Тема 31. Господарське судочинство Завдання

1. У грудні 2005 р. державними податковими ревізорами Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській обл.було здійснено перевірку діяльності туристичного агентства ТОВ “ВЕРВ” щодо відповідності вимогам податкового та валютного законодавства. В ході перевірки було встановлено, що ТОВ “ВЕРВ” є туристичним агентом, який реалізує туристичний продукт кінцевому споживачу. В ході перевірки було встановлено порушення п.1 ЗУ “Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265-ВР із змінами та доповненнями, а саме не проведення за період з 01.06.05 по 30.06.05 готівкові кошти через реєстратор розрахункових операцій за туристичний продукт отриманий від компанії ANTALYA DEPAR TURISM LTD SLI (згідно з контрактом про туристичне обслуговування б/н від 15.02.2005 р) на загальну суму 3792558,19 грн. Вказані порушення були відображені в акті перевірки № 3356/230/32990125 від 09.12.2005 р., а 20.12.2005 р. було винесено рішення № 0000567900/0 про застосування фінансових санкцій до туристичного агентства ТОВ “ВЕРВ” в зв’язку з порушенням вимог п.1 ЗУ “Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Туристичне агентство ТОВ “ВЕРВ” не згодне з застосуванням фінансових санкцій, звернулось до господарського суду Харківської обл. з тих підстав, що діє не в якості туристичного агента, а як туристичний оператор, має ліцензію № 2245678 від 13 березня 2005 р., яка видана Державною туристичною адміністрацією України. Як туристичний оператор ТОВ “ВЕРВ” формує власний туристичний продукт, та реалізує його не кінцевим споживачам (туристам), а туристичним агентствам. В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ “ВЕРВ” посилалось на п. 1 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Суд відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п.1. ч.1.ст.62 ГПК України.

Визначте до юрисдикції якого суду належить розгляд даної категорії спорів? За правилами якого судочинства повинно бути розглянуто дану справу?

2. Державним департаментом Інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки України 15.02. 2005 р.був виданий деклараційний патент на корисну модель “Шлангове з’єднання” № 2367 на ім’я СПДФО Кондратко Н. К, 16.05.2005 р. виданий патент України на промисловий зразок “Шланг сполучний” № 23478.

Згідно зі ст. 28 Закону України “Про охорону права на винаходи та корисні моделі” від 01.07.1994 р. та ст. 20 Закону України “Про охорону права на промислові зразки” від 01.07.1994 р. патент на винахід та промисловий зразок надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель), а також промисловий зразок, на свій розсуд забороняти іншим особам використовувати корисну модель та промисловий зразок, які захищені патентами, без дозволу його власника.

Після отримання деклараційного патенту на корисну модель “Шлангове з’єднання” та патенту на промисловий зразок “Шланг сполучний” на ім’я Кондратко Н.К. на ринку було виявлено тотожну продукцію, виготовленням та реалізацією якої займається СПДФО Михайлюк С.А. Продукція СПДФО Михайлюк С.А. тотожна запатентованій, але значно гіршої якості та не відповідає технологічним вимогам, яким вона повинна відповідати, що в свою чергу негативно відображається на ставленні споживачів до продукції, яка виготовляється СПДФО Кондратко Н.К.

У зв’язку з тим, що на думку СПДФО Кондратко Н.К. СПДФО Михайлюк С. А. порушує його права як власника патентів (“Шлангове з’єднання” № 2367; “Шланг сполучний” № 23478) шляхом реалізації продукції, яка виготовлена з використанням запатентованої корисної моделі та запатентованого промислового зразка, СПДФО Кондратко Н.К. звернувся до господарського суду з позовною заявою про заборону реалізації продукції, що виготовляється СПДФО Михайлик К.А. та захищена відповідними патентами, виданими на ім’я Кондратко Н.К.

Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви на підставі п.1 ч.1. ст. 62 ГПК України.

Дайте правову оцінку діям судді. Визначте, які справи підвідомчі господарським судам.

3. ДП “Айсберг” 12 лютого 2002 р. звернулось до господарського суду Черкаської обл.з позовом про стягнення з ТОВ “Оріана” вартості товару, отриманого відповідачем за договором № 8 від 3 серпня 2001 р., та штрафу за порушення умов цього договору загальною сумою 34056,23 грн.

23 лютого 2002 ДП “Айсберг” подало до того ж суду позов про стягнення з ТОВ “Оріана” пені за несвоєчасну оплату поставленого за договором № 8 товару в сумі 11700 грн. Ухвалою господарського суду Черкаської обл. від 15 березня 2002 р. справи порушені за обома позовами, об’єднані в одне провадження.

Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що договір № 8 від 3 серпня 2001 р. ним не укладався, товар згідно з накладними він не отримував, а всі надані позивачем докази є підробленими. В обґрунтування цих тверджень представник відповідача просив допитати в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора ДП “Айсберг”, а також призначити судові експертизи.

Рішенням господарського суду Черкаської обл. від 20 травня 2002 р. у позові відмовлено з тих підстав, що подані позивачем докази є сфальсифікованими відповідно до висновків, проведених судових експертиз, товару відповідач не отримував і, відповідно, ніякої заборгованості не має. В задоволенні клопотання відповідача про допит в якості свідків головного бухгалтера та фінансового директора було відмовлено.

Чи є підстави для об’єднання позовних вимог? Які засоби доказування передбачені ГПК України? Який процесуальний порядок призначення та проведення судових експертиз?

4. У березні 2001 р. ВАТ “Холодокомбінат № 3” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ЗАТ “Риб сервіс” та КП “СІА” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору уступки вимоги. Позивач зазначав, що 14 квітня 1998 р. між ЗАТ “Риб сервіс” та ПП “Альянс” укладено контракт №14/04 на поставку продукції на суму 403000 грн згідно з договором № 84 від 15 квітня 1998 р. ВАТ “Холодокомбінат № 3” передало ПП “Альянс” в оренду холодильну камеру, при цьому ніяких інших зобов’язань ВАТ “Холодокомбінат № 3” на себе не брало. Надалі на підставі договору уступки вимоги ЗАТ “Риб сервіс” уступило КП “СІА” право вимоги за контрактом від 14 квітня 1998 р., зокрема право витребування у ВАТ “Холодокомбінат № 3” риби свіжемороженої кількістю 67123 кг або її вартості в сумі 158900, 78 грн. Незаконність договору уступки вимоги позивач обґрунтовував тим, що він не є зобов’язаною особою за контрактом від 14 квітня 1998 р. Крім того, за умовами цього контракту сторони зобов’язалися не передавати прав і обов’язків третім особам без згоди другої сторони, а ПП “Альянс” не давало згоди ЗАТ “Риб сервіс” на уступку вимоги. КП “СІА” позов не визнало, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8 травня 2002 р. скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 3 липня 2001 р. про залишення позову без розгляду, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 лютого 2002 р. провадження у справі зупинено з посиланням на ч.1 ст. 79 ГПК України. Свою ухвалу суд мотивував тим, що Жовтневим РУ ГУ МВС України у м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом розкрадання колективного майна ЗАТ “Риб сервіс”; і з метою всебічного та повного розгляду обставин справи суд вважає за необхідне витребувати матеріали зазначеної кримінальної справи.

Які підстави для залишення позову без розгляду? Чи були підстави для зупинення провадження по справі?

5. У серпні 2002 р. ТОВ “Агрофірма” звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної дирекції НАСК “Оранта”, у якому просила визнати загибель врожаю в результаті злив страховим випадком та стягнути з відповідача суму 1 443 214, 69 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував умовами укладеного між сторонами договору від 28 жовтня 2000 р., за яким застраховано майновий інтерес ТОВ “Агрофірма”, пов’язаний із прямими втратами, понесеними внаслідок загибелі врожаю сільськогосподарських культур градом, зливою, бурею, повінню, пожежею, вимерзанням, блискавками. Позивач зазначав, що 17 липня 2001 р. виявлено втрату врожаю під час контрольного обмолоту на початку жнив. Страховий випадок, що не визнається відповідачем, виник внаслідок злив, через які зернові на полях були виснажені та вражені хворобою. Страховим випадком Агрофірмі спричинено прямі збитки на суму 856903, 11 грн, а в зв’язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування на цю суму позивачем нарахована пеня – 84893,40 грн та 3% річних – 24312, 06 грн.

Позивач також зазначив, що ним було укладено кредитний договір від 26 січня 2001 р. з ВАТ КБ “Імекс-банк”. Зобов’язання ТОВ “Агрофірма” за кредитним договором забезпечувались майбутнім врожаєм зернових 2001 р. згідно з умовами кредитного договору до договору страхування було укладено додаткову угоду від 22 січня 2001р., відповідно до якої особою, що має право на отримання страхового відшкодування, визначено ВАТ КБ “Імекс-банк”. Посилаючись на те, що у зв’язку з відмовою відповідача виплатити страхове відшкодування, кредит не було погашено в повному обсязі, ТОВ “Агрофірма” просило стягнути з відповідача збитки в сумі 379 106, 12 грн спричинені сплатою відсотків за користування кредитом. Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в сумі 98000 грн.

Задовольняючи позов суд постановив стягнути з відповідача на користь відповідача збитки на суму 856903, 11 грн, та пені – 84893, 40 грн.

Які помилки допущені судом при ухваленні судового рішення? Яким вимогам повинно відповідати судове рішення?

6. 15 жовтня 2006 р. між ПП “Сінтез” та КВЖРЕП-2 Київського р-ну було укладено договір підряду №17/10-06 згідно умов якого “Підрядник” ПП “Сінтез” взяло на себе зобов’язання виконати роботи по ремонту покрівлі за адресою м. Харків, вул. Старошишківська, 9. “Замовник” КВЖРЕП-2 Київського р-ну в свою чергу взяв на себе зобов’язання оплатити виконану згідно договору роботу в розмірі визначеному у п. 3.1. та кошторисі договірної ціни. Сума на яку виконані роботи за договором складає 65660 грн 00 к. У п. 3.5 договору сторони домовились про те, що остаточний розрахунок за виконану роботу “Замовник” проводить після повного завершення робот по ремонту покрівлі.

У п. 4.3. договору визначено, що кінцевий термін закінчення робіт – 30 листопада 2006р. Роботи за договором Підрядник ПП “Сінтез” закінчило 26 листопада 2006 р., про що був складений відповідний акт, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

20 грудня 2006 р. ПП “Сінтез” звернулось до господарського суду Харківської обл. з позовом до КВЖРЕП-2 Київського р-ну про стягнення 65660 грн 00 к. за роботи виконані згідно умов договору підряду №17/10-06.

За результатами розгляду справи судом було постановлене рішення, яким позов ПП “Сінтез” до КВЖРЕП-2 Київського р-ну було задоволено в повному обсязі. Відповідно до рішення суду на користь позивача належить стягнути суму 65660 грн 00 к. заборгованість за договором підряду, суму державного мита – 656 грн 60 к. та 118 грн витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Який порядок виконання зазначеного рішення суду? Які органи здійснюють виконання рішень господарського суду? Які терміни пред’явлення рішення до примусового виконання?