logo search
Фоломкина_Административный менеджмент Конспект

6.2 Менеджмент органу державної влади

Як будь-якій організації, державній організації притаманні процеси управління, які є предметом менеджменту.

Менеджмент органу державної влади розглядається як форма практич­ної діяльності, що пов'язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів (капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що за­безпечують постійний розвиток організації.

Менеджмент можна також розглядати як вид людської діяльності, що становить систему функцій (планування, про­гнозування, організацію, координацію, облік, контроль, моти­вування).

С утність менеджменту органу державної влади характери­зує рисунок 6.2, на якому зображено його основні складові. Органи державної влади відрізняються від інших організацій тим, що притаманна їм адміністративна діяльність відрізняєть­ся від виробничої діяльності.

Рис. 6.2 – Складові менеджменту органу державної влади

Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органу державної влади є державний службовець, специфіка діяльності якого полягає в такому: бага­томанітність цілей; складність у вимірюванні результатів праці; технології, за якими важко виявити залежність між внеском та результатом.

З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого самоврядування, як і інша організація, має внут­рішнє та зовнішнє середовище.

Основні внутрішні змінні в органі державної влади, які ви­магають уваги від його керівництва, — це цілі, завдання, структура, технологія і люди.

1) Цілі органу державної влади — це те, заради чого він ство­рюється і функціонує. 2) Завданням органу державної влади є не отримання прибутку (на відміну від бізнес-організацій), а створення правових, організаційних та інших умов для розвитку відповідного сектору економіки чи функціональної сфери управління.

Орієнтація, що визначається цілями, пронизує усі наступні рішення адміністративного менеджмен­ту. Сукупність цілей органів державної влади становить дер­жавну політику.

В органах державної влади цілі можуть бути встановлені ви­щим за організаційно-правовим статусом органом управління або формуватися цим органом.

Особливістю встановлення цілей системи державного управ­ління, зокрема конкретних органів виконавчої влади, є безпе­речне використання нормативних документів (Конституції дер­жави, законів про органи влади, програм діяльності Кабінету Міністрів України, національних і державних програм тощо).

Схематично система управління дер­жавною установою та формування системи її цілей наведена на рисунках 6.3, 6.4.

Зовнішнє середовище

Рис. 6.3 - Система управління державною установою та форму­вання системи її цілей

Р ис. 6.4 – Ієрархія цілей органу державної влади

Одним із найбільш придатних методів формування цілей в органах державної влади й органах місцевого самоврядування є метод управлін­ня за цілями, — скорочено МВО (management by objectives — МВО). МВО — метод управління, який дає змогу об'єднати планування і контроль у складній галузі людських ресурсів, це спосіб мотивації, який допомагає пе­ребороти деякі негативні впливи контролю на поведінку працівника. Процес управління за цілями містить чотири взає­мозалежних і взаємопов'язаних етапи: формування цілей; планування дій; перевірка та оцінка; коригуючі дії.

3) Структура органу державної влади — це логічні взаємовід­носини рівнів управління і функціональних сфер, збудовані в такій формі, яка дає змогу найбільш ефективно досягти його цілей. На основі рішення керівництва про структуру кожна по­сада має ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Завдання, що закріплюються за особою в організації (державним службовцем органу) набирають форми завдання як приписаної роботи, серії робочих функцій, які мають бути завершені в заданій формі в обмеже­ний термін часу.

4) Технологія — засіб перетворення сировини — будь то люди, інформа­ція або фізичні матеріали — у потрібні продукти і послуги. Технологія — це сполу­чення кваліфікованих навиків, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації або людях.

5) Люди — найважливіша змінна для органу державної влади. Сучасний менеджмент ставиться до людей, що працюють в ор­ганах, не просто як до трудових ресурсів, робочої сили, кадрів або персоналу, а як до особистостей.

У процесі внутрішньоорганізаційного управління орган державної влади повинен враховувати його зовнішнє оточення в цілому, оскільки державна організація є відкритою систе­мою, залежною від взаємообміну ресурсами, що вводяться, і результатами діяльності з зовнішнім світом. На рис. 6.5 представлено зов­нішнє оточення організації типу органу державної влади чи ор­гану місцевого самоврядування.

СЕРЕДОВИЩЕ ПРЯМОГО ВПЛИВУ

СЕРЕДОВИЩЕ НЕПРЯМОГО ВПЛИВУ

Рис. 6.5 - Зовнішнє оточення органу державної влади

Фактори, що справляють негайний вплив на організацію, належать до сере­довища прямого впливу; всі інші — до середовища непрямого впливу. Всі фактори зовнішнього оточення взаємозалежні і взаємодіють між собою. Щоб забезпечити виживання і досягнення поставлених цілей органи державної влади мають ефективно реагувати і присто­совуватись до змін зовнішнього оточення.

Практична реалізація принципів і функцій менеджменту здійснюється за допомогою управлінського інструментарію, до якого можна віднести різні методи управління (способи і прийоми управлінської діяльності, за допомогою яких здійснюються завдання органу, спрямовані на досягнення цілей), методи вико­нання функцій менеджменту та вироблення і прийняття управ­лінських рішень (процес вибору однієї з можливих альтернатив розв'язання проблеми).

М енеджмент як управлінську діяль­ність характеризує інтегрована структура менеджменту (рис. 6.6), що являє собою модель управлінського змісту, процесу та контролю (модель ЗПК).

Рис. 6.6 - Модель ЗПК (управлінського змісту, процесу та контролю)

Під змістом управління розуміється те, що робить мене­джер; під процесом — те, як це робиться. Третім блоком ме­неджменту є контроль і навчання, які розглядаються такими, що мають сприяти перетворюванню можливостей людини у форму прибуткової послуги або продукту.