37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.

Правові аксіоми — це вироблені юридичною наукою і практикою загальні положення, які через свою простоту, ясність і багатократне підтвердження практикою сприймаються як самоочевидні істини, що не вимагають доказів.

Сутність, роль і значення правових аксіом оцінюються по-різному. У зв'язку з цим в юридичній науці розрізняють наступні види аксіом:

1. аксіоми — ідеї правосвідомості, істинність яких не вимагає особливих доказів, які служать ідеологічними передумовами принципів права.;

2. аксіоми юридичної науки, що складаються в результаті узагальнення багатовікового досвіду суспільних відносин.;

3. аксіоми — окремі принципи права, тобто виражені в праві початкові нормативно-керівні засади, що характеризують його зміст. Наприклад, таким є принцип взаємозв'язку прав і обов'язків;

4. аксіоми — конкретні норми права, закріплені у законодавстві.;

5) аксіоми — загальновизнані норми права, що виражають зміст загальнолюдської моралі, знаходять своє віддзеркалення в праві.

При вирішенні конкретних справ судами або іншими органами ці положення приймаються «на віру» як перевірені життям і враховуються при винесенні рішень. Аксіоми виражають загальнолюдський зміст права. Правові аксіоми служать інтересам усього населення країни, їх виконання укріплює порядок у суспільстві, вводить правове життя в цивілізоване русло. Відступи від правових аксіом приводять до свавілля та юридичного хаосу.

Правові презумпції. (лат. ргаевитріїо — припущення) — це офіційно визнані припущення про наявність або відсутність тих або інших юридичних фактів.

Розрізняють спростовні та неспростовні презумпції. Спростовні презумпції можуть бути спростовані, якщо буде встановлене існування іншого, у протилежність передбачуваному, юридичного факту. До таких презумпцій належать: презумпція невинуватості підсудного (кримінальний процес); презумпція винуватості боржника (цивільне право); презумпція авторства (право інтелектуальної власності). До неспростовних презумпцій належать презумпція знання закону: передбачається, що кожен повинен знати закони своєї країни, а незнання закону не звільняє від відповідальності за його порушення.

За фактом правового закріплення презумпції бувають фактичними і законними. Фактичні презумпції в законі не виражені й тому формально не мають юридичного значення. Законні презумпції — припущення, прямо або побічно закріплені в законодавстві. За сферою дії розрізняють галузеві та загальноправові презумпції.

Правова фікція (від лат. іісііо — вигадка) — це прийом юридичної техніки, за допомогою якого особі, предмету або явищу в цілях захисту законних приватних, суспільних і державних інтересів свідомо приписується характеристика, якою особа, предмет або явище насправді не володіє.

Основною ознакою правової фікції є те, що норма-фікція умовно заповнює невідомі обставини і надає їм значення юридичного факту. Таке заповнення досягається наступними способами:

1. штучне уподібнення або прирівнювання одне до одного таких понять та обставин, які насправді є різними або навіть протилежними.

2. визнання реальними неіснуючих обставин і заперечення існуючих.

3. визнання існуючими обставин і ситуацій до того, як вони стали існувати насправді або виникли пізніше, ніж це було насправді.

4. штучна реконструкція фактів, що реально мали місце..

За допомогою правових фікцій досягаються цілі законодавчої політики. Правова фікція, що діє в системі правового регулювання суспільних відносин, вносить якісну визначеність у правові інститути і тим самим сприяє стабільності правопорядку.