97.Держава і релігія Світська і теократична держава

Із незапам'ятних часів релігія є найважливішим чинником державної політики і міждержавних відносин. У багатьох країнах предметом запеклої боротьби стало питання про відносини держави і релігії. У цій боротьбі протистоять одне одному прихильники релігійної держави (теократії) та їхні опоненти, котрі виступають за повне відділення релігії від держави. уто теократична модель з єдиною «державною релігією», релігійним правом як державним законодавством й ототожненням релігійного та політичного керівництва в сучасному світі трапляється рідко. Близький до неї був Іран під владою аятолли Хомейні; схожі тенденції мають місце й у Саудівській Аравії (одна релігія, заборона інших конфесій, принцип, відповідно до якого закон не може суперечити настановам Корану).

Слід зазначити, що відділення релігії від держави, незалежно від доброзичливого чи ворожого ставлення до першої, націлене на забезпечення свободи особистості, рівноправність конфесійних і нерелігійних меншостей, їхньої відданості державі, а також на запобігання конфліктів на релігійному ґрунті. Разом з тим у деяких випадках розмежування, проведене в дусі ворожості, трансформувалося у придушення релігії та у порушення елементарних прав віруючих.

Яскравий приклад моделі офіційної церкви спостерігаємо в Англії (подібний устрій існує також у Швеції і Норвегії). Тут релігія не відділена від держави. Англіканська церква офіційно має високий і почесний статус.

Після встановлення радянської влади в Україні було законодавче закріплено принцип відокремлення церкви від держави, але на практиці держава активно втручалася в церковні справи. Більше того, влада сприймала церкву як політичного противника. У вересні 1937 року ЦК ВКП(б) спеціальним рішенням проголосив «безбожну п'ятирічку» — до кінця 1937 р. в СРСР мали бути ліквідовані всі релігійні конфесії і навіть зовнішні вияви релігійності. Почалося знищення храмів та предметів культу, економічний, політичний і моральний тиск на духовенство. Внаслідок цього в Україні було закрито до 75—80 % (8 тисяч) храмів. Принципово інша модель державно-церковних відносин існувала в роки Другої світової війни на окупованих німецькими військами українських територіях.. З вересня 1943 р. було реанімовано православну церкву, відновлено сотні парафій. Але партійна тенденція на знищення релігії призвела до нових репресій. З утвердженням державної незалежності України змінилася модель державно-церковних відносин.