5. Словник основних термінів

Апеляція – подання прокурора, скарга учасника судового розгляду та інших осіб, інтересів яких стосується рішення суду, про перегляд справи в апеляційному порядку.

Видача особи (екстрадиція) – передача особи за запитом держави, у якій стосовно такої особи порушено провадження в кримінальній справі або ухвалено обвинувальний вирок і яку вона залишила з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Вирок – рішення суду першої чи апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину і про призначення їй покарання чи звільнення від покарання.

Висновок експерта – процесуальний документ, у якому викладаються зміст дослідження та мотивовані висновки з питань, поставлених перед експертом особою, яка веде провадження в кримінальній справі, чи сторонами.

Державне обвинувачення – процесуальна і публічна діяльність прокурора у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.

Доручення про надання правової допомоги – доручення, запит, клопотання, прохання тощо іноземної держави чи України в особі її компетентних або уповноважених органів про надання правової допомоги у кримінальній справі.

Експерт – особа, яка має необхідні спеціальні знання для дачі висновку з питань, що виникають під час провадження у кримінальній справі, і якій постановою органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді або ухвалою суду доручено провадження експертизи.

Законні представники – батьки, а якщо їх немає – інші повнолітні близькі родичі, опікуни, піклувальники, представники органів опіки і піклування, представники установ і організацій, під опікою чи на піклуванні яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.

Захисник – це особа, яка здійснює захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого шляхом надання їм необхідної юридичної допомоги.

Касаційне подання – подання прокурора про перегляд справи у касаційному порядку.

Касаційна скарга – скарга учасника судового розгляду про перегляд справи у касаційному порядку.

Кримінальний процес – врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду по виявленню, попередженню і розкриттю злочинів, викриттю й покаранню винних та недопущенню покарання невинних, а також система правових відносин, які виникають у зв’язку з цією діяльністю між органами і особами, які беруть у ній участь.

Міжнародна правова допомога в кримінальних справах проведення відповідними органами однієї держави дій, виконання яких необхідне для розслідування кримінальної справи, її розгляду в суді або для виконання призначеного покарання в іншій державі.

Начальник слідчого підрозділу – службова особа, яка очолює відповідний слідчий підрозділ, або його заступник, які діють у межах своєї компетенції.

Начальник органу дізнання – службова особа органу дізнання, яка очолює відповідний підрозділ, або його заступник, які діють у межах своєї компетенції.

Обвинувачений – фізична особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Особа, яка здійснює дізнання – службова особа, якій органом дізнання доручено здійснювати досудове розслідування у формі дізнання.

Підозрюваний – фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжній захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підсудний – фізична особа, кримінальну справу з обвинувачення якої призначено до судового розгляду.

Понятий – фізична особа, яку залучають до участі в кримінальній справі з метою засвідчення її підписом відповідності записів у протоколі виконаній процесуальній дії.

Постанова – процесуальне рішення особи, яка здійснює дізнання, слідчого, начальника органу дізнання, начальника слідчого підрозділу, прокурора, судді, суду в колегіальному складі.

Потерпілий – фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди і яку визнано потерпілою постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду.

Прокурор – посадова особа органів прокуратури, на яку покладено повноваження по здійсненню прокурорського нагляду за дотриманням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органами дізнання, досудового слідства та ін., а також по підтриманню державного обвинувачення в суді. Під термін “прокурор” підпадають: Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів та прирівняні до них, військові прокурори гарнізонів, транспортний прокурор, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень.

Протокол – процесуальний документ, у якому у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, засвідчується факт провадження, зміст і результати процесуальних дій.

Процесуальні рішення – правозастосувальні акти, прийняті судом, суддею, прокурором, слідчим, начальником слідчого підрозділу, особою, яка здійснює дізнання, начальником органу дізнання, які містять відповіді на правові питання, що виникають при провадженні у справі, та владні приписи про правові дії.

Свідок – це фізична особа, щодо якої у дізнавача, слідчого, прокурора, суду, судді є дані, що їй відомі обставини, котрі стосуються справи, і яку у зв’язку з цим викликано для дачі показань.

Слідчий – службова особа відповідного слідчого підрозділу, уповноважена здійснювати досудове слідство у кримінальній справі.

Спеціаліст – особа, що має необхідні спеціальні знання і яку залучають у разі потреби до участі у провадженні окремих процесуальних дій.

Суд ‑ Верховний Суд України і загальні суди, уповноважені здійснювати правосуддя на підставі закону.

Суддя – посадова особа судової влади, яка відповідно до Конституції України наділена повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в суді загальної юрисдикції, народний засідатель, присяжний.

Ухвала – рішення (крім вироку та постанови) суду першої, апеляційної і касаційної інстанцій при розгляді справи судом у колегіальному складі.

Цивільний позивач – громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків.

Цивільний відповідач – фізична або юридична особа, яка несе матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, до якої по кримінальній справі пред’явили цивільний позов з метою відшкодування збитків або компенсації моральної шкоди, завданої злочинними діями.