logo
шпаргалки1

12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.

З поняттям об'єктивного права тісно пов'язане інше поняття — право суб'єктивне. Це третє із можливих значень терміна "право", яке також виступає як спеціально-юридична категорія.

З точки зору соціального призначення суб'єктивне право можна визначити так: суб'єктивне право — це гарантована суспільством та юридично зафіксована можливість задоволення громадянами та іншими суб'єктами права своїх потреб (під іншими суб'єктами розуміються суб'єкти, наділені спеціальними повноваженнями та ознаками, а також інтегровані суб'єкти — організації).

Йдучи шляхом структуризації, тобто з'ясування безпосередньо юридичного змісту і структури суб'єктивного права, можна дати таке визначення:

суб'єктивне право — це міра юридичної можливості, яка забезпечується юридичними обов'язками і охороною з боку держави.

Отже, суб'єктивне право, яке розуміється як юридична можливість, складається із трьох конкретних взаємопов'язаних можливос-тей-правомочностей.

Елементами суб'єктивного права є:

1) право на позитивні дії, тобто право на власні дії. Це первісний елемент будь-якого суб'єктивного права;

2) право вимагати від іншого суб'єкта виконання (додержання) юридичного обов'язку як умови реалізації носієм суб'єктивного права належної йому правової можливості;

3) право на захист з боку держави (а, відповідно, й право вимагати від держави, зокрема суду, такого захисту), яке виникає в разі порушення юридичного обов'язку особою, яка мала його виконати, коли це становить перешкоду для реалізації суб'єктивного права.

Проте лише в органічному зв'язку зазначені елементи утворюють суб'єктивне право як юридичну категорію.

Визнання особи суб'єктом права, носієм суб'єктивного права означає констатацію належності їй численних цілком визначених прав-можливостей, різних за галузевою приналежністю, змістом тощо. Орієнтуватися в цих правах допомагає класифікація, визначення їх типології, особливо за такою класифікаційною підставою, як природа, механізм виникнення і реалізації суб'єктивних прав.

Законний інтерес - це відображене в об'єктивному праві або випливає з його загального сенсу і певною мірою гарантоване державою просте юридичне дозвіл, що виражається в прагненнях суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом, а також у деяких випадках звертатися за захистом до компетентних органів - з метою задоволення своїх потреб , що не суперечать суспільним.

Зміст законного інтересу складається з двох елементів (прагнень): користуватися конкретним соціальним благом і звертатися в необхідних випадках за захистом до компетентних органів держави або громадських організацій. Сутність же його полягає в простому юридичному дозволі, відбитому в об'єктивному праві або витікає з його загального сенсу. Структурою законного інтересу виступають внутрішній зв'язок прагнень, їх організація, той чи інший спосіб з'єднання. Прагнення суб'єкта користуватися благом займає у змісті законного інтересу більш «високе положення», тому в структурному аспекті зміст законного інтересу буде виглядати так: спочатку - прагнення користуватися благом (основний елемент), а вже потім - прагнення звертатися до компетентних органів за захистом прагнення першого ( формально-забезпечує елемент).