65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
Правопорушення — це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.
Правопорушення розрізняються за ступенем шкідливості та суспільної небезпеки; за характером санкцій, які настають. За цими критеріями вони поділяються на злочини і проступки.
Злóчин— передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне винне каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Злочини — це найбільш шкідливі правопорушення, небезпечні для суспільства і особи, що посягають на суспільний лад, права і свободи особи, інші соціальні цінності. Ознаками злочину є явна суспільна небезпека, протиправність, винність, караність. Як злочинні діяння закріплюються лише кримінальним законом.
Злочини відрізняються максимальним ступенем суспільної небезпеки та шкідливості, зазіхають на найбільш значущі інтереси суспільства. Об’єктами злочинного діяння є суспільний і державний лад, система господарських відносин, різноманітні форми власності, особистість, політичні, трудові, майнові й інші права громадян.
У зв’язку з підвищеною суспільною небезпекою злочину закон передбачає за їхнє скоєння найсуворіше кримінальне покарання. На відміну від інших видів правопорушень, перелік злочинів, передбачених кримінальним законом, вичерпний і розширювальному тлумаченню не підлягає.
Проступки — правопорушення менш небезпечні для суспільства, ніж злочини. Це суспільно шкідливі, винні, протиправні діяння, які характеризуються меншою, ніж злочини, суспільною небезпекою і тягнуть за собою не кримінальне, а адміністративне, дисциплінарне або цивільно-правове покарання.
Залежно від сфери скоєння розрізняють цивільні, адміністративні, дисциплінарні проступки.
Цивільні правопорушення (проступки) відрізняються специфічним об’єктом зазіхання. Це майнові і пов’язані з ними особисті немайнові відносини, регульовані нормами цивільного права, а також деякими нормами трудового та сімейного права. Ці правопорушення виявляються в невиконанні чи неналежному виконанні договірних зобов’язань, у заподіянні майнової шкоди та ін.
Адміністративні правопорушення (проступки) являють собою передбачені нормами адміністративного, фінансового, земельного, процесуального й інших галузей права зазіхання на встановлений порядок державного управління, громадський порядок.
Дисциплінарні правопорушення (проступки) являють собою протиправні діяння, що порушують внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій. Правопорушник дезорганізує нормальну діяльність трудових колективів, порушує трудову, навчальну, службову, виробничу, військову дисципліну.
Зловживання правом — це соціально шкідлива поведінка суб'єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Воно достатньо поширене на практиці. Може йтися про зловживання конституційними правами і свободами, батьківськими правами, посадовими повноваженнями, цивільними і процесуальними правами. Ознаки зловживання правом:
наявність у суб'єкта суб'єктивного права;
діяльність суб'єкта по реалізації цього права;
використання суб'єктивного права всупереч його соціальному призначенню і спричинення цим використанням шкоди суспільним інтересам або інтересам інших осіб;
відсутність правопорушення, тобто порушення конкретних юридичних заборон або невиконання обов'язків.
- 1. Поняття та зміст методології юриспруденції. Правові категорії.
- 2. Первісне і похідне походження держави. Неолітична революція і виникнення держави.
- 3. Конфліктне призначення права. Теорії походження права.
- 4. Статика та динаміка держави.Класичний підхід до держави.
- 5. Система юриспруденції. Нові напрями юриспруденції.
- 6.Загальнотеоретична юриспруденція. Правознавство і державознавство.
- 7. Догматичний (формально-логічний) метод у юридичній теорії та практиці.
- 8. Професійна правова культура. Поняття і засоби правового мислення.
- 9.Герменевтичний підхід у правовій сфері. Мистецтво розуміння та інтерпретації права.
- 10. Юридична антропологія: право в людині – людина у праві.
- 11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне й індивідуальне регулювання.
- 12. Суб’єктивне право: поняття та структура. Законний інтерес.
- 13. Юридичний обов’язок: поняття та структура.
- 14. Загальносоціальні та спеціальні функції права. Регулятивна та координуюча роль українського права.
- 15. Правова система: поняття та види. Національна, інтегративна і міжнародна правова система.
- 16. Структура і джерела романо-германського права.
- 17. Сім’я загального права. Прецедент в англійському й американському праві.
- 18.Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.
- 19. Компаративістика, її роль у вивченні правової реальності.
- 20. Філософія права. Галузі філософії права.
- 21.Соціологія права. Правова соціалізація. Суспільна думка про право.
- 22. Діалог правових культур. Правова аккультурація і декультурація.
- 23. Правова аксіологія. Цінності права. Основні цінності права.
- 24. Власна цінність права. Правові цінності. Основні правові цінності.
- 25. Предмет і метод правового регулювання. Складові методу правового регулювання.
- 26. Поняття правового режиму. Звичайний, спеціальний і надзвичайний правовий режим.
- 27. Поняття правового регулювання. Прийоми і типи правового регулювання.
- 28. Поняття й ознаки правової норми. Правова норма і стаття закону.
- 29. Класифікація правових норм. Дефінітивні норми права.
- 30. Поняття і структура правовідносин.Об’єкти правових відносин.
- 31. Поняття та види юридичних фактів. Фактичний склад.
- 32. Поняття та стуктура правосвідомості. Правовий менталітет.
- 33. Правосуб’єктність: правоздатність, дієздатність, деліктоздатність.
- 34. Правова культура суспільства та її компоненти.
- 35. Правосвідомість і правова культура особистості. Правова активність особи.
- 36.Поняття та класифікація принципів права.
- 37. Правові презумпції, правові аксіоми, правові фікції.
- 38. Юридична концепція права людини. Права людини і правовий статус особи.
- 39.Три покоління прав людини. Індивідуальні та колективні права.
- 40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.
- 41. Поняття і основні вимоги законності. Правозаконність.
- 42. Поняття правового порядку. Співвідношення законності і правопорядку.
- 43. Джерела права. Джерела українського права. Нормативний договір як джерело українського права.
- 44. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість).
- 45. Юридична практика: поняття та види. Роль судової практики в українському правіи.
- 46. Співвідношення права і держави. Верховенство права і правова держава.Етатистська держава.
- 47. Правовий статус та компетенція суб’єктів права.
- Фізичні особи;
- Юридичні особи;
- 48. Правові аномалії: нігілізм, ідеалізм, догматизм.
- 49. Суб'єкти правовідносин. Юридичні особи.
- 50. Систематизація законодавства. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус.
- 51. Система права, галузі та інститути права. Правові спільноти
- 52. Публічне і приватне право. Проблеми уособлення соціального права
- 53. Матеріальне і процесуальне право. Зростання ролі процесуального права
- 54. Реалізація права. Форми реалізації права
- 55. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- 56. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права
- 57. Процес застосування права. Стадії правозастосовчого процесу
- 58. Акти застосування права: поняття, види. Структура складного акту застосування права
- 59. Тлумачення права: поняття та види. Офіціальне тлумачення права.
- 60. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- 61. Поняття та види правовоїповедіння. Правова активність.
- 62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.
- 63. Кодифікація ц інкорпорація, їх різновиди.
- 64. Об'єктивно протиправне діяння
- 65. Поняття та види правопорушень.Зловживання правом
- 66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.
- 67. Штрафна і правовідновлювальна відповідальність:Поняття і призначення.
- 68. Державний та правовий примус. Міри відповідальності, міри захисту і профілактичні міри.
- 69. Поняття держава. Сильна та слабка держава. Образ держави.
- 71. Суверенітет держави. Криза суверенітета сучасної держави.
- 72. Сучасна та досучасна держава.Типологія сучасних держав.
- 73. Державна влада. Єдність і розподіл влади.
- 74.Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держави.
- 75. Розуміння механізму держави. Механізм держави та державний апарат.
- 76. Законодавча влада та її функції. Представницька функція законодавчої влади
- 77. Судова влада та здійснення правосуддя. Підвищення судової влади.
- 78.Виконавча влада і її система. Виконавча влада сучасної України
- 79. Державне управління та місцеве самоврядування.
- 80.Держава і політичні партії
- 81.Конституційна держава . Співвідношення конституційної держави і правової держави
- 82. Концепція соціальної держави. Україна як соціальна держава
- 83. Концепція правової держави. Україна як правова держава.
- 84. Державні органи та їх класифікація. Центральні і місцеві державні органи в Україні.
- 85. Функції сучасної держави. Функції держави та державні послуги.
- 86.Державна служба. Проходження державної служби
- 87. Форма правління в сучасній державі.
- 88. Політичний та державний режим. Державний режим сучасної України.
- 89. Територіальне буття сучасної держави. Державна територія та державний простір
- 90.Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- 91.Податкова політика сучасної держави
- 92.Аграрна політика сучасної держави
- 93. Інноваційна політика сучасної держави
- 94.Становлення контрольної влади та її інститутів Рахункова палата
- 95. Правова культура та правове життя. Правова культура суспільства.
- 96.Еліта в сучасній державі. Формування юридичної еліти в Україні
- 97.Держава і релігія Світська і теократична держава
- 98.Держава як арбітр. Поняття і зміст соціального партнерства.
- 99.Етика і естетика держави.Образ держави та її імідж.