92. Судовий розгляд справи по суті.
Стаття 135 КАС. Початок судового розгляду справи по суті. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися. 2. При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових поясненнях.
Стаття 136. Відмова від адміністративного позову, визнання адміністративного позову, примирення сторін під час судового розгляду
1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. 2. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. 3. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Стаття 137. Зміна позовних вимог1. Позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується. 2. Суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судовому засіданні та надає відповідачу строк, достатній для його підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог.
Стаття 138. Дослідження доказів1. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. 2. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Стаття 139. Пояснення осіб, які беруть участь у справі 1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні позивача, пояснення відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні відповідача, а також пояснення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. 2. Якщо поряд зі стороною, третьою особою у справі беруть участь їхні представники, суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їхніх представників, а за їхнім клопотанням пояснення може давати тільки представник. 3. Якщо в справі заявлено кілька позовних вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них. 4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти висновку про те, чи визнають вони обставини, чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні". 5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, задають питання один одному у порядку, встановленому головуючим. 6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. 7. Суд може встановити регламент надання пояснень, який визначає їх тривалість.
Стаття 140. Встановлення порядку дослідження інших доказів 1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення. 2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від характеру спірних правовідносин і в разі необхідності може бути змінений.
Стаття 141. Порядок допиту свідків1. Кожний свідок допитується окремо. 2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий розпорядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спілкувалися з тими, яких суд не допитав. 3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та обов'язки, встановлені статтею 65 цього Кодексу, з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених законом, від давання показань, і під розписку попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань. 4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги:"Я, (прізвище, ім'я, по батькові), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". 5. Присяга проголошується свідком усно, після чого він підписує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи. 6. Допит свідка починається з пропозиції головуючого в судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі, після чого першою йому задає питання особа, за клопотанням якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. 7. Свідок, даючи показання, може користуватися записами, якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Після допиту ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. 8. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати свідкові питання в будь-який час його допиту. 9. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому свідку залишити залу судового засідання до закінчення розгляду справи. 10. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також суд. 11. Суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з'ясування причин розбіжності в їхніх показаннях. 12. Показання свідків, зібраних за судовими дорученнями в порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, при відкладенні розгляду справи або надані ними у судовому засіданні, в якому було прийнято скасоване рішення, повинні бути відтворені і досліджені в судовому засіданні, в якому постановлено рішення, якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні виявилась неможливою. Особи, які беруть участь у справі, мають право висловити своє ставлення до цих показань і дати щодо них свої пояснення.
Стаття 150. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді
1. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб. 2. Суд оголошує перерву у зв'язку з необхідністю одержання нових доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість перерви встановлюється судом залежно від обставин розгляду справи. 3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідання, про що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в адміністративному процесі, викликаються в судове засідання повістками. 4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які прибули. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. 5. Якщо розгляд справи було відкладено, новий її розгляд починається спочатку. Якщо сторони не наполягають на повторенні наданих раніше пояснень осіб, які беруть участь у справі, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було залучено третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено. 6. Якщо в розгляді справи було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій воно було перервано.
Стаття 151. Закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами1. Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази. 2. У зв'язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, суд може задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам. 3. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Стаття 152. Судові дебати1. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні. 2. У дебатах першим надається слово позивачеві, його представнику, а потім - відповідачеві, його представнику. 3. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, її представник виступають після сторін у справі. 4. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, їхні представники виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. 5. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише їхні представники. 6. Суд може встановити регламент промов осіб, які беруть участь у справі, який визначає їх тривалість. Головуючий у судовому засіданні може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці можуть обмінятися репліками. 7. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з'ясування нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться у загальному порядку.
Стаття 153. Вихід суду для ухвалення рішення1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення. 2. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі проводиться в межах, необхідних для з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. 3. Після закінчення поновленого розгляду справи суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має права розглядати інші судові справи. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
- 1. Політико-правова система сучасного українського конституціоналізму: поняття, принципи, зміст. Поняття та структура методології сучасного конституціоналізму.
- 2. Предмет та метод конституційного права України. Джерела конституційного права України. Законопроектні роботи на сучасному етапі розвитку України як демократичної, правової держави.
- 3. Конституційно-правові норми: особливості структури і механізму дії. Конституційно-правові інститути.
- 4. Конституція України (1996 р.): загальна характеристика, структура, тенденції розвитку. Правова охорона Конституції України: організаційно- правові засоби та інститути.
- 5. Основні етапи вітчизняного конституційного будівництва. Сучасний етап конституційних перетворень в Україні: конституційна модернізація та реформування в Україні (1989-2013 р. Р.).
- 6. Поняття, склад і види правовідносин у конституційному праві. Проблема конфліктності в конституційно-правових відносинах.
- 7. Конституційно-правова відповідальність: поняття, особливості, функції. Поняття та склад конституційного правопорушення (делікту).
- 8. Конституційно-процесуальне право: поняття і предмет. Конституційний процес, конституційна процедура, конституційні провадження.
- 9. Конституційний лад: поняття і зміст. Проблема співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
- 10. Поняття виборчої системи, виборчого права, виборчої кампанії. Структура законодавства про вибори представницьких органів публічної влади і пу.
- 11. Виборчий процес: поняття, принципи, суб'єкти, зміст етапів.
- 8) Подсчет голосов избирателей и установление итогов голосования;
- 12. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства. Основні інститути громадянського суспільства, конституційно-правові засоби забезпечення їх функціонування.
- 14. Громадські об'єднання у системі громадянського суспільства: види, правовий статус, відносини з державою.
- 15. Політичні партії в системі громадянського суспільства. Розвиток багатопартійності в Україні.
- 16. Конституційний статус людини і громадянина. Міжнародно-правові стандарти та внутрішньодержавне (конституційне) законодавство про правове становище людини і громадянина.
- 17. Громадянські (правові) стани особистості. Загальна характеристика конституційно-правового статусу окремих видів громадянських станів особистості.
- 18. Громадянство України: поняття, принципи, підстави і порядок набуття та припинення. Правове регулювання інституту громадянства в Україні.
- 19. Правовий статус іноземців в Україні. Проблема полігромадянства.
- 20. Правова природа, поняття, класифікація та гарантії конституційних прав свобод та обов'язків людини і громадянина.
- III. По степени распространенности гарантии классифицируют на:
- 21. Державний лад України: поняття та принципи. Державні символи Україн і правовий порядок їх використання
- 22. Поняття і принципи державного устрою. Конституційні засоби гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- 23. Конституційні ознаки унітарної держави України. Автономна Республ Крим у складі України.
- 24. Поняття та склад державної території. Державний кордон: поняття, види, режим, порядок встановлення та перетинання.
- 25. Адміністративно-територіальний устрій України і порядок виріїш питань адміністративно-територіального поділу.
- 26. Конституційна система органів державної влади в Україні. Зміст і практична реалізація принципу поділу державної влади в Україні.
- 27. Верховна Рада України: склад, компетенція, організаційні 4 діяльності, акти. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
- 28. Народний депутат України: правовий статус (права, обов'я відповідальність), правові і соціальні гарантії здійснення депута- повноважень.
- 31. Система виконавчої влади в Україні.
- Державні служби
- Державні агентства Агентства будуть наділені управлінськими функціями щодо державного майна й надаватимуть послуги юридичним особам, які пов'язані з об'єктами державної власності.
- Інші центральні органи виконавчої влади
- Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом
- 31. Конституційні основи судової влади та прокуратури в Україні.
- 32. Конституційний Суд України: порядок формування, компетенція, акти.
- 33. Поняття, система та принципи місцевого самоврядування в Україні.
- 34. Органи місцевого самоврядування: система, способи формування, компетенція та їх відношення (взаємодія) з місцевими і центральними органами державної влади.
- 35. Правовий статус депутата місцевої ради.
- Основні гарантії депутатської діяльності Систему гарантій депутатської діяльності складають заходи щодо забезпечення успішного здійснення депутатами своїх повноважень.
- 36. Адміністративне право в системі права України. Соціальне призначення адміністративного права.
- 37. Тенденції розвитку адміністративного права в умовах реформування.
- 38. Адміністративне право, державне управління і виконавча влада.
- 39. Предмет адміністративного права та основні напрямки його оновлення.
- 41. Система адміністративного права: підгалузі та правові інститути.
- 42. Джерела адміністративного права: поняття, система, види. Основні законопроектні роботи у сфері державного управління.
- 43. Систематизація адміністративного права в умовах реформування.
- 44. Сутність та особливості адміністративно-правових норм, їхня реалізація, дія у просторі, часі, за колом суб'єктів.
- 45. Адміністративні правовідносини: сутність, види, структура.
- 46. Суб'єкти адміністративного права: сутність, види, особливості адміністративної правосуб'єктності.
- 47. Державнеуправління: поняття, принципи, функції.
- 48. Форми державного управління: сутність, види.
- 49. Методи державного управління: сутність, види.
- 51. Режими і рівні державного управління.
- 52. Центральні органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- 53. Місцеві органи виконавчої влади як суб'єкти державного управління.
- 54. Державна служба: сутність, принципи, види, правове регулювання.
- 55. Державний службовець: сутність, види, правове становище.
- 56. Адміністративний примус: сутність, особливості, види і правове регулювання.
- 57. Адміністративна відповідальність: поняття, особливості, підстави. Особливості правового регулювання.
- 58. Адміністративний проступок: сутність, ознаки, склад.
- 59. Адміністративні стягнення: сутність, види, порядок накладення.
- 60. Державний контроль: сутність, види, правове регулювання.
- 61. Адміністративний нагляд: сутність, види, правове регулювання.
- 62. Звернення громадян: сутність, види, правове регулювання.
- 63. Адміністративні процедури: поняття, види, правове регулювання.
- 64. Адміністративні провадження: поняття, види, правове регулювання.
- 66. Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі юстиції.
- 67. Адміністративно-правове забезпечення управління державною службою.
- 69. Адміністративно-правове забезпечення управління у галузі митної справи.
- 71. Поняття та ознаки адміністративного процесу.
- 72. Принципи адміністративного процесу.
- 74. Споры физических или юридических лиц с субъектом властных полномочий относительно обжалования его решений, действий или бездействия
- 75. Споры по поводу принятия граждан на публичную службу, ее прохождения, увольнения с публичной службы
- 76. Споры между субъектами властных полномочий по поводу реализации их компетенции в сфере управления, в том числе делегированных полномочий
- 77. Споры относительно заключения и выполнения административных договоров
- 78. Споры по обращению субъекта властных полномочий в случаях, установленных законом
- 79. Споры относительно правоотношений, связанных с избирательным процессом или процессом референдума
- 80.Поняття и виды подсудности административных дел.
- 81 Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов’язки.
- 82 Сторони в адміністративному процесі.
- 83 Треті особи в адміністративному процесі.
- 84 Представництво в адміністративному процесі.
- 85 Поняття та етапи доказування в адміністративному процесі.
- 86. Поняття та види доказів в адміністративному процесі.
- 87. Поняття і види процесуальних строків.
- 88. Характеристика заходів процесуального примусу.
- 89.Право на административный иск. Право на предъявление административного иска и процессуальный порядок его реализации
- 90. Отказ в открытии производства по административному делу.
- 91. Открытие производства по административному делу и его правовые последствия.
- 92. Судовий розгляд справи по суті.
- 93. Поняття та види судових рішень в адміністративному процесі. Вимоги, яким має відповідати судове рішення.
- 95. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, пу, Вищої ради юстиції.
- 96. Особливості провадження у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
- 97.Особливости производства по делам по поводу решений, действий или бездеятельности государственной исполнительной службы.
- 98. Особливості провадження у справах про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
- 99.Особливості провадження у справах за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
- 100 Скорочене провадження.
- 101 Поняття, мета та завдання апеляційного провадження.
- 102 Поняття, мета та завдання касаційного провадження. Право на касаційне оскарження та процесуальний порядок його реалізації.
- 103 Поняття, мета та завдання перегляду судових рішень Верховним Судом України.
- 104.Розгляд дела Верховным Судом Украины.
- 105.Характеристика мер процессуального принуждения.
- Раздел VI Меры процессуального принуждения