69. Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі митної справи.

Митна справа являє собою установлений законодавством України порядок переміщення через її митний кордон товарів і транспортних засобів;

митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів;

процедури митного контролю та оформлення;

боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. Здійснення митної справи спрямоване на реалізацію митної політики України — системи принципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

ПКМУ від 21 травня 2014 р. № 160  Про утворення Державної фіскальної служби

Утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

4 червня, Кабмін оголосив про створення Державної фіскальної служби, яка об´єднає податкову, митницю і службу фінансових розслідувань. Главою служби уряд призначив першого заступника міністра доходів і зборів Ігоря Білоуса, його першим заступником - заступника міністра доходів і зборів, який курує службу фінансових розслідувань, Володимира Хоменка і ще одним заступником - в минулому керівника Державної митної служби Анатолія Макаренка.

Фіскальна служба передбачає роботу з адміністрування податків, єдиного податку, тобто це блок Податкової служби. Блок Митної служби буде йти окремо, але це буде одна служба. Заступник глави Міндоходів зазначив, що у створюваною служби функції будуть тими ж, що і у податкової, яка входила в Міндоходів.

Указом ПУ від 24. 12. 12 №726/2012 утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. На Міністерство також покладено функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.. Правові основи митної справи – КУ, Митний кодекс від 13. 03. 2012 (зі змінами від 07. 11. 2012), ПК, Указ ПУ «Положення про Міністерство доходів та зборів» від 18. 03. 2013 р., Наказ Мінфін від 17. 01. 2013 № 15 Про затвердження Змін до відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій;

Мінфін Порядок, Наказ від 29. 05. 2012 № 623 Порядок ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, тощо. Управління митною справи – відповідно до Указ Пу «Положення про Міністерство доходів та зборів» від 18. 03. 2013 р., Міністерство доходів та зборів та територіальні органи відповідно до цього указу - митниці. МК -Державна політика у сфері державної митної справи - це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів і механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграцію до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:

1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;

3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;

4) законодавство України з питань державної митної справи.

Стаття 7. Державна митна справа

Встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Засади державної митної справи, зокрема, статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Стаття 8. Принципи здійснення державної митної справи

Державна митна справа здійснюється на основі принципів:1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;

6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності;

7) додержання прав та охоронюваних ЗУ інтересів осіб;

8) заохочення доброчесності;

9) гласності та прозорості;

10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом. Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. Міндоходів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань:забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики;

забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями Міндоходів України є:

1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;

2) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;

4) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений ЗУ строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

70 Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі соціального захисту населення.

Правовими засадами управління соціальним захистом населення є: Конституція України, Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14. 01. 1998 р.,

закони: від 05. 11. 1991 р. «Про пенсійне забезпечення», від 20. 12. 1991 р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», від 09. 04. 1992 р. «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», від 22. 10. 1993 р. «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», від 16. 12. 1993 р. «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку», від 07. 03. 1996 р. «Про страхування», від 24. 03. 1998 р. «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», від 23. 09. 1999 р. «Про обов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 02. 03. 2000 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», від 01. 06. 2000 р. «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», від 16. 11. 2000 р. «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», від 09. 07. 2003 р. «Про недержавне пенсійне забезпечення», від 17. 03. 2011 р. «Про центральні органи виконавчої влади»;

укази ПУ: 06. 04. 2011 р. «Про Положення про Міністерство соціальної політики України», від 06. 04. 2011 р. «Про Положення про Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України», від 06. 04. 2011 р. «Про Положення про Пенсійний фонд України», від 06. 04. 2011 р. «Про Положення про Державну інспекцію України з питань праці»;

постанови КМУ: 21. 08. 2001 р. «Деякі питання надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», від 17. 08. 2002 р. «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», від 24. 02. 2003 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», від 12. 05. 2004 р. «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги», від 02. 04. 2005 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд» тощо. Центральним органом управління соціальним захистом населення є Міністерство соціальної політики України (створено на базі Міністерства праці і соціальної політики України), діяльність якого регламентується Положенням про Міністерство соціальної політики України. Мінсоцполітики покликане реалізовувати єдину державну політику щодо соціального забезпечення населення та соціальної захищеності інвалідів і громадян похилого віку й організації роботи щодо призначення та виплати пенсій відповідно до чинного законодавства тощо. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, проводить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати. Його діяльність спрямовується та координується Міністром соціальної політики України. Він здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через свої місцеві органи: головні управління в АРК, областях, мм. Києві та Севастополі;

управліннях в районах, містах і районах у містах. Слід акцентувати свою увагу на тому, що державний контроль у сфері соціального захисту здійснюють: Міністерство соціальної політики України та Пенсійний фонд України та їх територіальні органи, а нагляд — Державна інспекція України з питань праці (Положення про Державну інспекцію України з питань праці), Міністрерство доходів та зборів України (щодо адміністрування єдиного соціального внеску).

Міністерство соціальної політики України — утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства праці та соціальної політики України. Міністерством керує Віце-прем'єр-міністр України — Міністр соціальної політики України. Через нього КМУ спрямовує і координує діяльність таких центральних органів виконавчої влади:Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України.Державна інспекція України з питань праці.Пенсійний фонд України. Фонд загальнообов`язкового держсоцстрахування на випадок безробіття. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Під соціальним захистом слід розуміти комплекс заходів, що здійснюються державою в різних сферах діяльності, забезпечують доступ кожного члена суспільства до мінімально необхідного комплексу соціальних благ, які сприяють усуненню соціальної нерівності і підтримку найбільш вразливих верств населення, сімей, громадян. Інститут соціального захисту включає соціальне страхування, соціальну допомогу, державне пенсійне забезпечення, державні та приватні фонди.

Для здійснення управління фінансами пенсійного забезпечення створено Пенсійний фонд України, який є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим КМУ. Основним завданням Пенсійного фонду та його органів на місцях є забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової служби, допомоги на дітей, а також інших витрат, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд. Виконанню завдань по соціальному захисту населення України сприяють Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р., закони України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 25 червня 1997 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

До відання Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади належать питання, пов'язані з реалізацією і додержанням гарантій соціальних прав громадян, передбачених законодавством про соціальний захист, проведенням у життя єдиної соціальної політики. Кабінет Міністрів розробляє і здійснює через систему органів виконавчої влади загальнодержавні програми соціально-економічного розвитку країни, приймає або затверджує нормативні акти, якими регламентується діяльність органів соціального захисту населення. Так, Кабінет Міністрів прийняв цілий ряд нормативних актів з організації роботи органів соціального захисту, медико-соціальної експертної комісії, професійної реабілітації інвалідів, підвищення розмірів пенсій тощо.

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом ПУ від 6 квітня 2011 року №389/2011 положення про Міністерство соціальної політики України

Основними завданнями Мінсоцполітики України є:

1) формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики;

2) формування і реалізація державної політики щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних засад зайнятості населення і його захисту від безробіття;

3) формування і реалізація державної політики стосовно визначення державних соціальних гарантій щодо прав громадян на працю, оплату праці, а також щодо нормування та стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці;

4) формування та реалізація державної політики у сфері пенсійного забезпечення громадян;

5) формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин;

6) формування та реалізація державної політики щодо надання адресної соціальної допомоги вразливим верствам населення, у тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім'ям;

7) формування державної політики у сфері надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, бездомним громадянам, іншим соціально вразливим верствам населення;

8) формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну;

9) формування і реалізація державної політики щодо соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та тих, які підлягають звільненню у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та інших військових формувань;

10) формування і реалізація державної політики з питань сім'ї та дітей;

11) формування і реалізація державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

12) участь у розробленні та реалізація державної політики щодо попередження насильства в сім'ї. Відповідно до ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» від 16 грудня 1993 р. громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними й особистими правами та свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами. Дискримінацію громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах заборонено, а посадових осіб, які порушують ці гарантії, притягають до відповідальності згідно з чинним законодавством. Порядок і умови пенсійного забезпечення встановлює ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Громадянам похилого віку, які не мають права на трудову пенсію, призначають соціальну пенсію. Вік для призначення соціальної пенсії, розмір і порядок виплати встановлює законодавство України про пенсійне забезпечення. Згідно з чинним законодавством до системи органів захисту населення входять відомчі органи соціального забезпечення (МВС, Служби безпеки, Міноборони України). Цим питанням займаються також управління (відділи) соціального забезпечення обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Заяву про призначення пенсії працюючий подає за місцем роботи, а непрацюючий — до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника. Пенсії призначає районний (міський) відділ соціального забезпечення. Важливу роль у справі соціального забезпечення відіграє комісія для призначення пенсій при місцевих державних адміністраціях, виконкомах районної (міської) ради. Пенсійні справи до засідання комісії готує відділ соціального забезпечення. У віданні органів соціального забезпечення перебувають медико-соціальні експертні комісії, на які покладено визначення постійної або тривалої втрати працездатності й установлення групи інвалідності, її причин, часу настання, визначення для інвалідів умов праці безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях, перевірка правильності використання інвалідів на роботі відповідно до висновку медико-соціальної експертної комісії. Пенсійни фонд діє відповідно до Указу ПУ від 06. 04. 2011 р. «Про Положення про Пенсійний фонд України. Основними завданнями Пенсійного фонду України є - реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску;

внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати;

забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством;

ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів;

забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою, забезпечення ведення реєстру застрахованих осіб;

виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України ПУ. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) створений відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" і є правонаступником Фонду соціального страхування України. За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога по вагітності та пологах;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування.