logo
шпаргалки1

44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).

Правотворчість — це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб'єктів по ухваленню, зміні та скасуванню правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.

Правотворчість виступає як офіційна складова правоутворення, самостійна і завершальна його стадія. Правоутворення здійснюється до правотворчості, поряд з нею, у вигляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реалізації права. Правоутворення здійснюється не тільки Державою, але й суспільством: у правосвідомості, правовідносинах, правомірній поведінці, правових теоріях, правовій практиці, індивідуальних і колективних договорах. Вони досліджуються, узагальнюються, систематизуються державою, а потім формулюються в нормах права, зовні виражених в нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах, правових звичаях.

Функції правотворчості:

  1. функція первинного регулювання нових суспільних відносин, яка здійснюється шляхом видання нових за змістом норм права. Наприклад, у наш час відбувається юридичне оформлення відносин, пов'язаних із використанням комп'ютерів та інформаційних технологій;

  2. функція оновлення нормативно-правового матеріалу яка передбачає зміну або скасування тих норм, застаріли і не відповідають потребам суспільного розвитку. Наприклад, в більшості постсоціалістичних держав скасована цензура друку, яка перешкоджала розвитку демократії;

  3. функція ліквідації прогалин у позитивному праві,тобто часткового або повного усунення прогалин у правому регулюванні суспільних відносин шляхом формулювання тих правил поведінки, яких бракує.

4) функція систематизації нормативно-правового матеріалу, яка полягає у впорядкуванні, об'єднанні та доповненні нормативно-правових актів, створенні єдиного, зручного для користування, побудованого на наукових принципах нормативно-правового кодифікованого акту.