logo
шпаргалки1

35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.

Професійна правосвідомість (правова свідомість юриста) включає структурні елементи, властиві всім індивідам. Проте специфіка виконуваних завдань, прав і обов'язків накладає на нього певний своєрідний відбиток. Особливості правосвідомості юриста-професіонала формуються в період навчання, коли він одержує різносторонню загальну і спеціальну правову підготовку.

Зміст професійної правосвідомості включає наступні елементи:

  1. система теоретичних правових знань, виражених в юридичних принципах, нормах і категоріях, в знанні основних тенденцій і закономірностей державно-правової дійсності;

  2. переконаність у соціальній корисності права, його цінності як міри свободи і справедливості, солідарність з правовими приписами, розуміння необхідності застосування правових норм. Для юриста-професіонала характерним є засудження протиправної поведінки і протидія їй;

  3. уміння та навики правильного застосування права. Юрист-професіонал повинен уміти користуватися законами та іншими правовими актами, володіти юридичною технікою, орієнтуватися в досягненнях юридичної науки і практики;

  4. переконання в необхідності дотримуватись законності при виконанні службових обов'язків.

Правова культура особистості — це якісний правовий стан особистості, що включає знання і розуміння індивідом права, повагу до нього, а також його дії відповідно до нього.

Структура правової культури особистості:

  1. ідеологічний елемент — знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного нормативно-правового акту, сферу його дії; уміння особи використовувати в практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої суб'єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки;

  2. психологічний елемент — повага до права, заснована на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага повинна мати місце навіть^ разі несхвалення індивідом окремих правових розпоряджень;

  3. поведінковий елемент — переконання в необхідності діяти відповідно до приписів правових норм, уміння користуватися юридичним інструментарієм.