10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.

Юридична антропологія — це наука про людину як соціальну істоту в її правових проявах, вимірах, характеристиках. Вона вивчає правові форми суспільного життя, які складаються в різних співтовариствах (первісних, традиційних, сучасних), у різних етносів (народів, націй), в різні епохи і в різних регіонах світу.

Юридична антропологія сформувалася в другій половині XIX ст. на стику юриспруденції, антропології, етнології, соціології, культурології, історії, філософії. З юридичних дисциплін помітно вплинули на її становлення історія права і порівняльне правознавство. Основними поняттями юридичної антропології були: «звичаєве право», «традиційне право», «звичай», «традиція», «звичаєво-правова ментальність», «звичаєво-правова система».

Відповідно до антропологічної концепції право трактується як система взаємних зобов'язань, що включає право на одній стороні, яке визнається обов'язком іншою стороною.

Юридична антропологія дозволяє виділити загально-правові тенденції розвитку, одночасно визнаючи правове різноманіття світу. Юридична антропологія свідчить, що кожна правова культура має право на автономію..

Висновки юридичної антропології зводяться до того, що право виступає як інструмент, що створюється кожним суспільством для вирішення виникаючих у ньому конфліктів. Використовуючи розробки юридичної антропології, правознавство виходить до нових можливостей пояснення існуючої правової реальності, глибше проникає в проблематику зв'язку людини і влади, формування правового менталітету, розгляду правової системи і правової культури як продуктів певної цивілізації.