83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
Правова держава виступає як такий тип держави, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.
Основні ознаки правової держави:
\) пріоритет прав і свобод особи, гарантованих державою і реалізовуваних громадянами, рівність громадян перед законом, доступність правового захисту для кожного громадянина, обмеження втручання держави у сферу приватної ініціативи. Громадяни діють за принципом: «Дозволене все, що не заборонене законом»;
верховенство правового закону в системі нормативно-правових актів;
демократичний легальний спосіб формування влади. Органи влади правової держави, як правило, формуються шляхом вільних загальних виборів, а призначення на державні посади здійснюються з дотриманням законної прозорої процедури. Вибори виступають як найважливіший засіб контролю суспільства над державною владою. У правовій державі неможливі державні перевороти, закулісні угоди щодо формування органів влади;
розподіл влад. Кожна з гілок влади (законодавча, виконавча, судова) формується і діє в певній незалежності одна від однієї. Розподіл влад передбачає також наявність чітко окресленого кола повноважень і меж діяльності для кожної з гілок влади;
зв'язаність влади правом. Влада правової держави діє за принципом: «Дозволене лише те, що безпосередньо передбачене законом»;
високий рівень загальної та правової культури громадян. Тільки в цьому випадку є можливою свідома, компетентна участь громадян в управлінні державними і суспільними справами, повага до закону, прав і свобод співгромадян;
взаємна відповідальність держави та особи. Відповідальність особи перед державою виражається в дотриманні заборон (наприклад, не створювати незаконних військових формувань) і виконанні обов'язків (наприклад, платити податки), несенні тягаря обмежень у разі правопорушень. Відповідальність держави перед особою реалізується через пред'явлення позову проти держави та її органів, звернення до суду, у тому числі й до міжнародних судових органів;
8) гідне положення суду в суспільстві і державі. Суд може бути арбітром у взаєминах між громадянами і державою. Діяльність суду повинна базуватися на таких принципах як колегіальність, презумпція невинуватості, змагальність, рівність сторін, право на оскарження ухвалених рішень тощо.
Перспективи правової держави по-різному оцінюються ученими і політиками. Одні стверджують, що правова держава як реальність неможлива. Дослідники, політики і пересічні громадяни одностайно відзначають слабкість основ для такого типу державності, принаймні на пострадянському просторі, що й породжує песимізм щодо перспектив правової держави. Протилежна точка зору полягає в тому, що правова держава розглядається як єдино можливий варіант взаємодії громадянського суспільства і державної влади в сучасну епоху. Компромісом є уявлення про правову державу як ідеал, який ще не досягнутий навіть у найбільш розвинених державах. Практична ж цінність конституційного закріплення цього ідеалу полягає в тому, що воно ставить в обов'язок державної влади законні, справедливі дії заради загального добробуту.
Охарактеризувавши ознаки правової держави, потрібно виявити, якою мірою відповідає їм наша держава. Правова держава передбачає передусім розвиток її юридичної бази - законодавства. В останні роки в Україні прийнято чимало законів, які регулюють суспільні відносини в різних сферах життя. У недавно прийнятій Конституції України критерієм закріплення основних прав та свобод громадян міжнародні стандарти, загальновизнані принципи й норми міжнародного права, зафіксовані, зокрема в Статуті ООН, Загальній декларації прав людини, Пакті про громадянські та політичні права, Паризькій хартії для нової Європи. Розвиток конституційних положень щодо прав людини і громадянина здійснюється в законах України, зокрема, про власність, підприємництво, свободу совісті та релігійних організацій, про статус суддів, прокуратуру, адвокатуру та інших. Верховенство закону, зміцнення його авторитету досягається шляхом поліпшення якості законів, удосконалення законодавчого процесу. Крім прав і свобод людини, в законах повинні бути визначені також права нації, національностей, народу. Прикладом виконання цієї вимоги можна назвати Закон України "Про національні меншини в Україні", який прийнято з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток. Також на законодавчому рівні знайшов своє відображення загальнодозвільний принцип. У чинних законах значно розширено сфери діяльності громадянина, межі його свободи. Наприклад закон передбачає право власника вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а підприємці мають право самостійно приймати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. У плані реалізації такої ознаки, як взаємовідповідальність особи та держави, слід зазначити, що вона діяла раніше лише в напрямі відповідальності громадянина перед державою. Тепер ситуація змінилася. В Україні прийнято низку законів, згідно з якими держава несе відповідальність перед громадянином у разі порушення його прав. Наприклад, Закон "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" встановлює порядок видачі компенсацій незаконно репресованим, надання їм пільг. Уже дещо зроблено в Україні і для підвищення політичної культури населення. Так, закони України публікуються в засобах масової інформації, проводиться трансляція пленарних засідань сесії Верховної Ради, систематично виходять в ефір телерадіоканали політичної тематики, збільшено набір студентів у юридичні вузи та на юридичні та політологічні факультети. Побудова правової держави неможлива і без чіткого розмежування повноважень між різними гілками державної влади. В Україні законодавча влада належить парламенту - Верховній Раді України. Виконавчу здійснюють Президент, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Республіки Крим, органи державної виконавчої влади (центральні, місцеві та Республіки Крим), судову владу доручено здійснювати судовим органам - Конституційному Суду України, загальним, військовим, арбітражним судам. Верховна Рада приймає закони та здійснює контроль за їх виконанням; виконавчі органи займаються організацією проведення їх у життя; суди здійснюють правосуддя (шляхом вирішення кримінальних, цивільних, господарських та інших справ). Важливим у плані побудови правової держави є також створення ефективного механізму охорони прав особи. На сьогодні в Україні діють Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний та Арбітражний процесуальний кодекси, які передбачають процедуру звернення до суду за захистом порушених прав. Нові положення, які значно розширюють засоби захисту прав громадян, містять закони "Про адвокатуру", "Про нотаріат". На підняття авторитету судових органів, забезпечення незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону спрямований Закон України "Про статус суддів". Він встановлює порядок обирання суддів, процедуру здійснення правосуддя та недопустимість втручання в цю діяльність, а також інші важливі положення. Високими є вимоги щодо осіб, котрі обираються на посаду судді. На сьогодні значно розширено коло питань, з яких можна звернутися до суду. Доступність суду для кожного громадянина - це своєрідний показник того, як близько суспільство підійшло до правової держави. Правова держава може функціонувати лише в режимі законності, тобто такого стану відповідності суспільних відносин Конституції та іншим законам держави, який утворюється в результаті виконання законів усіма суб'єктами права (учасниками суспільного життя). Забезпечити відповідність законів та інших нормативних актів Конституції України покликаний Конституційний Суд України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Республіки Крим, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевої виконавчої влади, самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, посадовими особами та громадянами здійснюється органами прокуратури. Аналіз ознак правової держави та напрямів її формування засвідчує, що, хоч у чинній Конституції Україна проголошена правовою державою, насправді це положення є дещо декларативним. Тому, незважаючи на певні здобутки в справі побудови правової держави, нам необхідно ще докласти чимало зусиль для вирішення цієї проблеми.
- 1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- 2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- 3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- 4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- 5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- 6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- 7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- 8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- 9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- 10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- 11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- 12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- 13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- 14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- 15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- 16. Структура і джерела романо-германського права.
- 17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- 18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- 19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- 20. Філософія права. Галузі філософії права.
- 21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- 22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- 23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- 24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- 25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- 26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- 27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- 28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- 29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- 30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- 31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- 32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- 33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- 34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- 35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- 36.Поняття та класифікація принципів права.
- 37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- 38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- 39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- 40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- 41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- 42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- 43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- 44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- 45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- 46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- 47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- Фізичні особи;
- Юридичні особи;
- 48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- 49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- 50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- 51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- 52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- 53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- 54. Реалізація права. Форми реалізації права
- 55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- 56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- 57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- 58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- 59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- 60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- 61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- 62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- 63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- 64. Об'єктивно протиправне діяння
- 65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- 66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- 67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- 68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- 69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- 71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- 72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- 73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- 74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- 75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- 76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- 77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- 78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- 79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- 80.Держава і політичні партії
- 81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- 82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- 83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- 84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- 85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- 86.Державна служба. Проходження державної служби
- 87. Форма правління в сучасній державі.
- 88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- 89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- 90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- 91.Податкова політика сучасної держави
- 92.Аграрна політика сучасної держави
- 93. Інноваційна політика сучасної держави
- 94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- 95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- 96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- 97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- 98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- 99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.