Тема 25. Касаційне провадження

Завдання

1. У квітні 2003 р. П. звернулась до суду з позовом до ВАТ “Іжмаш” про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, посилаючись на те, що, працюючи у 1952-1954 рр. у відповідача, отримала захворення, в результаті якого за висновком ЛТЕК визнана інвалідом II групи з втратою професійної працездатності.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Гор-лівки провадження у справі закрито з тієї підставі, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвалою апеляційного суду Донецької обл. ухвала міс-цевого суду залишена без змін.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вона не підлягає розгляду в судах України. При цьому, посилаючись на ст. 20, 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., підписаної у м.Мінську та ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР (далі – Конвенція), та на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків, підписану Україною, Росією та іншими державами у м.Москві 9 вересня 1994 р. (далі – Угода), суд вважав, що справа підлягає розгляду в суді Росії, на території якої мала місце подія, що є підставою для відшкодування шкоди.

Водночас ст.8 Угоди визначено, що у справах, передбачених Угодою, компетентним є суд Сторони, на території якої відбулася подія, що стала підставою для вимоги про відшко-дування шкоди, чи суд Сторони, на території якої живуть особи, котрі мають право на відшкодування шкоди, за вибором потерпілого.

У касаційній скарзі П. просила скасувати зазначені ухвали як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права.

Яке з визначених ЦПК України повноважень повинен реалізувати в цьому випадку суд касаційної інстанції? Дайте характеристику повноважень суду касаційної інстанції.

2. С. звернувся до суду з позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (АКБ), Вінницької обласної дирекції “Укрсоцбанк” (далі – Вінницька облдирекція) про стягнення суми, посилаючись на те, що в грудні 2000 р. та в березні 2001 р. уклав з Вінницькою облдирекцією строкові договори депозитних вкладів, проте з липня 2001 р. відповідач в односторонньому порядку змінив процентну ставку по вкладах, у зв’язку з чим йому були заподіяно матеріальні збитки.

Заперечуючи проти позову, АКБ та Вінницька обл. дирекція звернулися з зустрічним позовом до С. про визнання зазначених договорів недійсними, посилаючись на те, що їх вини у невиконанні зобов’язань, передбачених договорами, немає. Крім того, Вінницька облдирекція не наділена правом юридичної особи, а її директор не мав повноважень на укладання і підписання договорів. Відповідно до Положення про філії банку та їх персонал, а також Статуту акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк”, мережа АКБ складається з центрального банку в м.Києві, дирекцій у містах Києві, Сімферополі та в обласних центрах і відділень банку. Банк зі своїми установами є юридичною особою. Установи банку не є юридичними особами і здійснюють свою діяльність від імені банку в порядку, визначеному Положенням. Як вбачається з п.31 Положення, філії банку без спеціального доручення в межах наданих їм повноважень можуть бути позивачем і відповідачем в суді, або третейському чи господарському суді й виступати в цих установах від імені банку та укладати угоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 червня 2003 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах апеляційного суду Вінницької обл. позов С. залишено без задоволення, а зустрічний позов АКБ та Вінницької облдирекції задоволений.

У касаційній скарзі С. просить ухвалені у справі рішення скасувати з підстав порушення судом норм матері-ального права.

Чи можуть бути суб’єктами касаційного провадження структурні підрозділи юридичних осіб? Дайте характеристику суб’єктів права на касаційне оскарження. Складіть ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

3. У червні 2003 р. Ю. звернулася до суду із позовом до редакції громадсько-політичної газети “Златокрай” про захист честі, гідності, репутації народного депутата України та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що в названій газеті було опубліковано відкритий лист громадянина Ж., в якому автор просив народного депутата України Ю. роз’яснити деякі питання щодо підвищення розміру пенсійного забезпечення. Позивачка надала редакції для опублікування письмову відповідь на зазначений лист, проте замість цієї відповіді відповідач опублікував лише її короткий огляд у статті “Депутати не винні”. Посилаючись на те, що опублікування цієї статті порочить її гідність як народного депутата України, оскільки може створити у читачів враження, що вона нехтує зверненням своїх виборців і не дає на їхні запитання обґрунтованих відповідей, позивачка просила суд задовольнити заявлені нею вимоги.

Рішенням Золотоніського міського суду, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, позов задоволено: редакцію газети зобов’язано опублікувати відкриту відповідь Ю.; на користь позивачки з відповідача стягнуто 600 грн моральної шкоди. Зокрема суд зазначив, що дії редакції газети є незаконними та аргументував свою позицію посиланням на норму Закону України від 17 листопада 1992 р. “Про статус народного депутата України” (ч.1 ст.30), яка визнана такою, що не відповідає Конституції України Рішенням Конституційного Суду України від 10 травня 2000 р. № 8-рп/2000.

У касаційній скарзі редакція газети просить скасувати судові рішення і повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду чинному законодавству та необґрунтованість судового рішення. В касаційній скарзі зазначалось, що суд не застосував закон, який підлягав застосуванню в даних спірних правовідносинах.

Чи правильно визначені в касаційній скарзі підстави для касаційного перегляду справи? Складіть ухвалу касаційного суду про призначення справи до судового розгляду. Чи є підстави у даній справі для скасування судових рішень і повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції?

4. Акціонерне товариство відкритого типу “Юженергобуд” звернулося до суду із позовом до Р. про виселення її з кімнати гуртожитку в м. Южноукраїнка Миколаївської обл., посилаючись на те, що вона вселилась туди самовільно, з порушенням установленого законом порядку.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської обл. позов було задоволено. Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської обл. зазначене рішення було скасоване і постановлено нове, яким у позові відмовлено.

Апеляційний суд Миколаївської обл., скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове – про відмову в позові, виходив із того, що відповідачка проживала у спірній кімнаті з відома уповноваженого представника власника, постійно сплачувала за своє проживання, а тому висновок міського суду про її самовільне вселення не відповідає обставинам справи.

У касаційній скарзі позивач просив рішення колегії суд-дів судової палати апеляційного суду скасувати у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції скаргу задовольнив, рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської обл.скасував, а рішення Южноукраїнського міського суду залишив у силі.

Чи законна ухвала суду касаційної інстанції? Який процесуально-правовий статус судді-доповідача та судової колегії по розгляду справи у касаційному порядку?

5. У березні 2003 р. Б. звернулася до суду з позовом до державного підприємства “Харківський метрополітен” (далі – ДП), третя особа – Ф. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Позивачка зазначила, що з 21 лютого 1995 р. працювала енергодиспетчером служби електропостачання ДП. Наказом від 31 січня 2003 р. №2/к її звільнено з роботи на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП за станом здоров’я; наказом від 17 лютого 2003 р. №9/к змінено дату звільнення з 31 січня на 3 лютого 2003 р. Оскільки в день звільнення вона була у відпустці (з 2 до 31 січня 2003 р.), а з 1 до 7 лютого 2003 р. перебувала на лікарняному, позивачка вважає звільнення таким, що не відповідає вимогам законодавства про працю.

Ленінський районний суд м.Харкова рішенням від 26 листопада 2004 р. у задоволенні позову про поновлення на роботі Б. відмовив і зобов’язав управління ДП змінити дату її звільнення на 8 лютого 2003 р., внести в наказ про звільнення і в трудову книжку відповідні зміни та провести оплату листка непрацездатності.

Апеляційний суд Харківської обл. рішенням від 19 травня 2004 р. зазначене рішення суду скасував і ухвалив нове, яким поновив Б. на роботі з 3 лютого 2003 р. і постановив стягнути з ДП на її користь 14 тис. 959 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Додатковим рішенням цього ж суду від 16 червня 2004 р. зменшено розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 тис. 959 грн до 9 тис.922 грн

У касаційних скаргах Б. та ДП просили скасувати додаткове рішення апеляційного суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі ДП зазначалось, що додаткове рішення було винесене за заявою позивача незаконно, оскільки повноваження на винесення додаткового рішення не входить до компетенції апеляційного суду. Касаційна скарга Б. грунтувалася на тому, що винесення додаткового рішення відбулось без розгляду питання в судовому засіданні.

Чи може бути об’єктом касаційного оскарження додаткове рішення апеляційного суду? Складіть ухвалу суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження.