснює управління (політична компетенція державного управління) різними сферами життєдіяльності людини, суспільства та держави.

За результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій депутатських фракцій, протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що про­водиться після чергових чи позачергових виборів Верховної Ради України, формується коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді. До неї входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій вносить пропозиції Президен­ту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а та­кож відповідно до Конституції пропонує кандидатури до скла­ду Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 85 Конституції України на Верховну Раду покладено виконання таких основних функцій у сфері державного управління:

• прийняття законів;

• затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього;

• контроль за виконанням державного бюджету, прийнят­тя рішення щодо звіту про його виконання;

• визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

• затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного роз­витку, охорони довкілля;

• розгляд і прийняття рішення щодо схвалення діяльності Кабінету Міністрів України;

• здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції;

• затвердження рішень про надання Україною позик, еко­номічної допомоги іноземним державам та міжнародним ор­ганізаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх виконанням;

• затвердження переліку об'єктів права державної влас­ності, що не підлягають приватизації;

• визначення правових засад вилучення об'єктів права при­ватної власності.

Верховна Рада виключно шляхом прийняття законів може вирішувати широке коло питань щодо:

• прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій;

• засад використання природних ресурсів і освоєння космічного простору;

• основ соціального захисту і соціального забезпечення, засад розвитку соціальної сфери;

• зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності;

• утворення і діяльності політичних партій, інших об'єд­нань громадян, засобів масової інформації, місцевого само­врядування;

• територіального устрою України;

• організації і діяльності органів виконавчої влади, основ державної служби, організації державної статистики;

• основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

• бюджетних відносин, податків і зборів, статусу націо­нальної та іноземної валюти на території України;

• одиниць ваги, міри і часу; порядку встановлення дер­жавних стандартів;

• амністій та деяких інших питань.

У процесі вироблення і реалізації державно-управлінських механізмів Верховна Рада України забезпечує реалізацію та­ких основних функцій:

1. законодавчо-нормотворчої функції – її зміст полягає у: внесен­ні змін до Конституції України; прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, призупиненні їх дії чи скасуванні;

2. установчої функції – її сутність виражається у: призначенні всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції України; встановленні державних символів Укра­їни; визначенні основ безпосередньої демократії і принципів функціонування місцевого самоврядування; прийнятті рішень з питань адміністративно-територіального устрою; затвер­дженні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; розгляді і прийнятті рішення щодо схвален­ня Програми діяльності Кабінету Міністрів України; призна­ченні чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

3. організаційної функції – яка зводиться до: створення парламентських структур; участі у формуванні органів виконавчої і судової влади; вирішення питань кадрового забезпечення владних структур.

4. контрольної функції - полягає у здійсненні контролю за надходженням коштів до Державного бю­джету України та їх використанням; контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; контролю за діяльністю Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим; контролю за діяльністю органів державної влади (контро­лює діяльність органів прокуратури, Кабінету Міністрів Укра­їни, що є відповідальним перед Верховною Радою України, приймає рішення про направлення запитів до Кабінету Мі­ністрів України, керівників інших органів державної влади, створює тимчасові слідчі комісії для проведення розслідувань, що становлять суспільний інтерес); контролю за діяльністю Президента;

5. регулятивної функції - полягає в пра­вовому регулюванні діяльності органів виконавчої влади та їх відносин з іншими державними й недержавними інститутами та громадянами за допомогою Конституції і законів України.

До повноважень Верховної Ради належать також визначен­ня відповідальності Кабінету Міністрів України та прийняття резолюції недовіри, що спричиняє його відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути розглянуте за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України (од­нієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резо­люція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прий­нятою, якщо за неї проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від конституційного складу Верхов­ної Ради.