40. Правове виховання та його форми. Правова інформованість.

Правове виховання — це постійний, систематичний вплив на індивіда і суспільство з метою формування у них правової культури. Мета правового виховання конкретизується через окремі його завдання:

1) засвоєння індивідами правових знань, тобто знань законодавства, знань своїх прав і обов'язків;

2) підвищення авторитетності права у свідомості індивідів;

3) формування чіткої орієнтації на правомірну поведінку.

Суб'єктами правового виховання виступають як інститути держави, так і інститути громадянського суспільства: сім'я, трудові колективи, об'єднання громадян, навчальні заклади, ЗМІ, політичні діячі, викладачі, журналісти тощо. Правове виховання населення в сучасній державі виступає як одне із завдань, що реалізовуються, як правило, в ході виконання цільових програм. Так, в Україні розроблена і діє Національна програма правової освіти населення.

Форми правового виховання:

1) правове навчання — полягає в передачі, накопиченні і засвоєнні правових знань у школі та інших навчальних закладах. Ця форма є найбільш ефективною і результативною, оскільки вона надає індивіду певну систему правових знань;

2) правова пропаганда — полягає в розповсюдженні правових ідей і правових вимог серед населення за допомогою публікацій юридичної літератури (тексти нормативно-правових актів, коментарі до них) і ЗМІ (преса, телебачення, радіомовлення, Інтернет). Дана форма правового виховання привертає своїми широкими можливостями — вона доступна практично необмеженому числу індивідів;

3) юридична практика — сприяє передачі юридичної інформації, знань за допомогою участі людей у процесі перш за все правозастосовної діяльності (судів, правоохоронних органів і інших органів держави). Виконання рішень правозастосовчого органу сприяє закріпленню знань права, що є у індивіда;

4) безпосередня реалізація права. Юридичні дії, здійснювані індивідом самостійно (наприклад, участь у виборах, укладення правочинів), на практиці підтверджують одержані знання, сприяють виробленню умінь і навиків виконання, дотримання і використання правових норм;

5) самовиховання — пов'язано з особистим досвідом, самоосвітою, власним аналізом правових явищ. Без самовиховання не може бути ефективною жодна з форм правового виховання. Тільки власні зусилля по придбанню правових знань, роздуми про правову дійсність сприяють виробленню справжньої правової культури особи.

Методи правового виховання — це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких отримуються правові знання, уміння і навики, формується пошана до права і соціальних Цінностей, які воно охороняє. Основні методи правового виховання — переконання, заохочення, позитивний приклад, примус і покарання.

Правова інформованість надзвичайно важлива для розвитку суспільної свідомості. Людина прагне отримати якомога більше правової інформації, але не завжди має можливість це зробити.

Ця потреба тим вище в суспільстві, чим більше розвинені демократичні інститути.

Джерела правової інформації дуже стійкі. Протягом багатьох десятиліть в обміні інформацією беруть участь радіо, телебачення, засоби масової інформації. Останнім часом в цьому списку з`явився Інтернет, який розвивається швидкими темпами. Все більшу роль відіграє телебачення у зв`язку з його доступністю.

Ступінь правової інформованості визначається і неформальними відносинами між людьми. Вони діляться наявною у них інформацією, її джерелами, але в цьому випадку інформація може бути дуже спотворена.

За вказаними вище причин необхідно приділяти особливу увагу способам правового інформування. Робити це потрібно максимально коректно, щоб не втручатися в правові процеси.