logo search
шпаргалки1

62. Ознаки правомірної поведінки. Типологія правомірної поведінки.

Правомірна поведінка — це поведінка, яка відповідає приписам правових норм.

Ознаки правомірної поведінки:

  1. відповідність праву. Правомірна поведінка «одягне­на» в юридичну форму, здійснюється на основі норм і прин­ципів права;

  2. соціальна корисність. Правомірна поведінка пози­тивно оцінюється з боку індивідів, суспільства і держави і відповідає їхнім інтересам;

  3. передбачуваність. Дії правослухняної людини легко спрогнозувати, що дозволяє, у свою чергу, планувати дії у відповідь;

  4. масовість. У демократичній правовій державі, в нор­мальних умовах правомірна поведінка властива переважній більшості людей, інакше суспільство перестало б нормаль­но функціонувати;

  5. добровільність і свідомість. Зводиться до вибору людиною варіанту поведінки. Основна маса населення по­водиться правомірно через особисті переконання, розумін­ня вигод правомірної поведінки, звичку, а не тільки через острах можливої юридичної відповідальності;

6) активність. Передбачає самостійність цивільної та етичної позиції людини, усвідомлення нею соціальних на­ слідків своїх вчинків, порівняння власних інтересів з інте­ресами інших людей, суспільства в цілому.

При цьому потрібно враховувати, що рівень добровіль­ності, свідомості і активності неоднаковий у різних людей.

За мотивами та ступенем активнос­ті добровільну правомірну поведінку розділяють на соці­ально активну (принципову) і звичну, а вимушену — на конформістську і маргінальну:

  1. соціально активна. Це вища форма правомірної по­ведінки, властива людям з високим рівнем правосвідомос­ті. Мотивом соціально активної поведінки є повага суб'єк­та до права, його переконаність у необхідності і доцільнос­ті слідування праву. Правосвідомість і поведінка такої людини знаходяться в повній гармонії. Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов'язаний з реаліза­цією не тільки особистого, але й суспільного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів пра­ва, законності, правопорядку;

  2. звичка. Така поведінка заснована не стільки на знанні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життєвому досвіді. Така людина не дуже замислюється над приписами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, що вже склав­ся. Люди, яким властивий цей тип поведінки, звичайно не проявляють зайвої соціальної активності, проте до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізованому су­спільстві;

конформістська (від лат. сопіогтів — подібний, згідний). Людина не слідує своїм переконанням або звич­кам, а копіює дії свого оточення, діє «як усі». Для конфор­містської поведінки характерні: відсутність власної позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до навколиш­ньої дійсності, підпорядкування групі, начальству, нефор­мальному лідеру, ситуативність поведінки, сприйнятли­вість до психологічного тиску та маніпуляції. Цей вид по­ведінки характерний для соціальних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою і правосвідомістю (на­приклад, для неповнолітніх). При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) мож­лива аналогічна зміна правової установки з правомірної на неправомірну;

  1. маргінальна (від лат. та^інаНв — прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно внаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигіднос­ті законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідо­мість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в су­спільстві (через складність долі, інвалідність, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, уразі зручної ситуації порушити правові вимоги.