95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.

Правова культура є частиною загальної культури і обу­мовлена соціальним, духовним, політичним, економічним ладом суспільства. Підкреслимо, що правова культура включає тільки прогресивні, соціально корисні та цінні правові явища. У свою чергу правова культура також є цінністю, оскільки дозволяє людям користуватися благами свободи і справедливості, служить забезпеченню правопо­рядку, вищих інтересів суспільства і держави.

Залежно від носія правової культури розрізняють: 1) пра­вову культуру особистості; 2) правову культуру професійної групи; 3) правову культуру суспільства.

Правова культура особистості — це якісний правовий стан особистості, що включає знання і розуміння індиві­дом права, повагу до нього, а також його дії відповідно до нього.

Структура правової культури особистості:

1. ідеологічний елемент — знання і розуміння права, здатність особи тлумачити зміст норм права, визначати мету видання певного нормативно-правового акту, сферу його дії; уміння особи використовувати в практичній діяльності правові знання, реалізовувати і захищати свої суб'єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов'язки;

2. психологічний елемент — повага до права, засно­вана на особистій переконаності в його ефективності як засобу регулювання суспільних відносин. Така повага по­винна мати місце навіть^ разі несхвалення індивідом окре­мих правових розпоряджень;

3. поведінковий елемент — переконання в необхіднос­ті діяти відповідно до приписів правових норм, уміння користуватися юридичним інструментарієм.

Не всякого індивіда, що знає і розуміє юридичні норми, можна вважати правокультурною людиною. Правокуль-турну особистість характеризують: фактична правомірна поведінка; позитивне ставлення до права, усвідомлення соціальної значущості права і правопорядку, поважне став­лення до прав інших індивідів; правова активність.

Правова культура професійної групи характерна для осіб, що безпосередньо займаються юридичною практикою. Для них властиві глибокі правові знання, розуміння права ¹ Уміння його застосовувати в конкретній області юридичної практики.

Правова культура суспільства — це система загаль людських і національних цінностей, досягнутих суспіль­ством у правовій сфері, що характеризують рівень його правового прогресу.

Структура правової культури суспільства складається з наступних елементів:

1. право як вираз загальнолюдських і національних цінностей — свободи, справедливості, природних прав лю­дини, демократії, а також механізмів їх закріплення і реа­лізації;

2. культура правотворчої, правозастосовчої та право­охоронної діяльності державних і недержавних органів і посадовців, тобто ефективна, така, що відповідає правовим цінностям та ідеалам, діяльність по виданню, тлумаченню і реалізації правових приписів;

3. високий рівень суспільної правосвідомості, для якої характерні правова інформованість населення, повага до права і закону, наявність стійких установок на правомірну поведінку;

4. правомірність як відповідність явищ соціального життя вимогам, що містяться в нормах і принципах права. Правомірність як стан суспільного життя тісно пов'язана з правовою активністю індивідів. При реалізації правових норм суб'єкти діють ініціативно, прагнучи здійснювати правові приписи якомога ефективніше, принести максимум користі суспільству, досягти поставлених перед собою ці­лей, не порушуючи прав інших людей. Правова активність може виявлятися в різних сферах суспільного життя.

Правова культура суспільства є складовою частиною і найважливішою передумовою існування демократичної правової держави.

Правова культура суспільства — це різновид загальної культу­ри, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.

Система цінностей — це активність суб'єктів права у право­вій сфері, добровільність виконання вимог правових Норм, реаль­ність прав і свобод громадян, ефективність правового регулю­вання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практи­ка, стабільний правопорядок.