66. Юридична відповідальність. Умови,що виключають юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність є одним із видів соціальної відповідальності. Соціальна відповідальність — це ставлен­ня суспільства до вчинків особи з погляду виконання нею соціальних норм. До видів соціальної відповідальності можна віднести: моральну, релігійну, політичну, партійну. Юридична відповідальність відрізняється від усіх інших видів соціальної відповідальності лише тим, що вона ґрун­тується на нормативних вимогах, які забезпечуються в необхідних випадках державним примусом.

Ознаки юридичної відповідальності:

1. спирається на державний примус, який реалізується через діяльність спеціальних державних органів (поліція, державні пенітенціарні установи, виконавча служба) або інших суб'єктів, уповноважених на цю діяльність державою (так, у ряді країн існують приватні виправні установи, осо­бливо для неповнолітніх);

2. тягне за собою певні негативні наслідки для право­порушника, які виражаються в особистих обмеженнях (наприклад, позбавлення або обмеження свободи, позбав­лення права займатися певним видом діяльності) та/або майнових стягненнях (конфіскація майна, обов'язок від­шкодувати заподіяний збиток);

3. Є реакцією на винне антисуспільне діяння. Думки, почуття, бажання вчинити правопорушення, не реалізова­ні зовні, не можуть бути підставою для притягнення особи до юридичної відповідальності;

4. має процесуальну форму втілення. Юридична відпо­відальність реалізується компетентним органом держави в суворій відповідності до встановленої законом процедури.

Для виникнення юридичної відповідальності потрібні певні обставини, що складають її фактичні та юридичні підстави:

1) фактичною підставою є склад правопорушення,

тобто сукупність його елементів: об'єкту, суб'єкту, об'єктив­ної та суб'єктивної сторін (складний юридичний факт);

1. юридичною підставою є норма права, що перед-бачає застосування заходів відповідальності за протиправ- ну поведінку (санкція правової норми), і правозастосов-чий акт — рішення конкретного органу (наприклад, вирок суду).

Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. Існують обставини, які виключають суспільну небезпечність і протиправність діяння. У кримінальному та адміністративному праві такими обставинами є необхідна оборона і крайня необхідність.

Крайня необхідність — це особливі обставини, за якими особа вимушено заподіює шкоду правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує законним правам та інтересам будь-яких суб'єктів. Небезпека, що усувається, може виходити з дій людей та інших джерел — явищ природи, машин тощо. Це дія, яка хоч і підпадає під ознаки правопорушення, але скоєна для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, правам громадян. Для визнання дії такою, що скоєна у стані крайньої необхідності, потрібно щоб небезпеку за обставин, що склалися, не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута.

Необхідна оборона — це правомірний захист від суспільно небезпечного посягання шляхом нанесення шкоди здоров'ю нападника. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Діяння, які сталися при необхідній обороні без перевищення її меж, не підлягають кримінальній відповідальності